Що буде з традиційними британськими газетами?

Газети продаються, коли є новини. Сюжети, пов’язані з народженням спадкоємця британського королівського престолу, очікувано принесли позитивні емоції і пожвавлення власникам газет і торговцям періодикою: люди стежили за цією подією і як ніколи купували газети. Але якщо розглядати не приватний епізод сьогоднішнього дня, а глобальну тенденцію на перспективу, то британські експерти прогнозують явні ознаки спаду зацікавлення друкованою пресою. Лише за період з 2008 до сьогодні загальний наклад британських загальнонаціональних газет скоротився на чверть.

Доводиться констатувати, відзначають експерти Economist, що набагато більшою мірою, ніж, наприклад, у США або навіть Японії і більшості країн Європи, британські видання залежать від нерегулярних читачів, які купують газети в кіосках. І це, вважають у Лондоні, погані новини: простіше залишити звичку щодня купувати газету, ніж відмінити читацьку передплату. Проте деякі газетні видання прагнуть змінити цю поведінку читачів.

Газети Daily Telegraph, Financial Times, Guardian, Independent і Times, а також однойменні недільні видання, на які припадає близько однієї п’ятої від загального накладу газет у Великобританії, прагнуть розширити аудиторію передплатників, навіть з певним успіхом. За даними дослідницької фірми Enders Analysis, з грудня 2008-го по травень 2013-го частка газет, отриманих за передплатою, виросла з 26% до 41%. Daily Telegraph, яка довше за інших займається розширенням аудиторії передплатників, безкоштовно видає електронні «читалки» Kindle тим, хто оформляє річну передплату на газету. Інші друковані ЗМІ пропонують передплатникам значні знижки і за невелику доплату надають доступ до електронної версії видання.

Агресивна пропозиція тягне за собою зниження прибутку. Однак встановлення прямих зв’язків із читачами входить в інтереси ЗМІ (хоча більшість передплатників отримують газету, прийшовши в кіоск і пред’явивши спеціальний ваучер, або додатково оплачують її доставку). Оформляючи передплату на газету, видання отримує додаткову інформацію про читача: його звички та інтереси. Що, природно, може бути використане у продажу або просуванні таких товарів і послуг реклами, як вина, туристичні поїздки або служби знайомств, до цільового сегменту споживачів — читачів.

Варто зазначити, що передплата на онлайн-видання набирає популярності. За даними Оксфордського Reuters Institute, 9% британських читачів платять за новини в інтернеті — на 5% більше, ніж у 2012 р. У березні 2013 р. Telegraph встановила систему платного доступу до інформації, аналогічну тій, що використовується виданням Economist. У серпні газета Sun, що належить компанії News UK (раніше News International) Руперта Мердока, першою серед масових видань перейде на повністю платний доступ в інтернеті. Для того, щоб залучити й утримати передплатників, видання запропонує їм додаткові можливості і матеріали, говорить Майк Дарсі (Mike Darcey), керівник News UK, який освоїв ці методи, працюючи в компанії супутникового мовлення BSkyB. Наприклад, Sun розміщуватиме в платному доступі відеозаписи матчів англійської прем’єр-ліги, на які видання придбало ексклюзивні цифрові права.

Навіть видання з безкоштовними сайтами, такі як популярні Mail Online (веб-сайт газети Daily Mail) і Guardian, стягують плату за додатки для планшетів. «Що б там не говорили, ми ніколи не відмовлялися від платного доступу, — говорить Ендрю Міллер (Andrew Miller), керівник Guardian Media Group. — Ми постійно придивляємося до передплати на веб-сайт».

На жаль, передплата на електронні та друковані видання не може повністю компенсувати падіння доходів від реклами у друкованих ЗМІ. Цього року доходи від реклами в газетах складуть 2,1 млрд фунтів стерлінгів (3,2 млрд доларів США) — приблизно удвічі менше, ніж 2005 р. Газета Times, що належить Р. Мердоку, втрачає дохід попри введення платного доступу до матеріалів веб-сайту. Регіональні видання, що заробляють більше на тематичних оголошеннях, перебувають у ще більш плачевному стані. На січень 2013 року у Великобританії налічувалося 1054 регіональні газети, що приблизно на 18 % менше, ніж 2008 р. Серед загальнонаціональних видань такого драматичного зниження поки що не спостерігається.

У Великобританії видається дванадцять центральних газет; в Америці, населення якої приблизно у п’ять разів більше, їх усього три. Деякі видання, такі як Daily Telegraph, мають стійкий фінансовий стан. Проте, як здається експертам Economist, у Великобританії надто багато газет і конкурують вони за вельми нечисленну аудиторію, особливо враховуючи широке поширення безкоштовних новинних бюлетенів, таких як Evening Standard. Ця газета, що належить росіянинові Лебедєву, змагається з Independent; топ-менеджмент видання заявляє, що готовий забрати читацьку аудиторію і рекламодавців конкурента в разі банкрутства останнього. Однак попри все газети у Великобританії поки що здатні залишатися на плаву упродовж багатьох років.

«Газети в нашій країні у чомусь нагадують футбольні клуби», — говорить Марк Олівер із консалтингової компанії зв’язків із громадськістю Oliver & Ohlbaum. І, як це не парадоксально, Марк Олівер абсолютно справедливо зазначає: «Завжди знаходиться мільярдер, який їх купить».

Таку фактологію дає Economist. Проте справа не обмежується сухою статистикою. Economist, Daily Telegraph, Financial Times, інші британські видання світового рівня проектують вплив Великобританії у всьому світі, що особливо важливо в умовах боротьби за світовий медійний простір, свідками якого ми сьогодні є. Абсолютно очевидно, що від того, які новини, а особливо — яким чином вони подаються читачеві, залежить позиціювання й іміджу, і зовнішньої політики країни. А це вже набагато серйозніше, ніж такий показник, як «прибутковість видання».

Останнім часом Британія з подивом констатувала наявність конкуренції там, де її видання із, здавалося б, стійким авторитетом і світовим впливом відчували себе поза досяжністю: у країні стало значно менше альтернативних точок зору. І якщо поки що на простір друкованих медіа-імперій прорватися командам з іншими позиціями украй складно, то електронні ЗМІ вже позначають тривожні ознаки для британських медіа груп. Успіх Russia Today, наприклад, яка міцно посіла третє місце з популярності серед телевізійних каналів у Великобританії, свідчить про те, що людям хочеться почути і побачити щось іще, відмінне від того, що пропонують практично солідарно британські видання.

Inosmi.ru