«Він і Вона»: телесваха чи теленяня?

Цього телетижня в нашому ефірі з’явилася нова програма — ток-шоу «Він і Вона» на каналі ICTV. Його автор і ведуча — кінорежисер Тетяна Магар. Свого часу Тетяна зняла першу в Україні кіно-рок-оперу «Стіна», в якій співали Лариса Доліна та Альберт Асадулін. Потім був художній фільм «Ніч запитань» із Вірою Глаголевою та Іваром Кальниньшем у головних ролях. Потім — від’їзд до Америки, для роботи в фонді «Україна — США».

Повернувшись нині на батьківщину, Тетяна затіяла телепроект грандіозний, з цілою низкою найрізноманітніших ток-шоу. Але, зрозуміло: гроші, кадри, криза тощо. В результаті поки що на ICTV реалізовано лише частину задуманого, якою й стало шоу знайомств «Він і Вона». За словами самої Тетяни, не воно було в її задумах головним. Але талановита й неординарна особистість — вона завжди виявить себе, навіть у такій, здавалося б, невибагливій ролі телесвахи. Після перегляду перших програм проекту відразу спало на думку: так це те, що не вийшло в «1+1» із Ольгою Лосинською в «Усмішці долі». Тетяна Магар — це ідеальна українська Валентина Леонтьєва в її образі, що вже ніби став ім’ям загальним. Незважаючи на всі відмінності за форматом, інтригою, режисурою й від колишніх «Від усієї душі», й від недавньої «Усмішки долі», в інтонації проекту «Він і Вона» (до речі, підкресленої й художнім оформленням передачі в кіношному, м’якому стилі) присутнє те головне, заради чого й задумуються всі подібні програми. Це доброзичлива, не

агресивна, але й без сюсюкання, розумна, з чіткою лінією і позицією ведучого «задушевна» розмова. Бесіда з героями, відібраними за принципом «один із...» сотні, тисячі, мільйона собі подібних, але в яких, зрозуміло, завжди є своя родзинка. До речі, успіх ведучої в тому, що вона не компліментарничає з візаві, не йде в них на поводі, а намагається вивести їх на конкретику вчинків, що передбачає й можливість їхнього безстороннього саморозвінчання, щойно ж даючи й власну мікрооцінку цим вчинкам — м’яко, але цілком виразно. Саме такого погляду — ніби тверезого, але не жорсткого — не вистачає, на жаль, експертам програми. Їх категоричність і завзятість у прагненні розкласти на полички вибір героїв (ті із запропонованих їм трьох кандидатів протилежної статі вибирають для майбутнього знайомства одного) іноді призводить до перетину тонкої грані між здоровою критичністю й повагою до особистості «обговорюваної» ними людини. Хоча без експертів програма явно стане пріснішою. Можливо, вихід або в пошуку одного психолога (зараз експерти щоразу різні), який уміє бути одночасно й реалістичним, й толерантним. Або слід винести обговорення на більш широку аудиторію, внаслідок чого однозначність оцінок зникне з виникненням суперечки різних думок. Їх зіткнення прибере нюанс «вироку», який поки що експерти ніби «виносять» герою.

Втім, уже зараз завдяки інтелекту й настрою ведучої — інтелігентної, розумної, розкутої та іронічної жінки — програма перетворюється на ненав’язливу школу (в кращому сенсі цього слова) спілкування, де людям допомагають поглянути на себе з боку, й можливо, (а раптом?!) підкоригувати щось у собі: егоїзм чи амбіційність, затислість чи занудство... На моє глибоке переконання, це те, що в наш час суспільству надто необхідне. І в цивілізованих країнах на ТБ це робили, роблять і робитимуть. Ми ж, відмовившись від ідеологічного і пафосного менторства радянського ТБ, виплеснули з водою й дитину. Повернути нашому ТБ втрачену роль розумного вихователя моралі — але на новому рівні, з новою тональністю, з новою ідеологією взаємовідносин людини і суспільства, людини і ТБ, людини і людини — можливо, допоможуть нам і такі проекти, як «Він і Вона» від Тетяни Магар.

— Як виникла ідея такого романтично-ліричного шоу?

— Коли цей проект розроблявся, сама телегра мала йти всього двічі на тиждень, будучи частиною більшого проекту. У понеділок-вівторок планувалося проблемне ток-шоу «Спочатку слово...», щось на зразок того, що роблять Познер, Вересень. У середу — «Діалог у стилі блюз», куди запрошувалася б одна особа — екстра-ординарна, нестереотипна. Відомі люди мене не дуже цікавлять, а от тих, кого справді можна назвати інтелектуальною елітою, хотілося показати у виняткових телеумовах. «Він і Вона» думали показувати лише в четвер та п’ятницю.

— Від чого ви відштовхувались, обираючи саме такий формат для «Він і Вона»?

— Існують різні шоу знайомств. Однак мій проект — цілком індивідуальний. Я не хочу бути автором чиєїсь долі, когось одружити. Наскільки я помічаю, аналізуючи програми українського ТБ, серед них досить багато жорстоких. «Надзавдання» тих, хто їх готує, для мене не зовсім прийнятне. Я вважаю, воно перш за все мусить бути гуманним, добрим, необразливим, створювати позитивні цінності.

— Чи змінюється програма «зсередини», відповідаючи на потреби, бажання публіки?

— Після перших трьох шоу ми побачили і перші проблеми. Експертів-психологів наші персонажі сприймають не дуже добре. «Ми тільки не хочемо, щоб нас аналізували», — така сьогодні перша умова участі в передачі. Мені здавалося, що саме це могло бути цікавим у шоу, загострювати його. Однак ми не можемо не поважати бажання наших героїв. Персонажі, які приходять до нас, — різного віку, темпераменту, інтелекту. Спочатку був деякий острах: чи будуть вони цікавими в кадрі. Тепер він здається безпідставним, а особистим відкриттям для мене стала молодь, котра йде до нас, — красиві, дотепні, розкуті люди, які часто досить непередбачувані перед камерою.

— Як ви створюєте свою команду?

— Мені дуже пощастило: в мене два редактори — автори з величезним досвідом. Це Емілія Космічук та Алла Куниця — творці, які взяли на себе неймовірно важку ділянку роботи — шукати героїв.

Дуже ціную співпрацю з нашим художником Інною Биченковою, котра задає програмі певний стиль. Дуже вдячна «ICTV» — вони в мене повірили, взяли фінансування на свої плечі.

Поки що я можу спиратися лише на «стару гвардію», адже створення «команди» — складний процес. Нам нині дуже потрібні люди, які б принесли у проект свіжі ідеї. Та в будь-якому разі — програма виявилася життєздатною, ми це вже відчули з перших відгуків глядачів.

№203 23.10.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету обов'язкове. © «День»