«Вiкна-парламент»: новi технологiї
— Коли ми розробляли концепцію «Вікон-парламенту», то враховували і наявні технологічні можливості, і потреби тієї категорії глядачів, якій ця програма була б цікава. У результаті ми прийшли до формату «дайджест», в якому і виходимо зараз. До речі, я цікавився аналогічними програмами на російському телебаченні. «Парламентский час» на каналі РТР використовує приблизно таку ж форму, з тією різницею, що їхня програма — тижневик, і тому у них є більше часу на її підготовку.
— Година ефіру — досить багато для телепередачі. Чим ви намагаєтеся втримати біля екрана свого глядача?
— Парламентське засідання триває зазвичай п'ять годин. Тому інформації не бракує. Але для телебачення це дійсно багато, і тому ми намагаємося зробити програму динамічною: об'єднуємо питання, що обговорюються в сесійному залі, і тематичні блоки, довгі шматки розбиваємо короткими, підтримуємо темпоритм. Завдання журналістів, які працюють на програмі «Вікна-парламент», не зводиться до того, щоб просто вибрати шматок, який піде в ефір, а передусім — написати коментар, який пояснював би суть проблеми, визначити найяскравіші динамічні моменти, відобразити весь спектр думок з даного питання.
— Зазвичай засідання закінчується о 18.00, а ефір «Вікна-парламент» — вже о 20.00. Як вам вдається так швидко готувати програму до виходу?
— Оскільки «люфт» насправді дуже невеликий, ми ретельно відпрацьовували технологію. На сесії постійно працюють три журналістські групи, кожна веде свою частину — ранкове засідання, денне і вечірнє. Коли закінчується ранкове засідання, група зміняється, повертається «на базу», готує свою частину програми, до того часу, як вони закінчують, приїжджає наступна група. Технологія себе виправдала.
— Чи існують якісь «особливі умови», висунені парламентом до змісту програми, яких журналісти повинні чітко дотримуватися?
— Ніяких ідеологічних установок нам не давали. Були побажання, але вони стосувалися тільки якихось етичних моментів. Наприклад, якщо людина, умовно кажучи, не причесана, не акцентувати на цьому увагу. Але це питання елементарної журналістської етики. Окрім того, ми намагаємося дотримуватися паритету в представленні точок зору різних фракцій, не віддаючи комусь переваги.
— Чергова сесія Верховної Ради завершує свою роботу, значить, одночасно з депутатами на канікули вирушають і «Вікна-парламент». Якими вони повернуться до глядача восени?
— Після початку нової сесії, якщо договір буде продовжено, «Вікна-парламент» зміняться. Ми постараємося максимально продуктивно використати час, що з'явився, для оновлення і вдосконалення програми. Можливо, у неї з'явиться ведучий. Вона стане більш аналітичною. Ми будемо ілюструвати сюжетом кожне програмне питання, що розглядається сесією, щоб було зрозуміле не тільки те, що роблять депутати, а й те, який вплив прийняте ними рішення справить на життя країни. Наша програма стала виходити в ефір, коли до кінця роботи парламенту залишалося близько 20 сесійних днів, тому те, що ми встигли зробити — це був тільки перший етап, на якому ми змогли «обкатати» технології, зібрати колектив.
— Журналісти-новинники звикли до особливого темпу життя, до постійної зміни місця дії та дійових осіб. Кожний з журналістської групи «Вікон- парламенту» має досвід саме такої роботи. Як ви вважаєте, вони сприймають нинішню зміну у своїй діяльності як подарунок долі чи як її покарання?
— Парламент — це чи не єдине місце у Києві, де можна зустріти багато цікавих людей одночасно. Я сам кілька років працював репортером, так що з усією відповідальністю можу заявити: це — не заслання. Швидше вже навпаки.
