«У Донецьку писати про політику — смертельно небезпечно»

Спроби «змінити редакційну політику» регіональних засобів масової інформації озброєні представники самопроголошеної ДНР чинять вельми успішно. Лише минулого тижня в усіченій формі відновила свій вихід газета «Донбасс» після того, як 2 червня люди в масках на кілька годин захопили головного редактора в полон. На початку травня озброєними людьми було закрито газету «Провінція» у Константинівці, офіс закидано «коктейлями Молотова», а журналісти під психологічним тиском у поспіху залишили територію області. Розгромлено редакцію газети «Про город» в Торезі, було відвезено «на душевну розмову» редактора «Вечерней Макеевки», побував у заручниках журналіст сайту «УРА-Информ.Донбасс».

Аби зрозуміти, які можливості середньостатистичного мешканця Донецька сьогодні мати доступ до інформації, чи існують можливість донести через пресу альтернативну думку, яка інформаційна картина світу складається в людей, кореспондент «Дня» обдзвонила всі базові газети Донецька різних форм власності. Варто зазначити, що розбіжностей з поглядами сепаратистів практично не виникало в газет Донецької облради «Вести Донбасса» і «Жизнь», газети Донецької міськради «Муниципальная газета» і регіональних редакцій всеукраїнських газет «Комсомольська правда в Украине» Курченка, «Вести» із впливом Медведчука... Також без перебоїв виходять деякі газети Ріната Ахметова, такі як «Ильичевец» і «Донецкий кряж». Хоча видання його ж медіа-холдингу «Вечерний Донецк» було закрито на початку червня представниками ДНР після захоплення в заручники головного редактора.

Говорити про логіку в діях представників ДНР навіть до відносно лояльних газет не доводиться. Але те, що в Донецьку з кожним днем стає дедалі менше журналістів — факт. Частина медійників виїжджають за межі області, продовжуючи працювати дистанційно, а частині доводиться або миритися з новими «правилами гри», або закривати ЗМІ на невизначений час.

«ГАЗЕТУ РОБИМО АПОЛІТИЧНУ, ЩОБ УНИКНУТИ ЗАХОПЛЕНЬ»

Олександр БРІЖ, головний редактор газети «Донбас»:

— Минулого тижня ми відновили випуск газети, але не можна сказати, що ситуація повернулася в традиційне русло. Раніше ми виходили тричі на тиждень, а в четвер випустили номер-товстушку за тиждень із програмою. І пояснили читачам, що тепер виходимо раз на тиждень, а тематичними номерами інших газет компенсуємо їхні фінансові втрати. На цьому тижні теж верстатимемо один номер і, звичайно ж, чекаємо поліпшення ситуації в Донецьку і області, тобто моменту, коли українські війська звільнять місто від сепаратистів і найманців, тому що приставати на їх умови роботи ми не можемо.

Редакція  зараз працює віддалено. А номери газети ми робимо аполітичні, аби уникнути захоплень. Тепер ми прагнемо робити матеріали соціального, культурного, спортивного характеру, а подієві матеріали, пов’язані із ситуацією на Донбасі, взагалі не даємо в номер. Писати про політику сьогодні смертельно небезпечно. Адже ці люди з автоматами, які приходять у редакції, міркують так, що всі мешканці Донецької області живуть у Донецькій народній республіці, тому і всі ЗМІ зобов’язані писати виключно про ДНР. Україна для них це держава-окупант, яка захопила частину території, і якщо журналісти є рупорами цієї держави, то автоматично стають ворогами «республіканців». Вони готові нас знищити фізично.

Я вважаю, що мирний план Порошенка поки що не сприяє врегулюванню ситуації на Донбасі. За час одностороннього припинення українською стороною вогню сепаратисти і найманці лише підсилюють свої позиції. Наприклад, у Слов’янську вони запустили на повну потужність бетонний завод і будують справжні ДОТи і ДЗОТи, заливають залізобетоном свої блокпости, готуються і зміцнюються, нападають ночами на залізницю. Мирний план — це заява-декларація нашого керівника. Ополченці роблять що хочуть і знають, що на цьому тижні українські війська не вестимуть вогонь у відповідь. Тому я гадаю, що думка про те, що це одностороннє перемир’я необхідно припинити достроково, вже має повне право на існування.

«ПРАВИЙ ТОЙ, У КОГО В РУКАХ ЗБРОЯ »

Віталій СІЗОВ, журналіст газети «Донецкая правда» та інтернет-сайта «Новости Донбасса»:

— На мене важко впливати моральним тиском, це сприймається вже як недоліки професії, тож уваги я на нього не звертаю. Зараз я не особливо відчуваю, що втратив щось із переїздом в плані роботи. Є низка проектів, які реалізуються тут, та й тема Донбасу центральна. Практично всі новини, більшість конференцій у Києві так чи інакше присвячені цьому, багато політиків коментарі дають, великий інтерес в суспільстві до цієї теми. Отже, в мене немає відчуття, що я тут незапитаний як регіональний журналіст. А невеличка незручність полягає лише в тому, що довелося змінити локацію, а в решті — все нормально. Мережа журналістська працює, я її певним чином координую, є засоби зв’язку сучасні, тож утрат великих немає.

...Гадаю, що за цієї ситуації може допомогти не так мирний план, як якісь конкретні результати. Перемир’я на кілька днів — це дуже короткий термін, аби якось вплинути на громадську думку, що вже склалася. А ось наскільки позиція президента висвітлюватиметься в регіонах, де немає трансляції українських каналів, — це велике питання. Тому я вважаю, що позиція ЗМІ в цьому не відіграватиме значної ролі, адже зараз фактично виходить, що правий той, у якого зброя в руках.

Особливо великої зміни ситуації у зв’язку з початком одностороннього припинення вогню я не бачу, хоча повідомлення про якісь активні бойові дії трапляються. Інтенсивність бойових дій не дуже змінилася. Загалом, мирний план важко коментувати, оскільки я не бачу суб’єктів перемовин. Мир буде укладено не в будівлі Донецької ОДА і не цими «довіреними особами» Бородаєм, Медведчуком та іншими. Певні домовленості можуть скластися вище, а те, що відбувається в Донецьку, це вже ширма, відволікальний маневр. Адже політична вага таких «перемовників» це винятково підтримка Росії. Тільки-но вони її втратять, все це дуже швидко скінчиться.