Тому що... державний

Час від часу у нас піднімається хвиля: мовляв, усі біди в країні через те, що існують державні телеканали, радіостанції і газети. А якщо їх розігнати або приватизувати, то все в нашому інформаційному просторі піде на лад.

Кілька років тому ми чули клятви, що суспільство від усіх виразок буде вилікувано «невидимою рукою ринку», треба лише якнайшвидше розпродати державні підприємства. Принадами цієї приватизації ми «насолоджуємося» до цього часу. В Україні сформувався бюрократично-олігархічний капітал, який набув найпотворніших форм, розкладаючи економіку, а особливо політику і духовне життя соціуму, при цьому жодною економічною свободою і конкуренцією не пахне.

Підозрюю, що й розгром державних ЗМІ у державі з незавершеним націотворенням, яка ще не сформувалася, принесе безліч бід. Як би там не було, державні ЗМІ змушені тією чи іншою мірою працювати на Українську державу (у цьому сенсі дуже непогано виглядають Перший канал українського радіо, радіо «Промінь», радіоканал «Культура»), принаймні вони не можуть виступати проти України, що часто відбувається у приватних медіа-структурах. У регіонах південного сходу лише державні ЗМІ виступають хоч якимось інформаційним орієнтиром для лояльних громадян, яких «вільні» медіа часто-густо переконують у тому, що жодної України не було, немає і бути не повинно. Коли таких приватних інформаційних ресурсів в тому або іншому регіоні стає багато, територія перетворюється на своєрідне інформаційне гетто, куди альтернативна проукраїнська думка практично не має шансів пробитися. Добре знаю таку ситуацію по своєму рідному Криму. Якщо там провести роздержавлення декількох адекватних телекомпаній, газет і радіостанцій, залишаться лише антидержавні, що розділяються на патологічно антиукраїнські, жорстко антиукраїнські і м’яко антиукраїнські.

Між іншим, у ФРН державне ТБ існувало аж до повного краху ГДР і комунізму в Східній Європі, оскільки в Бонні прекрасно розуміли, хто і на чиї гроші скупить всі телеканали і чиї інтереси вони почнуть обслуговувати.

ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ІНТРИГА ЗНИКАЄ — НАЗРІВАЄ КРИЗА

Гучні заклики покінчити з державною пресою звучали і в «Політклубі Віталія Портникова» на ТВі. Такий собі Дмитро Крикун, представлений ведучим як «медіа-експерт», вимагав ліквідувати її якнайшвидше. Його підтримував журналіст Вахтанг Кіпіані, який запропонував закрити телеканал «Культура», бо він ... державний. Суто малоросійське мислення, безвідповідальне і недисципліноване. Адже ясно ж, що мало знайдеться у нас підприємців, які своїми грошима, безкорисливо почнуть підтримувати свідомо збиткові, але украй необхідні суспільству культурологічні, історичні, науково-популярні канали, що працюють на підвищення якості нації. Це обов’язок держави, якщо, звичайно, вона адекватна, патріотична і орієнтована на свій народ. На тлі нинішнього, контрольованого сусідньою країною інформаційного простору України закликати до роздержавлення ЗМІ — цілковите безумство. Адже визнав один із учасників «Політклубу» очевидний факт: Україна стала периферією російського медіа-ринку. А державні ЗМІ мають бути від ринку хоча б відносно незалежними. Не повинні вони, як це нині відбувається на Першому національному телеканалі, виховувати примітивні смаки, дебілізовувати людей у гонитві за рейтингами. Врешті-решт, канали з мордобоєм і непристойністю матимуть гарантований рейтинг, але чи потрібно це суспільству як здоровому організмові?

Інша справа, що державні ЗМІ у країні, де влада веде антинаціональну політику, за визначенням не можуть бути суспільно корисними. Віталій Портников закликав журналістів, незалежно від форми власності їхніх ЗМІ, говорити правду, чого б це не коштувало. Але журналіст Сергій Висоцький зазначив, що все одно доведеться йти на компроміси, бо... їсти хочеться. Саме від пана Висоцького я такої позиції й очікував. «Політклуб» вигідно відрізняється від усіх наших ток-шоу, але і в ньому назріває криза, оскільки зникає інтелектуальна інтрига, що підміняється беззмістовним багатоговорінням. Завсідники клубу в евристичному відношенні вичерпалися. Може, настав час міняти учасників?

«СПРАВЕДЛИВІСТЬ» ЗДОБУВАЄ ОБЛИЧЧЯ

А на «Інтері» програма Ганни Безулик «Справедливість» поступово починає здобувати власне обличчя. Звичайно, уся ця студійна соціологія дещо сумнівна, проте цікаво, що інтерактивне голосування показало: нині на виборах Партія регіонів і комуністи отримали б не більше 34% голосів, інші відійшли б опозиції. За сталою схемою до бар’єру викликали Арсенія Яценюка (Об’єднана опозиція) і Олега Зарубінського (Партія регіонів). Яценюк повідомив цікаву інформацію про те, що два народні депутати, один із яких не увійшов до фракції Партії регіонів, а другий із неї вийшов, були рішенням суду позбавлені депутатських мандатів. Такого не було за всі роки незалежності України. Причому представники ПР стверджують, що з позовом проти депутатів звернувся до суду відомий громадський діяч Юрій Кармазін.

Мустафа Найєм поставив Яценюку пряме питання про «тушки», батька і сина Табалових: чи платили вони за місце у списку і за підтримку на виборах? Яценюк твердо і рішуче відповідав, що ні, не платили.

Його візаві, колишній палкий прибічник Володимира Литвина, а нині не менш ярий регіонал Олег Зарубінський довго й нудно моралізував, розповідаючи, що таке справжній парламентаризм. Представник ВО «Свобода» пан Мохник уїдливо поцікавився у Зарубінського: яку суспільно значиму мету переслідує В.Ф. Янукович? Спікер правлячої партії вдався до екзотичної багатослівності про те, що президент веде нас до Європи і вже забезпечив енергетичну незалежність України. Зарубінський висловлювався настільки нечітко, заплутано, що Безулик була змушена спрощувати для публіки його надскладні ідеї.

Мустафа Найєм назвав Зарубінського «перебіжчиком». Ніскільки не зніяковівши (багаторічний депутатський досвід!), той переадресував «ярлик» тим депутатам, які перейшли з НУ-НС у «Батьківщину». Не дивуюся, Зарубінський сповна гідний свого екс-вождя Володимира Литвина.

Показаний у студії на екрані голова ВРУ Володимир Рибак закликав опозицію до компромісу з більшістю, на що від опонентів не забарилася резонна відповідь: про який компроміс може йти мова, якщо потрібно просто виконувати прямі вимоги Конституції? Невже потрібно спеціально домовлятися про те, аби бути чесним і не топтати Основний Закон держави?

Мустафа запитав у новонаверненої регіоналки Світлани Фабрикант із Одеси, чому Тимошенко сидить, а юристи, які готували газові угоди з Російською Федерацією, Андрій Портнов, Валерій Писаренко та інші прекрасно почуваються під крильцем Партії регіонів? Пані Фабрикант простодушно пообіцяла написати із цього приводу депутатський запит...

НА «ШУСТЕР LIVE» ЗНОВУ ПОКЛИКАЛИ УКРАЇНОФОБІВ

А Савік Шустер чомусь вирішив почати свою програму з обговорення не надто актуальної для України проблеми одностатевих браків. Природно, при голосуванні переважна більшість виступила проти таких. Шлюб, сім’я — це союз чоловіка і жінки, у якому народжуються і виховуються діти. Принаймні в ідеалі повинно бути так. Усе інше можна називати як завгодно, але не шлюбом і сім’єю.

Шустер наводив за приклад такі розвинені країни, як Британія і Франція, де думки у суспільстві з цього питання розділилися навпіл. Ну, ми ще подивимося, до чого прийдуть «надліберальні» соціуми, що легітимізують такі форми співжиття. Так званий мультикультуралізм, перемішування всіх традицій і життєвих установок різних культурних регіонів світу, вже привів Західну Європу до болючих проблем, расових і релігійних сутичок на вулицях європейських міст, до різкого зростання популярності ультраправих партій. Світові ЗМІ повідомляли про появу в східних районах Лондона «ісламських патрулів», які вимагають, аби люди, що з’являються там, поводилися відповідно виключно до норм Шаріату. Чи випадково канцлер Німеччини Ангела Меркель була змушена публічно визнати: мультикультуралізм не працює? Отже не квапитимемося влаштовувати овації неоднозначним новаціям.

Потім перейшли до обговорення протистояння у Верховній Раді. Давид Жванія закликав не порушувати закон і не блокувати трибуну. Шустер уїдливо нагадав Жванії, що Партія регіонів, перебуваючи в опозиції, два місяці блокувала Верховну Раду, виступаючи проти НАТО. Повагу до закону полум’яно проповідував і керівник фракції ПР пан Єфремов. Але ж і Конституція України, яку зневажають регіонали, це теж закон, причому Основний! А якщо більшість проголосує за ліквідацію державної незалежності України? Нам теж запропонують сидіти тихо і не порушувати закон?! Особисто я його порушу, бо нормальний громадянин зобов’язаний захищати свою державу. Законослухняність не повинна доходити до ідіотизму і рабської покірності будь-яким діям людей, які зуміли взяти владу. Як було написано в одному гетьманському гаслі: «Честь України — найвищий закон!». Та й чи не соромно говорити про законність тим, хто постійно демонструє нам прямо протилежні приклади узурпації, беззаконня, покарання чесних і безкарності нечесних?

Єфремов звинувачував опозицію в тому, що вона закликає за кордоном не давати Україні кредити. Ні, не Україні, а жадібній, ненаситній публіці. Де ті кредити, які ми отримували за минулі 20 років? У що вони матеріалізувалися? У палаци на Кіпрі, Канарських островах, у Конча-Заспі? А віддавати ці десятки мільярдів повинні ми всі. Де громадський демократичний контроль за використанням міжнародних позик? Його не було й нема. Яка радість від того, що розкрадуть ще декілька мільярдів?

Шустер не був би Шустером, аби не підсунув нашим глядачам чергового патологічного українофоба. Це знову був скандальновідомий Затулін, але не один, а в дуеті з таким собі Джульєтто Кьєза. Останній з 1980 по 1990 рр. працював у Москві кореспондентом друкованого органу компартії Італії — газети «УНІТА». Також Кьєза очолював італійський комсомол і балотувався в Європарламент від російськомовної партії Латвії. Шкода, що Шустер не вніс ясність і не оприлюднив ці факти. Солодка парочка співала «старі пісні про головне», про те, що жодна Європа Україні не потрібна, а треба йти в розпростерті обійми Росії. З властивим йому зоологічним хамством Затулін порівняв Україну з «Дунькою, яка хоче до Європи», і з пошарпаною бабою з обвислими формами, яка мріє, щоб її узяли в еротичне шоу.

Ну, із Затуліним вже давно все зрозуміло. Питання до Шустера: йому приносить задоволення зачіпати національну гідність українців? Якщо ні, то до чого ці постійні сеанси національного приниження?

Я діждався зникнення з наших екранів пана Кисельова, який жодного майстер-класу нашим телевізійникам не показав, та й не міг показати, натомість демонстрував послідовну сервільність. Сподіваюся дочекатися і відходу Шустера. Деякі його витівки порушили всі межі політкоректності, до якої стосовно всіх, окрім українців, він так любить закликати.