«Розвиток медіа – питання економіки»

На початку цього тижня на сайті INSIDER з’явилася новина, що 1 лютого 2016 року видання припиняє роботу. Проект почав працювати восени 2013 року і за два з гаком роки заробив хорошу репутацію серед української аудиторії. INSIDER полюбили за якісні журналістські розслідування, яскраві матеріали про мистецтво і стиль життя, репортажі — зокрема, з «гарячих точок» України.

Бізнес-модель, розроблена для проекту, передбачала, що видання стане самоокупним максимум за два роки. Цього не відбулося, тож інтернет-ресурс згортає роботу. Про фактори, які не спрацювали, а ще — про соцмережі, специфіку української аудиторії та гроші на медіа-ринку — «День» розпитав керівника проекту INSIDER Сергія ЩЕРБИНУ.

«СТАТИ САМООКУПНИМ ВИДАННЯМ В УКРАЇНІ МАЙЖЕ НЕРЕАЛЬНО»

— Коли прийняли рішення про закриття проекту?

— За декілька днів до оголошення про це. Питання обговорювалося з інвестором (ТОВ «Всеукраїнська медіа-група», продуктом якого є видання, володіє бізнесмен Олексій Тамразов. — Авт.) із грудня. Але остаточно вирішили вже після Нового року.

— Які конкретно економічні фактори зіграли роль у цьому?

— Найперше — економічна криза. Немає поки що рекламних бюджетів. Точніше, вони є, але дуже маленькі і давно розподілені. Навіть 2013 року активно рекламувалися нерухомість, автомобілі і все таке інше, але з початком кризи ці рекламодавці стали оптимізовувати витрати, і перше, що вони відправили «під ніж» — рекламні бюджети. Тому зараз в Україні стати виданням, що себе окупає, — майже нереально для того, хто запустився 2013-го чи 2014 року, тобто буквально зараз. А інвестори завжди мають певний обмежений запас коштів. Фінансування дотаційного проекту не могло тривати безкінечно, тому час його вичерпаний.

— Які у вас зараз плани?

— Поки — ніяких. Ще треба завершити роботу над INSIDER, який працюватиме до 1 лютого.

«БАГАТО В ЧОМУ РОЗКРУТКА МЕДІА ЗАЛЕЖИТЬ ВІД СОЦМЕРЕЖ»

— Що в Україні зараз може стати майданчиком для розслідувальної журналістики?

— Таких майданчиків уже є багато. Наприклад, «Наші гроші» — і програма телеканала ZIK, і однойменний сайт, проект «Слідство.Інфо» Дмитра Гнапа, програма «Схеми» Наталки Седлецької. Майданчиків чимало — хай буде ще більше.

— А який вплив української розслідувальної журналістики на суспільство?

— Такий, як і завжди. Багато хто з задоволенням дивиться тематичні сюжети, дехто з чиновників — як ми колись жартували — перевіряє, чи все правильно порахували в матеріалах, а в цілому нічого не змінилося.

— Торік влітку в інтерв’ю нашій газеті ви казали, що на тлі війни професіональний рівень української журналістики впав («День» № 125-126 за 17—18 липня 2015 року, «Болісно переживають, але нічого не змінюють»). Що змінилося за ці місяці?

— За цей час не побачив суттєвих змін в українській журналістиці. Напевно, лише, оскільки зараз немає активної фази війни, поменшало пропаганди. У влади менше приводів казати, що зараз війна, і тому її, владу, не можна критикувати. І як на мене, на цьому тлі владу почали критикувати більше. Але в цілому ситуація яка була, така й залишилася.

— А як змінилася українська аудиторія після Майдану? Нещодавно в інтерв’ю радіо «Голос Столиці» ви відзначили, що українці не готові платити за інформацію...

— Якби люди в Україні були готові платити за контент у медіа, то, може, ми б і не закрилися. Взагалі, зараз дуже зростає вплив соціальних мереж. Мені навіть здається, що традиційні ЗМІ потроху відходять на другий план під натиском соціальних мереж. Тому що є багато, як їх називають, лідерів громадської думки, котрі публікуються в соцмережах. А ЗМІ — це вже вторинне. Дуже багато трафіку на видання сьогодні приходить саме із соціальних мереж, і багато в чому розкрутка медіа залежить від того, наскільки грамотно працівники працюють з тими ж Facebook і Twitter.

— Наскільки якісною може бути інформація в соцмережах?

— Якщо, наприклад, ідеться про акаунт міністра, дописи там — це те, що міністр сказав. У соцмережі він це зробив або написав колонку для впливового видання — яка різниця? Це — міністр. А загалом якість інформації в соціальних мережах можна оцінити так само, як і якість інформації в будь-якому електронному чи друкованому виданні. Треба зіставити факти, проаналізувати, що стало першоджерелом, і тоді стане зрозуміло — якісна ця інформація чи ні.

«В УКРАЇНІ МЕДІА НЕ СТАЛИ БІЗНЕСОМ»

— Як може розвиватися українська журналістика, з огляду на економічну і політичну ситуацію?

— Важко. Тому що медіа не є бізнесом і, судячи з того, що відбувається, не скоро бізнесом стануть. На жаль, медіа продовжують залишатися інструментом, у тому числі, політичного й бізнесового впливу. Змінити це за наявної економічної ситуації майже неможливо. Медіа на себе не заробляють — чого гріха таїти, і в нас цього не вийшло. Медіа не стали бізнесом.

— Що може змінити цей порядок?

— Все залежить від економіки. Якщо буде здорова економіка, розвиватиметься виробництво, все працюватиме, люди захочуть рекламувати свої товари, у них з’являться бюджети на рекламу. Коли медіа почнуть активніше працювати і ставатимуть популярнішими, роботодавці будуть зацікавлені розмістити рекламу саме в них. Почнеться конкуренція, на ринку з’являться гроші, і все запрацює. Насправді, все це — питання економіки.

— А консолідація журналістів допоможе в цій ситуації?

— Журналісти — люди бідні, їм треба десь брати гроші. Вони можуть хіба що зібратися, поговорити, поплакати, випити кави і розійтися — зазвичай, так і відбувається.

— Що вважаєте головним досягненням INSIDER?

— Ми у повному обсязі зробили те, про що домовлялися 2013 року. Ми не взяли жодного замовного матеріалу і не зняли жодного матеріалу ні за гроші, ні через політичні інтереси або політичні прохання. Власник жодного разу не втрутився у редакційну політику, як ми й домовлялися від початку. Вважаю це досягненням за тих умов, у яких зараз працює українська журналістика. Це була унікальна можливість для нашої команди працювати таким чином, мати забезпечення для такої роботи, але, на жаль, будь-яка історія має свій кінець.