В очікуванні Вільнюської кульмінації

У Шустера знову говорили про Вільнюську кульмінацію, але в контексті долі Юлії Тимошенко. Ведучий цікавився, чи буде в разі, якщо її випустять, для Тимошенко встановлено мораторій на політичну діяльність? Представник «Батьківщини» нардеп Сергій Соболєв просвітив публіку, що Конституція України не забороняє в’язню балотуватися на посаду президента, хоча закон, усупереч Конституції, це виключає. У нас часто закони суперечать один одному, втім це вже до питання про якість вітчизняного юридичного корпусу.

Шустер залучив до дискусії відомого європейського політика Марека Сівця, який нібито озвучив компромісний варіант щодо екс-прем’єра, мовляв, Тимошенко слід сплатити штраф і відмовитися від політичної діяльності. Утім за подальшого з’ясування виявилося, що про це не йшлося.

«ЮЛІЯ ВОЛОДИМИРІВНА ГОТОВА ПРИЙНЯТИ ПОМИЛУВАННЯ...»

Соболєв єхидно нагадав, що члени Партії регіонів у парламенті Ради Європи голосували за резолюцію, де говорилося про звільнення Тимошенко. Утім на регіоналів це враження не справило, й великий законник нардеп Колесніченко почав відстоювати Конституцію, щоб Тимошенко не випускати. На традиційні звинувачення щодо газової угоди 2009 року з РФ («Газпромом»), Соболєв зауважив, що нова влада чомусь не звернулася до міжнародних судів, щоб опротестувати  несправедливий договір, тоді як чимало країн успішно це зробили. Більше того, він нагадав, що окремим олігархам України «Газпром» знизив ціну, а от усій країні цього робити не хоче, чи не тому, що уряд України демонструє капітулянтство й неготовність жорстко відстоювати національні інтереси...

Торкнулися й питань багатостраждальної української економіки, інвестиційного клімату. Ну який іноземний інвестор прийде до країни, де процвітає безкарне рейдерство,  організована корупція й судове беззаконня? Усе це було в нас і раніше, але після 2010 року набуло казкових форм. Шустер, нагадавши, що посли США і Євросоюзу в середу розмовляли з Тимошенко три години,  поставив запитання її соратникам: на які пропозиції екс-прем’єр ніколи не погодиться?

Нардеп Сергій Пашинський заявив: вона вимагатиме повної реабілітації. Але сьогодні Юлія Володимирівна готова прийняти помилування й виїзд на лікування до Німеччини. На думку Пашинського, Президент і його оточення не йдуть на компроміс, перекладаючи відповідальність за вирішення питання на Верховну Раду.

Тут знову втрутився великий юрист Колесніченко, повчально розповівши, що всі опоненти Партії регіонів не мають юридичних знань. Ну, про юристів ми ще поговоримо. Я от чим більше слухаю панів юристів, тим більше починаю відчувати відразу до професії як такої. Це ж треба так уміти заплутати до повної незрозумілості найпростіше питання! Невипадково Іван Котляревський в «Енеїді», перерахувавши професійні гріхи юристів,  помістив цю публіку в пекло. Як я розумію пана Котляревського! І чим більше наші виші штампують «правознавців», тим менше чомусь стає в Україні законності та юстиції (тобто справедливості!). Ще один представник цього цеху, пан екс-суддя В.Олійник,  вразив присутніх глибоким прозрінням, мовляв, опозиція не хоче підписання угоди про асоціацію з Євросоюзом, щоб не підскочив до небес авторитет регіоналів як великих євроінтеграторів.

Тонкі припущення юриста Олійника розгромив усе той-таки Пашинський, викривши таємницю перетворення промосковського Саула на проєвропейського Павла: «...Та вони ж, регіонали, за два роки збільшили державний борг удвічі. Нічим платити зарплати й пенсії. Країна на межі банкрутства. Їм грошей уже ніхто не позичає. Єдиний шанс отримати щось від західних кредиторів — стати на шлях європейської інтеграції й хоч якось окультуритися й цивілізуватися».

До дискусії, що дедалі більше нагадувала звичайну шустерівську розбірку на кухні комунальної квартири, долучився позафракційний депутат Міщенко й, зірвавши оплески народу, запропонував розігнати парламент, залишивши 50 депутатів, оскільки, мовляв, решта все одно нічого не роблять. Ну, це явний, приречений на успіх у масах популізм. Хоча, дійсно, за багатьма аналітичними оцінками, активно працює (готують законопроекти, беруть участь у їх обговоренні, вивчають документи тощо) не більш як 30% депутатського корпусу Верховної Ради.

НА ПЕРОНІ З ПРИНЦИПАМИ

Шустер поставив запитання, чи треба зробити виняток для Тимошенко в інтересах євроінтеграції України? Розчарувала професура, 57% проголосували проти. Таку фанатичну вірність принципам можна було б вітати, якби не йшлося про її цілком конкретну шкоду в цій ситуації. Потяг поїде, а ми залишимося на  пероні з принципами. Якась у нас дивна здатність усе робити не до ладу, там, де треба йти на компроміс, зубами тримаємося за загальні положення, там, де треба відстоювати принципи, легко ними поступаємося. І Бог не дає нам розуму, щоб не плутати перше з другим.

БОРОТЬБА ІМПЕРСЬКОГО ШОВІНІЗМУ ТА РОСІЙСЬКОГО НАЦІОНАЛІЗМУ

Явно нудьгуюча публіка помітно збадьорилася, коли Шустер перейшов до розбору «польотів» у московському районі Бірюльово, де корінні жителі влаштували бунт проти мігрантів із Закавказзя й Середньої Азії. Шустер, вірний своїй манері запрошувати московських гостей, цього разу пригостив глядачів колишнім лідером російського Руху проти незаконної міграції Олександром Плоткіним-Бєловим, якому московська ліберальна тусовка старанно створювала репутацію «расиста», «фашиста», «нациста» й т.д. Але, на мій подив, я побачив чоловіка з обличчям інтелігента в кількох поколіннях, який справив враження особистості розумної, вихованої й сміливої.

Шустер попросив Плоткіна-Бєлова дати свою оцінку бірюльовським  подіям. Гість, який нині очолює організацію «Русские», намалював вельми похмуру картину сучасних міжетнічних процесів у Російській Федерації. На його думку, сьогодні росіяни в РФ страждають від розгулу етнічної злочинності, яка в змові з російськими правоохоронними органами. Етнічні групи кавказців корумпують російських чиновників (з їхньої доброї згоди) і приводять до влади в органах самоврядування своїх людей. На переконання гостя, російська влада денаціоналізована й готова замінити російський народ на покірніших і легше керованих таджиків, узбеків, киргизів і т.д. Як вважає Плоткін-Бєлов, слід негайно запровадити візи із Закавказзям і Середньою Азією. Ну, московські чиновники в цьому явно не зацікавлені. За твердженням Плоткіна-Бєлова, зарплата московського двірника становить до $1300 США в рубльовому еквіваленті. За такі гроші в Москві охоче працювали б росіяни з Калуги, Брянська, Іваново, Рязані. Але якщо взяти росіянина, йому всю зарплату доведеться сплатити повністю, інакше він відкриє рот і здійме галас. А таджикові можна дати $300, і він буде щасливий, оскільки для його країни це великі гроші. А решту московські начальники розпишуть на своїх  родичів і підставних осіб. Це величезні прибутки на рівному місці. І чим більше буде в Москві трудових мігрантів із Середньої Азії, тим більшим буде прибуток московської чиновницької мафії.

А якщо таджик, узбек, киргиз почне чогось вимагати, його можна за 24 години вислати з РФ. Вони це знають і не вимагають. Мігранти в РФ не асимілюються, вони схильні поширювати й вкорінювати свій спосіб життя в гостях.  Особистість Плоткіна-Бєлова символізує фундаментальні зміни в російському суспільстві, боротьбу двох тенденцій — імперського шовінізму (виразником якої виступає Путін і путінці) та здорового російського націоналізму (хоча й не без імперських «тарганів» у голові). Росії сьогодні доводиться  розплачуватися за своє імперсько-колоніальне минуле, як і Британії, Франції, Бельгії, Нідерландам, Іспанії, Італії, Португалії, Німеччині. Спочатку вони завойовували колонії, а сьогодні колонії завойовують їх. Плоткін-Бєлов заявив про бажання розбудувати російську національну державу замість імперії. Але тоді треба раз і назавжди відмовитися від  проектів «повернень» України, Білорусі, Молдови, Грузії й т.д. І треба дати самовизначитися Північному Кавказу, Якутії, Татарстану, Башкирії, Туві, Бурятії, Чувашії, угро-фінським автономіям і т.д. Московський гість заявив про свою пошану незалежності й суверенітету України й критично оцінив шантаж і залякування нашої країни з боку влади Російської Федерації. Він цілковито підтримав європейську інтеграцію України, сказавши: «Швидше підписуйте угоду з Європою, потім ми за вами туди підемо».

«АНТИФАШИСТСЬКИЙ» ЕКСТАЗ

Колесніченко знову з прокльонами нападав на українських націоналістів в «антифашистському» екстазі. Між іншим, Олександр Плоткін-Бєлов поскаржився, що в Росії всіх, хто хоче боротися за права росіян, негайно оголошують «екстремістами», «фашистами» й «нацистами». Нам в Україні це добре знайомо, у нас цих ярликів не шкодують для тих, хто захищає права українців. До речі, вислухавши черговий словесний випад від Колесніченка, московський гість сказав: «Мені соромно, що ця людина говорить моєю мовою».

Ну а потім регіонали почали свою улюблену розвагу: «боротьбу з фашизмом», прославляння радянських героїв і т.п., розраховану на темного й примітивного «совка», що не знає й не бажає знати реальної історії, вихованого на полегшеній і зручній для проковтування пропаганді.

Розв’язати проблему різного сприйняття минулого України спробував нардеп від партії «УДАР» пан Чумак. Його ідея дуже проста — нехай у нас у кожному регіоні буде своя історія й свої герої. Ну, тоді в нас у кожному регіоні формуватиметься окрема ідентичність, а це означає, що скоро ми матимемо не одну, а щонайменше дві держави. Пропозиція є вельми типовою для Віталія Кличка та його соратників: не розв’язувати болючі проблеми, а тікати й ховатися від них, сподіваючись, що все минеться саме собою. Це в «УДАРі» вважають своєю великою перевагою, що допомагає набрати більше голосів виборців на невизначеності позиції. Подібний ефект може бути лише короткочасним. Рано чи пізно все одно доведеться відповідати на «кляті питання».

ДЕСТРУКТИВНІ ЕЛЕМЕНТИ ДЕРЖАВ НЕ СТВОРЮЮТЬ

Є в телепросторі РФ телеканал «Время», що часто звертається до історичної тематики. Нещодавно в його ефірі виступив професор з Петербурга Андрій Буровський. Йшлося про діяння Катерини ІІ. Буровський порушив питання про Запорозьку Січ. За його оцінкою, це «зграя розбійників і авантюристів, космополітичне зборище анархістів і деструктивних елементів», яких, за переконанням професора, цілком правильно розігнала російська влада. Ну, для російської історіографії твердження не нові. Тут привернув увагу цікавий збіг, нещодавно на сторінках «Дня» професор Таврійського університету Володимир Казарін теж педалював тему «космополітичності», «неукраїнськості» Запорозької Січі. Ці спроби легко й невимушено вивести Запорозьку Січ з української історії надзвичайно показові, тим паче що є попередній успішний досвід: із сучасних російських підручників історії зникло поняття «Київська Русь», натомість з’явилося більш нейтральне — «Древня Русь», і жодних у цьому контексті згадок про Україну й українців. Професорів з Пітера й Сімферополя доведеться розчарувати: Запорозька Січ — явище глибоко українське. Так, там траплялися люди різного походження, але абсолютну більшість становили етнічні українці. На Січі панували православ’я й українська мова. Усе це давно доведено й описано. Достатньо ознайомитися з працями авторитетного дослідника історії  запорожців академіка Яворницького. Запорозька Січ виконувала найважливішу функцію національної консолідації: на Хортицю приходили наддніпрянці, слобожанці, галичани, волиняни, подоляни, а на Січі ставали українцями. Січ виконала й важливу державотворчу функцію, не випадково майже всі гетьмани України за своєю титулатурою були «гетьманами Війська Запорозького», та й те, що створив Богдан Хмельницький, називалося «Державою Війська Запорозького».  Деструктивні елементи держав не створюють, хоча певна частина таких, звісно, була. «Чорна легенда» про Січ виникла в Росії після знищення цього ордену степових лицарів, коли владі Російської імперії треба було виправдати свої дії, спаплюживши запорожців.

Але не всі в Росії були згодні з цією легендою. Микола Чернишевський писав: «Славетні запорожці, вражаючу хоробрість і високе благородство яких визнавали навіть вороги їхні... славетне військо запорозьке не потребує захисту від вигадок», зокрема й вигадок нащадка польських повстанців ХІХ ст. Андрія Буровського. А Олександр Герцен висловився так: «Запорозька Січ — вражаюче явище плебеїв-витязів, лицарів-мужиків».

А такий відомий автор, як Карл Маркс, назвав Запорозьку Січ «першою в Європі християнською демократичною республікою». Але деяким професорам досі увижаються якісь бандити й бомжі.

Треба міняти точку зору, панове.