ЗМI в Криму: лещата стискаються

Окупація Криму розпочалася із «зачистки» інформаційного простору — першим ділом росіяни відключили українські телеканали і увімкнули власні. Сьогодні півострів значною мірою залишається у інформаційній ізоляції — сюди з труднощами доходить українська преса, не транслюються українські канали, а журналісти не можуть почувати себе в безпеці.

Репресій зазнають не тілька київські, а й місцеві медійники. Так, цього тижня до прокуратури Сімферополя викликали та вручили «застереження» головному редактору друкованого органу меджлісу «Авдет» Шевкету Кайбуллаєву. Його звинувачують у порушенні закону «Про протидію екстремістській діяльності». З подібними проблемами журналісти в Росії зустрічаються нерідко, втім робота медіа в окупованому Криму має й свої суто місцеві особливості. За чистотою друкованого слова тут також слідкують бандити з місцевої «самооборони» — структура сформована колись, для того щоб тероризувати українських військових, вона чомусь і досі продовжує активно діяти у тісній співпраці з поліцією. Вона незаконно затримує, б’є та грабує журналістів, ламає апаратуру, влаштовує обшуки, перевіряє відзняті матеріали, незаконно забороняє вести зйомку чи брати інтерв’ю, грубо перешкоджає професійній діяльності журналістів. Так, нещодавно у Сімферополі «самооборона» викрала журналіста Сергія Мокрушина та режисера Владлена Мельникова — співробітників Центру журналістських розслідувань. Їм влаштували допит, побили і зрештою передали поліції.

 ЦЕНЗУРА: ЗАКОННІ Й НЕЗАКОННІ ІНСТРУМЕНТИ

— Після окупації умови роботи ЗМІ у Криму змінилися кардинальним чином, — розповідає заступник генерального директора телеканалу ATR з інформаційної політики Лілія Буджурова. — Передусім слід сказати, що російське законодавство про ЗМІ суттєво відрізняється від українського. Так 9 травня вступили в силу зміни до Кримінального кодексу РФ, відповідно до яких заклики до порушення територіальної цілісності, проголошені в ЗМІ, караються позбавленням волі на термін до п’яти років. Під дію цієї норми підпадають такі поняття, як «анексія Криму», «тимчасово окупована територія» тощо, оскільки, застосовуючи їх, журналіст немов автоматично погоджується з тим, що Крим окупований (з чим сьогодні складно не погодитися). Тобто тиск на пресу в Росії здійснюється на цілком «законних» засадах. Правоохоронці викликають головного редактора і пояснюють йому, що в ефірі каналу або на сторінках газети не можна висвітлювати як масові протестні заходи (протиправні дії), так і роботу поліції, наприклад, під час перекриття кримськими татарами трас або прориву кордону, здійсненоих під час спроби Мустафи Джемілєва повернутися додому. Якщо, наприклад, респондент в інтерв’ю говорить про те, що меджліс закликає кримських татар вийти на несанкціонований мітинг, то канал автоматично порушує «Закон про протидію екстремістській діяльності», оскільки в ефірі нібито звучить заклик до протиправних дій. Поясненнями про те, що це була позиція конкретної людини, а не мовника, тут ніяк не зарадиш. Наш канал вже отримував офіційне попередження від «прокурора» Криму Наталії Поклонської за аналогічні інциденти. У цьому плані ситуація дещо нагадує мені Україну за часів Кучми, коли наче і є умовна свобода слова, але в голові у кожного редактора свої «ножиці» — «за це нас можуть закрити, а ось це ще дозволяється». ATR був змушений відмовитися від вживання таких термінів (понять), як «окупована територія», ми просто говоримо «Крим»... Якщо порушимо перше застереження «прокуратури», то наступні санкції можуть бути більш серйозними, аж до кримінальної відповідальності. Водночас брехати глядачам ми також не можемо, бо вони просто перестануть нас дивитися. В таких умовах працювати дуже складно. Але є речі, які взагалі не піддаються розумінню. Так, сьогодні в Криму фактично не мають можливості працювати українські журналісти, безпеку яких ніхто не може гарантувати. Адже у нас досі діє так звана самооборона — чого від них чекати, не знає, мабуть, навіть їхнє власне керівництво. Одне можна сказати напевне — усіх «потрібних» журналістів вони знають в обличчя.

Попри все це «закрутити гайки» одразу й до кінця окупаційна влада не ризикнула. Контроль над ЗМІ з боку державних органів поки слабший, ніж у Росії, — кримська влада давить на журналістів морально, але ліквідовувати неугодні медіа або грубо втручатися в їхню діяльність побоюється. Опозиційні проукраїнські канали в Криму (а їх тут аж два — ATR і ТРК «Черноморская») продовжують працювати. Щоправда, побачити їх на півострові, як і загальнонаціональні українські канали, можна тепер хіба що через супутник або в окремих кабельних мережах. Зате залишилися в ефірі інші місцеві мовники. «Раніше вони хвалили Партію регіонів, а тепер — Росію, — розповідає Лілія Буджурова. — Це схоже на газету «Правда» у телеваріанті. Думаю, що і в майбутньому жодних проблем у них не буде».

У менш лояльних до нової влади ЗМІ перспективи не такі райдужні. Ключова дата — 31 грудня 2014 року. До цього часу кожна газета чи інтернет-видання в Криму має пройти процедуру перереєстрації, а кожна телекомпанія — отримати ліцензію. Опозиційні медіа з острахом чекають, коли спливе цей термін — ніхто з них не певен за власне майбутнє. Тим часом російські спецслужби починають промацувати ґрунт. Так, на ATR уже приходив «дуже милий та ввічливий» співробітник ФСБ, який запевнив, що його організація здійснює винятково захист прав журналістів, і просив звертатися, якщо виникнуть проблеми. А до ТРК «Черноморская» завітали гості з ФСО, які виявилися менш привітними. «Вони хотіли, щоб канал надавав їм перед виходом в ефір скрипти новин. Мотивували це проведенням моніторингу, — розповідає т.в.о президента ТРК «Черноморская» Людмила Журавльова. — Я відповіла: «Моніторте собі, будь ласка, — сюжети можна подивитися в ефірі, а також в Інтернеті». В Україні нічого подібного ніколи не було. Фактично вони вимагають від нас попередньо узгоджувати зміст кожної програми! Згодом прийшов і офіційний запит — ми відписали, що їхні вимоги не відповідають законодавству і не пов’язані зі службовими обов’язками ФСО».

 ТБ: УСВІДОМЛЕННЯ РЕАЛІЙ

Щодо рекламного ринку, то він у Криму повністю «заглух». «Місцевий бізнес сьогодні не готовий платити за рекламу, — розповідає Людмила Журавльова. — Від нас пішли навіть постійні клієнти. Зате почали звертатися рекламодавці з материка» (ТРК «Черноморская», як і ATR, за порадою Національної ради України з питань телебачення та радіомовлення, долучили до своїх пакетів чимало кабельних мереж по всій країні).

Кримську ж телеаудиторію сьогодні здебільшого цікавлять соціально-економічні проблеми на півострові. «Люди поступово починають усвідомлювати реалії нинішньої ситуації — вони далеко не такі райдужні, як багато хто сподівався, — розповідає Людмила Журавльова. — У дуже скрутному становищі опинився бізнес — припинилися постачання сировини. До певного моменту раділи пенсіонери — їм збільшили виплати, але зростання цін нівелювало цю перевагу. В Криму не працюють українські банки, люди не можуть зняти гроші навіть на материковій частині країні. Про все це ми говоримо у наших програмах. Намагаємося також розповідати глядачам про події в Україні, про шляхи взаємодії між мешканцями півострова та материковою частиною в умовах окупації. Свою редакційну політику нам поки що вдалося відстояти. Кількість програм на політичну тематику не зменшували, навпаки — з’явився «Вечірній марафон». Працюємо одночасно в сімферопольській і київській студіях. Щодня запрошуємо різних гостей. Щоправда, кримські чиновники до нас не ходять — але ми й не надто наполягаємо.  Адже вони тільки й вміють, що розповідати про те, як усе добре. Інколи також виникають проблеми з акредитацією в державних установах». Аналогічним чином формує свою сітку мовлення й канал ATR. «Якщо на початковій фазі окупації щогодини в ефір виходили інформаційні блоки, то зараз переважає соціальна тематика, — розповідає Лілія Буджурова. — У Криму сьогодні виникає багато питань щодо роботи банків, реєстрації бізнесу, щодо незрозумілих речей, які відбуваються в освіті. Куди не глянь — усюди проблеми. Про все це ми говоримо у своїх програмах».