Відлуння коаліціади...

Щоденний Шустер-LIVE отримав можливість реагувати на щонайменші коливання політичного барометра. Крім того, тепер уже не треба влаштовувати щоп’ятниці шоу для опівнічників. П’ять днів на тиждень на все вистачає. Звісно, неможливо абстрагуватися від війни й того, що називають  «перемир’ям». Точки  зору з цього питання протилежні. Наприклад, нардеп від «УДАРу» генерал Чумак доводив у студії Шустера переваги припинення вогню. Ведучий до нього приєднався, мовляв, тепер Україна  не воює. Невже? РФ створила потужний плацдарм у «ДНР» і «ЛНР», а наші солдати гинуть практично щодня. Якщо це не війна, то що?

Нардеп від «Батьківщини» Юрій Одарченко заявив, що своїми домовленостями ми надали «ДНР» і «ЛНР» рис держав.  До речі, програма Шустера цього разу називалася «Донецький халіфат». Чумак, комбат Тетерук і генерал Романенко пристрасно заперечували Одарченку, але не переконали.

Влада, судячи з усього, й надалі гратиме в «перемир’я», чекаючи, коли Путін піде вперед. Ми дорого розплачуємося за підпорядкування військової стратегії політичним інтересам груп і осіб, за президентські вибори, за парламентські вибори, за парад у Києві — з війною не треба гратися... Це річ серйозна, смертельна. Тепер, після виборів у Донецьку й Луганську, Путін створить «армію Новоросії», яка складатиметься головним чином з російських військових... І навряд чи він відмовиться від фронтального наступу, на що так сподіваються на Банковій. Путін уже пішов ва-банк. На це його надихнула слабкість української влади й недостатньо сильна відсіч. Експерти в студії говорили про те, що, швидше за все, Росія вдарить у листопаді, поки дозволяють кліматичні умови. Ну, в Росії люблять діяти всупереч логіці...

ЛЮСТРАЦІЯ — ЯК ПОКАРАННЯ НЕВИННИХ

Торкнулися й проблем люстрації. Поки її перші видимі плоди — звільнення з Міністерства оборони адмірала Кабаненка й низки, як то кажуть, непоганих генералів. Що ж, Єгор Соболєв та інші ідеологи люстрації виявилися явно не титанами думки й не дуже хорошими менеджерами практичного виконання. Здається, у нас буде традиційне радянське покарання невинних і нагородження непричетних.

А чому люстрації не підлягають виборні посади? Це що, політичний хабар депутатам ВР? І чому люструють лише тих, хто займав керівні посади за Януковича, адже Янукович — пряме продовження Кучми... Хотілося врятувати нинішніх керівних кучмістів?

Розмовляв Шустер і з провідними українськими дипломатами, зокрема з двома екс-міністрами МЗС — Огризком і Тарасюком. Характеризуючи нинішнє міжнародне становище, Володимир Огризко сказав, що Захід помилився після розпаду СРСР, думаючи, що Росію можна демократизувати. Захід не розуміє, що таке Росія.

На думку дипломата, сьогодні потрібна потужна антипутінська коаліція за аналогією з антигітлерівською.

Борис Тарасюк додав, що західні партнери говорили Україні: відбивайте агресію, але не провокуйте Росію. Так був втрачений Крим... Шустер поставив запитання, що буде, якщо Путін нападе, наприклад, на члена НАТО Латвію. Чи готові американці вмирати за Латвію? В.Огризко відповів, що в Іраку й Афганістані американці виявилися готовими вмирати за свої цінності, хоча  Ірак і Афганістан не належать до Північноатлантичного альянсу.

РИЗИКИ ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЇ

У п’ятницю Шустер показав гостям свого шоу інтерв’ю, яке узяв у Джорджа Сороса. Він запитав у мільярдера й філантропа, чим був український Майдан — революцією чи переворотом?

Сорос відповів майже епічно: «Це була унікальна подія величезного значення. Це було народження нації, виникнення нової України». Співбесідник Шустера назвав РФ «мафіозною країною», додавши, що за Януковича такий же режим був і в Україні.

Шустер поцікавився: чи «можна буде відновити цілісність України, якщо Росія визнає вибори в «ДНР» і «ЛНР»?» Цікава відповідь співбесідника: «Її треба відновити»... Звучить як категоричний імператив. Дай Боже такої переконаності й нашим керівникам, політологам, журналістам і громадськості.

На думку Сороса, Путін зробив помилку, дозволивши новій Україні виникнути. Шустер здивувався: «Але Путін робив усе, щоб врятувати Януковича! Сорос: «Путін підштовхнув Януковича до насильства на Майдані, й це для Януковича закінчилося крахом».

Мудро висловився Сорос і про нашу люстрацію: «У людях живе величезне бажання побачити зміни. Тут найважливіше — формування ефективної судової системи. Але ліквідація старого без створення нового може мати руйнівні наслідки».

Сорос як фінансист похвалив нашого віце-прем’єра Володимира Гройсмана. Той, на радощах, негайно пообіцяв полегшити роботу в Україні малому й середньому бізнесу. Але це означає обмеження для олігархату. Чи наважиться на таке олігарх Петро Порошенко? Потім у студії почалося чергове повторення мантри про децентралізацію, мовляв, вона вирішить усі наші проблеми. Свого часу такі ж месіанські надії покладали на ринок. Хто-небудь думав, як це в натурі проходитиме на тому ж Донбасі? Він, між іншим, 20 років де-факто був децентралізований і Києву підкорявся суто формально, свято реалізовуючи принцип: «Чужі тут не ходять».

І що? Розцвів де-факто автономний Донбас? Розцвів місцевий олігархат і мафіозна система в умовах промислового феодалізму, коли всім заправляли автохтонні металургійні «герцоги» й вугільні «барони», демонструючи зовнішню лояльність «королеві» Кучмі... Хто вирішив, що на місцях корупції буде менше, ніж у центрі? Адже у нас реально немає місцевих громад як груп повноправних, впливових і відповідальних громадян. Влада в містах, містечках і районах належить згуртованим групам товаришів — голові адміністрації, главі ради, прокуророві, начальникові РОВС, судді й місцевим «крутим». Вони із задоволенням скористаються можливостями децентралізації. Подивіться, як сміливо голови сільрад торгують землею. А якщо ще розширити повноваження — продадуть геть усе. Децентралізація — не панацея від усіх бід, а лише один (і далеко не головний!) елемент реформування й оптимізації управління. Це процес складний, планомірний і багаторічний, сьогодні на завтра тут нічого не робиться. Але як у нас люблять усі зводити до безконечного повторення гасел!

ЗАБУЛИ ПРО КРИМ І ПРО ВІЙНУ НА ДОНБАСІ

Ведучий нагадав студії, що наближається річниця Майдану й попросив проголосувати: чи вірите ви, що жертви Майдану були не марними? 79% відповіли, що вірять, решта — ні. Третій номер у виборчому списку Петра Порошенка Ольга Богомолець урочисто обіцяла, що нова влада Майдан не зрадить. Ну-ну, на жаль, від цієї влади починає підозріло тхнути незнищенним Леонідом Даниловичем...

Богомолець переконувала, що у Верховній Раді сьогодні не займаються розподілом портфелів. Та невже?

Олесь Доній, критикуючи коаліціаду, що має всі перспективи затягнутися, зауважив, що в коаліційній угоді, підготовленій блоком Порошенка та Народним фронтом Яценюка, нічого не говориться про Крим, про війну на Донбасі, про інформаційне протистояння. Доній жорстоко запитував: президент продав свій бізнес (зокрема в Росії) чи не продав? Так, це справді виглядає дивно й не дуже пристойно. Чи можна собі уявити, щоб Вінстон Черчилль під час Другої світової війни мав фабрику в місті Гамбурзі...

Доній викривально шаленів: замість клану Януковича нам підсовують клани Порошенка та Яценюка.

Сотник Майдану Володимир Парасюк, звернувшись до колег-депутатів, нагадав: «У нас немає часу для коаліціади, у нас люди на фронті гинуть». На думку сотника та бійця АТО Парасюка, коаліціаду затягують, тому що ділять вплив. Та й явно не хочуть дратувати сусідів, тому в документі про коаліцію немає ані слова про Крим і не буде. Авжеж, навіщо засмучувати В.В. Путіна, з яким наш президент на регулярному телефонному зв’язку...

Цікаво, який відсоток довіри залишиться у Порошенка до Нового року?

Автогонщик Мочанов похмуро й вагомо сказав: Майдан зібрався не для того, щоб на зміну одному ОЗУ (організованому злочинному угрупуванню) прийшло інше...

Канал «1+1» у програмі «Право на владу» поставив запитання: «Чи потрібен Україні Донбас?» Формулювання явно провокаційне. А чому не «Чи потрібен Україні Південь?» або «Чи потрібен Україні Захід?» Нардеп Антон Геращенко нагадав, що жоден з чотирьох наших президентів не боровся за зміцнення цілісності України. Так, але подивимося, як це робитиме п’ятий...

Володимир Огризко, кажучи про військову боротьбу за Донбас, зазначив, що, за його даними, нашим військовим в АТО забороняють перемагати, забороняють робити ті речі, які треба робити на війні. Він також висловив здивування якоюсь дивною нарадою російських і українських офіцерів щодо розмежування позицій на Донбасі. Огризко запитав, навіщо треба було виходити з женевського формату переговорів? Екс-міністр закордонних справ сказав, що є межа для дипломатичних можливостей. На його думку, РФ не є партнером, з яким можна домовитися. Особливо знаменною була його фраза: «Застерігаю нашу владу від ейфорії дипломатичних переговорів. Треба зміцнювати армію. А всі сили дипломатії кинути на західний напрям для роботи з нашими союзниками».

Дійсно, поки президент не зрозуміє, що на війні спочатку гармати, а вже потім дипломати, толку не буде!

Політика Верховного головнокомандувача під час війни має бути зрозумілою армії й нації, а не викликати постійний подив і не породжувати недовіру й підозру.