Слухай українське!

Юрій МОЛЧАНОВ, програмний директор музичного телеканалу ENTER:

— Зростання популярності вітчизняного виконавця відзначається вже впродовж другого року. Ми — на правильному шляху, й цікавість до української музики — абсолютно природне явище. Перемога Руслани тільки зміцнила цю тенденцію, оскільки конкурс «Євробачення» для України — один із найавторитетніших.

Інша річ, що українські музиканти не можуть задовольнити попит усіх музичних ЗМІ. У цьому нам важко змагатися з Росією. Все диференційоване, все розподілене та прораховане, з огляду на обсяг ринку. Розміри капіталовкладень і визначають розвиток галузі. Наші західні партнери, наприклад, не розуміють, як можливе таке, що в 48-мільйонній країні офіційний тираж найпопулярнішого диска — «лише» 100 тисяч примірників. Для них це — нонсенс, а для нас — нинішній етап розвитку.

Руслана зайвий раз підтвердила величезні можливості України. Треба тільки зачекати, коли в цього потенціалу з’явиться хороша економічна основа.

Микола ЛУНІН, програмний директор музичного телеканалу ОТV:

— На мою думку, перемога Руслани для багатьох українців є однією з нечисленних нагод відчути гордість за свою країну. Але не більше того. Свої пріоритети музичні телеканали можуть змінити не в зв’язку з однією конкретною перемогою однієї виконавиці, а тільки в тому випадку, коли всі інші вітчизняні виконавці зможуть запропонувати якісний продукт.

Хоча така тенденція існує. Тільки протягом останнього року кількість якісної вітчизняної музики в ефірі нашого телеканалу значно збільшилася і продовжує збільшуватися. Але все ж таки поки ще зарано говорити про масову «атаку» української музичної індустрії на світовому ринку.

Марія БУРМАКА, співачка:

— Дуже хотілося б, щоб так воно і було, але не думаю, що ситуація докорінно зміниться. Ті українські виконавці, які й так присутні в ефірі (в цьому випадку ми говоримо про комерційні електронні ЗМІ), своїми силами будуть «присутні» і надалі. А якщо говорити про масовий процес, інтерес до української музики взагалі, то можна сподіватися, що перемога Руслани розбудить особливі патріотичні настрої у власників мас-медіа. Абсолютно точно, що перемога Руслани справді викликала патріотичні почуття навіть у тих, у кого раніше, можливо, їх і не було.

Творчість Руслани сильна енергетично: вона з самого початку робила те, що було цікаве насамперед для неї. Своєю енергетикою, природною та щирою, вона зуміла підкорити Європу. Якщо ж хтось почне штучно привносити «національну складову»… Мистецтво насамперед усе- таки повинне бути щирим, тоді воно «запалює».

Річ ще й у тім, що статус українських виконавців у нас вельми залежить від того, наскільки він підтверджений поза Україною. Мені здається, що й надалі буде актуальна ситуація, коли в Україні виконавці здобуватимуть визнання, «завойоване» десь, а не тут. І статус українських виконавців насправді — це самоцінність деяких із них як окремих особистостей у мистецтві.

Олександр АСАУЛЮК, голова правління телеканалу М1:

— Можу відповісти тільки за свій канал. Пріоритети ніяк не зміняться, адже ми лише реагуємо на ситуацію в суспільстві. Що ще має відбутися з нашого боку? Транслювати більше Руслану? Тоді на М1 кожен другий кліп буде її. Стосовно іншого «Мade in home» — теж велике питання щодо змін, хіба що виробники вироблятимуть більше продукції.

М1 — абсолютно проукраїнський канал. І повірте, якби рейтинги «українців» не задовольняли нас, я би так не стверджував. В гарячій ротації останнім часом неукраїнських брендів майже не зустрічається. Все решта — не більше ніж чорний PR. На чию він користь, не важко здогадатись. А перемога Руслани допоможе остаточно зруйнувати міф про неліквідність наших. Сам статус виконавців змінювати і не треба. «Океан Ельзи», «ВІА ГРА», «ВВ», Руслана, Повалій, Пономарьов, Данилко... Розумію, що це приклади із різних «опер», але хто сперечатиметься про статус? Багато українських виконавців мають і гроші, і славу. Не дарма ж телеканал М1 на святкування своєї другої річниці у Палаці спорту не запросив легіонерів, хоча нам було зробити це досить легко. Ми — цинічні комерсанти і не любимо порожніх залів, а в нас він був повний. Ми за Україну не плачемо, ми за НЕЇ танцюємо!