Серіали: в пошуках самобутності

Костянтин ШАМІН, генеральний продюсер кінокомпанії «Фільм UA» телеканалу «Інтер»:

— Якщо говорити про відмінність українських серіалів від аналогічної продукції інших виробників, то їхня оригінальність полягає аж ніяк не в зовнішніх виявах місцевого колориту. На мій погляд, у сюжетах серіалів будь-якої країни закладено такі загальнолюдські поняття, як любов, зрада, боротьба добра зі злом тощо. Якщо головні герої борються зі злочинністю, здійснюючи при цьому героїчні подвиги, то їхня сміливість не має національної або расової належності. Точнісінько так само не буває українського або російського кохання, а є тільки національні особливості в його вияві. Іспанець, наприклад, може закидати кохану трояндами, а німець подарує квітку в горщику. Я вважаю, що не треба винаходити «український серіал» — тому що всі вони в усьому світі про одне й те саме: про маленькі й великі, але вічні проблеми людських відносин і буття (з поправкою на менталітет громадян тієї або іншої країни).

Інша річ — стиль подання матеріалу й та картинка, на тлі якої розгортаються події. За цими параметрами серіали, звичайно ж, відрізняються. І ось тут Україна може шукати свою самобутність.

На моє глибоке переконання, український серіал має вирізнятися серед потоку подібної продукції глибиною сюжету, відмінною драматургією, якісною й психологічно вивіреною грою акторів, професійною режисурою, що має багаторічні традиції. Упевнений, що людськими й технічними ресурсами для створення якісних серіалів Україна володіє. Залишається лише почекати, поки вітчизняний телеринок заповниться хорошими багатосерійними телефільмами.

Марина МЕДНИКОВА, головний редактор відділу кіновиробництва телеканалу «1+1»:

— Історія, над якою на каналі «1+1» нині працює відомий український кліпмейкер Віктор Придувалов, сучасна, герої пізнавані, сюжет інтригує. Героїня серіалу під умовною назвою «Весілля Барбі» — дочка заможних батьків — в одну мить втрачає все: батька, матір, гроші, безтурботне майбутнє. І прилучається до кримінальної історії. Перед нею стає завдання: вижити, залишитися людиною, знайти вихід. Здавалося б, подібне може статися де завгодно, не лише в Україні. Проте. Перед режисером керівництво каналу поставило серйозніше творче завдання. Одним з героїв серіалу має стати наш Київ — старий, новий, пізнаваний, улюблений. У ньому, а не в усередненому сучасному місті, живуть герої, він часом диктує вчинки й створює настрій. Друга фішка проекту зумовлена вибором на цю постановку режисера. Бек-граундом серіалу стане сучасна українська музична культура. Популярні виконавці, групи не лише створять певну атмосферу, продемонструють відомі або нові твори, а й зіграють у фільмі. Самих себе. Кому ж, як не Віктору Придувалову, тут і карти в руки. Видовище задумане сюжетно напружене й мальовничо майстерне.

У найближчих планах каналу є ще один проект. Несподіваний і дуже складний. Йдеться про нетрадиційну екранізацію класичної п’єси Івана Франка «Украдене щастя». Герої п’єси з’являться як наші сучасники. Прийом осучаснення класики не новий, але він дозволяє розв’язати два завдання — ознайомити глядача з найкращими досягненнями культури й розв’язати нинішні художні завдання на класичному рівні.

Ольга ПАШКОВА, головний редактор кіноредакції телеканалу СТБ:

— Українські серіали існують і вже декілька років досить успішно транслюються нашими телеканалами. Досить, наприклад, назвати такі багатосерійні картини, як «Слід перевертня», «Лялька», «Під дахами великого міста». Вони були створені спільно з українськими телеканалами, зацікавленими в тому, щоб у них з’являвся власний продукт, який вони можуть використовувати надалі. Тематика вітчизняного «мила» — інтернаціональна, й тому, звісно, вона цікава будь-якому глядачеві. Найкращим підтвердженням цього є успішний «вояж» українських серіалів на російський телеринок.

Цілком можливо, що слідом за згаданими серіалами українські телеканали візьмуться й за іронічні детективи, які нині закуповуються у російських виробників. Крім того, історія України — благодатний грунт і для костюмованих серіалів. Але навряд чи зйомки таких серіалів розпочнуться найближчим часом: все-таки серіали такого роду потребуватимуть вкладення чималих коштів.

Анастасія КАТЕРИНЧУК, ведуча програми «Афішка» (ICTV):

— На українських телеканалах дійсно дуже багато російських серіалів. І серед них навіть зустрічаються непогані — мені здається, це певне соціальне замовлення. Видно, що до цього підходили професійно. Я не знаю точно, як формувалося це соціальне замовлення, але напевно проводилися якісь опитування різних соціальних груп тих людей, які дивляться телевізор. Адже навіть спонсор, який дає гроші, проблему «бути чи не бути» для якогось конкретного серіалу не вирішує. Адже серіал дивляться не тільки спонсори, а й інші люди. Тому він має відповідати тому запиту, який є на даний момент. Я не буду говорити, подобається чи ні мені серіал «Менти», але якщо люди його дивляться, це означає, що виробники цього серіалу потрапили у свій прошарок, у свою аудиторію. Я думаю, що й українські кінематографісти, перш ніж знімати серіал, мають визначитися з тим, кому вони його адресуватимуть, чи буде він цікавий сьогодні… Ну а такі складові успіху майбутнього серіалу, як захоплюючий сюжет, хороша режисура або класні актори, гадаю, прилучаться без особливих проблем.

Олександр ЗОРКА, віце-президент НТКУ, директор дирекції програм УТ:

— Я б сформулював запитання інакше: про що може бути серіал, якщо він не про бандитів?

На жаль, носіїв нової української ідеї (якщо серіал не про бандитів) я поки не зустрічав. Буду радий, якщо помилюся, оскільки знаю про декілька спроб українських телеканалів знімати свої серіали. Але досвід підказує, що «вони також…».

А спроби зробити альтернативний (тобто не про бандитів) серійний телепродукт, закінчуються «ходульною» шароварщиною з реаліями, віддалено схожими на історичну правду.

З мого погляду, нам дуже бракує «героя саме нашого часу», якому хотілося б співпереживати. «День народження Буржуя» каналу 1+1 — перша, на мій погляд, подібна спроба створити «нашого» героя.

Олександр ТКАЧЕНКО, голова правління ЗАТ «Новий канал»:

— Серіалів суто українського виробництва практично немає. Було два чи три, але, якщо мені не зраджує пам’ять, їхня ефірна доля виявилася не надто успішною. Можна говорити про спільні проекти з російськими компаніями, деякі з яких були досить успішними. І, відповідно, залежно від того, хто був замовником, визначався основний сценарний хід серіалу. І цей серіал спочатку мав бути розрахований щонайменше на дві аудиторії — українську й російську. Тому ті серіали, які знімали наші колеги, або ті серіали, які знімав наш канал (навіть незважаючи на участь українських акторів або місце зйомок, яке у низці випадків було українським), за змістом все одно мають міжнародний характер. Про що конкретно можуть бути окремо взяті українські серіали — я можу лише здогадуватися, але поки, наскільки я знаю, такого досвіду не було.

Якщо ми подивимося на територію, співвідносну з нами за розмірами, наприклад, Німеччину, то дай, Боже, щоб у нас була така ж кількість місцевих серіалів. Але в даній ситуації російська культура якийсь час напевно ще буде домінуючим чинником на українському ринку. Якщо цього не усвідомлювати й не робити якихось законодавчих кроків для зміцнення місцевого виробництва (зокрема й телевізійного), то, звичайно, матимемо таку картину й у майбутньому. І нарікати на телевізійників, які хоча б щось намагаються зробити, намагаються задіяти в дію місцеві команди режисерів або акторів хоча б у якомусь виробництві, напевно, неправильно. Ми не будемо виробляти собі на збиток. А на даному етапі виробляти серіали виключно на українському матеріалі означає явно працювати собі на збиток.