Зарубіжні блогери - про український Майдан

Революційні події в Україні займають перші шпальти всесвітньовідомих газет, стають центральними сюжетами на телебаченні і радіо, обговорюються в соціальних мережах. Про них також активно пишу блогери з різних країн, переважно висловлюючи підтримку українським протестувальникам.

Пости в блогах мають різний характер: від «перепоста» новин про події в Україні до роз'яснювальної роботи про те, чому процеси в Україні такі важливі для Заходу. А в російськомовних блогах і так традиційно активна полеміка з «українського питання» лише загострюється, тому пости російських блогерів, які побували на Майдані, набирають сотні, а часом і тисячі коментарів.

Хотілося б виділити двох відомих блогерів із «Живого журналу», які займають дві перші позиції в рейтингу за популярністю. На першому місці - фотограф Ілля Варламов (під ніком - zyalt ), кількість друзів якого у «ЖЖ» - понад 62 тисячі. Ілля опублікував більше десятка фоторепортажів, починаючи з перших мітингів кінця листопада і до останніх подій, зокрема і про штурми на вулицях Банковій та Грушевського. Особливо часто цитовані публікації - це «Майдан очима міліції та Беркута» та «Анатомія Майдану». Цінними й цікавими є коментарі, які Варламову вдалося взяти з різних боків барикад у Києві. Блогер закликає своїх читачів не судити про ситуацію однобоко, а спробувати зрозуміти обидві сторони конфлікту.

Про «Беркут»: «Там стоять добре озброєні злі мужики, просто вони у формі й у них немає наказу розганяти. Це такі ж громадяни України, у них такі ж паспорти, вони ходять у такі ж кафе й магазини, як і люди на Майдані. Я ніяк не підтримую їхніх дій, більше того, я бачив, як вони діють, і впевнений, що за кожним фактом треба заводити справи і судити міліціонерів. Але зараз із кожним днем протистояння цих ідеологічно різних людей посилюється, - пише zyalt. - ...Упевнений , після розв'язання політичної кризи частину Майдану треба накрити скляним куполом і зробити музей. Майдан - це сучасна київська пам'ятка, і треба зберегти її частину для майбутніх поколінь. Справжнє мистецтво».

Повідомлення Іллі Варламова - одні з найбільш вражаючих свідчень історії Майдану, які заслужено отримали грандіозну популярність у соцмережах. Цікаво, що цінними вони стали не тільки з естетичного або репортажного боку, а також як доказ - один із читачів блогера розгледів на світлинах за 22 січня фігури на даху Українського дому, що послужило ще одним можливим доказом версії про роботу снайперів.

Друге місце за популярністю в «Живому журналі» - у блогера під ніком drugoi, цей автор - теж із Москви. Він присвятив українському Майдану трохи менше постів, але в центрі уваги тут не так фотокадри, як спостереження автора і його думки про те, що відбувається, починаючи з листопада і до сьогодні.

Блогера захоплює згуртованість майданівців: «Я навіть припустити не можу, чим це все закінчиться. Відставкою Януковича, достроковими виборами, перемогою опозиції в регіонах? За великим рахунком, хто з політиків на Україні прийде до влади, мене не дуже цікавить. Найцікавіше було спостерігати за життям цієї держави в державі, а найбільше враження, як і минулого разу, залишила ось ця ревна солідарність людей, здатність самоорганізовуватися, працювати на спільну справу, командний дух і абсолютно відчайдушна працездатність з організації цього унікального об'єкта, який називається Майдан... Я бачив, як звичайні кияни в звичайному одязі годинами в мороз довбають залізяками лід на кам'яній бруківці, щоб збирати його в мішки для барикад. Я бачив, як за допомогою якихось мужиків із суворими обличчями з'являються ці барикади найскладнішої конфігурації буквально за лічені години. Бачив, як дівчата з Будинку профспілок кілометр несуть таці з бутербродами і чай на Грушевського і там, стоячи на чорному від гару льоду, роздають їжу всім охочим. Це, звичайно, ніякі не «бойовики», це нормальні громадяни, об'єднані прагненням щось змінити в країні». Пости про Україну в блозі автора набирають по кілька сотень коментарів.

Багато уваги приділив Україні американський блогер і позаштатний автор The Washington post Макс Фішер. У власному блозі на сайті газети  він опублікував пост під назвою «Дев’ять питань про Україну, які ви дуже соромитеся задати», де на них же відповідає - від «Що таке Україна?», «Чому Росію так хвилює Україна?»і до «Що буде далі?».

Автор підкреслює: те, що відбувається в Україні, - це дійсно важливо, але іноземцям легкого заплутатися в причинах і наслідках. Фішер вирішив у доступній та зрозумілій формі поділитися своїми знаннями про Україну та її проблеми. «У певному сенсі, це криза - це народний гнів проти президента, який застопорив економіку і чиї спроби придушити протести підвели до межі авторитаризму. Але це також довга і все ще не розв’язана криза національної ідентичності України. Ця історія часто позначається так: Україну тягнуть в різні боки Москва і Європа. Але багато в чому це справа самих українців: 22 роки вони перетягують канат між двома половинами країни і двома ідентичностями», - зазначає Макс Фішер.

За більш ніж два місяці протестів Україну відвідали медійники з різних країн, серед них було багато блогерів-фотографів. Приміром, сербський фотожурналіст Марко Djurica (Thomson Reuters) побував у Києві наприкінці грудня. У своєму блозі він так описав атмосферу Майдану: «Там були барикади, намети, музика, прапори, а також тисячі людей в холодну погоду веселилися. Великий фестиваль, я б сказав. Я не міг втриматися від порівнянь з аналогічними протестами п'ятнадцять років тому в моєму рідному місті Белграді». Блогер поділився кадрами злагодженої роботи кухні Майдану, там же знайшов героїню своєї фотоісторії - Лізу з Донецька - «дівчину з гарною посмішкою і приємним голосом». Вона розповіла, як чудово їй працюється на Майдані, де вона почуває себе серед друзів, роблячи потрібну справу, і не боїться розгону - «Я не піду до кінця, бо у мене немає іншого вибору!» - розповіла героїня фотографу.