Всесвітній день пошти

Пам’ятаю, як у дитинстві я часто бувала в найближчому поштовому відділенні... Бабуся в ті часи регулярно надсилала посилки своїй сестрі, тому раз на два-три тижні на мене чекала «пригода».

Вестибуль пошти був прохолодним улітку і теплим узимку, і там постійно панувала жвава метушня. Мені це напрочуд подобалося. Моїй фантазії було цього досить, щоб уявити цікаві сюжети про подорожі посилок та листів в усі куточки світу, про заморські країни, екзотичні острови та безліч цікавинок. Доки бабуся зважувала свій крам і вкладала його в ящик із ДСП (картонних коробок тоді в обігу не було) — я розглядала стенд із листівками й марками, які видавалися мені надзвичайним скарбом, і мріяла про те, яку з них і куди б я надіслала... А сургуч! Розплавлення рудої палички та опечатування коробки були незабутнім перфомансом...

Тепер часто нарікають на нашу пошту — мовляв, ненадійна, та й обслуговування погане. Нібито сидять там лише сердиті жіночки совкового типу і таке інше. Але я з цим не погоджуюся. Хоч відвідини поштового відділення уже перестали бути для мене пригодою, але я все одно охоче там буваю. І немає там сердитих жіночок — натомість є чемні дівчата, які допомагають обрати найкращий тариф та спосіб надсилання посилки. Так що всі мої посилки й листи швидко і без проблем досягають пункту призначення. Тож хочу закликати всіх не жити за стереотипами. А краще привітати всіх працівників пошти з професійним святом — Всесвітнім днем пошти. Який, до речі, відзначають 9 жовтня аж із 1969 року...