...I знов фіалки розцвіли

Одні кажуть: як чудово пахнуть фіалки! Інші — вони такі гарні, але ж зовсім не пахнуть. Мають рацію ті й інші, бо фіалки бувають дуже різними. На газонах біля нашого будинку ростуть фіалки пахучі. І почути їхні пахощі можна відразу, як вийдеш надвір, навіть не наближаючись до квітів.

Ці прекрасні квітки ростуть у вологих і затінених місцинах, переважно в помірних широтах Північної півкулі, але їх можна зустріти також на Гаваях, в Австралії, в Андах.

Фіалки дуже різняться, але є у них і чимало подібного, — розповідає біологиня МАРІЯ САВЧУК. — Вони зазвичай мають листя, яке називають серцеподібним, і квітки з чотирма віялоподібними пелюстками — дві на кожній стороні та одну широку нижню пелюстку. Саме форма пелюсток визначає багато видів, наприклад, деякі фіалки мають «шпори» на кінці кожної пелюстки. Колір квіток також залежить від виду. Чимало з них мають саме фіолетовий колір, звідси й назва квітки. Інші фіалки бувають блакитними, жовтими, білими, кремовими...

ФІАЛКА ЗАПАШНА, ФІАЛКА ПОЛЬОВА, ФІАЛКА ТРИКОЛІРНА...

Деякі фіалки взагалі — двоколірні чи триколірні, часто це блакитний і жовтий чи білий і жовтий. Це всім відомі братки. Їх ще називають братик-і-сестриця, братики польові, навіть подекуди зозулині черевички та Іван-та-Марія, хоча такі назви мають зовсім інші квіти.

До фіалки триколірної подібна фіалка польова, яка теж має дрібніші від інших фіалок квітки. Ця квітка, поширена мало чи не по всій Україні, взагалі вважається у нас бур’яном і багатьом здається анітрохи не цікавою.

Що ж до фіалки запашної, то через хижацьку заготівлю саме їх на букети на багатьох територіях вони вже потребують охорони, хоча квітка поширена на величезній території, яка охоплює майже всю Європу, Кавказ, Малу та Передню Азію, північ Африки. В Україні ця рослина трапляється часто, а вже на схід від Москви фіалка запашна стає досить рідкісною, межею розповсюдження виду фахівці вважають річку Волгу.

Цей вид фіалок, як і деякі інші, поширюється самозапиленням. Насіння розповсюджують мурахи, яких приваблюють соковиті придатки насінин. Мурахи тягнуть її до мурашника, там з’їдають придаток, а рештки трапези кидають напризволяще. Та навіть дрібні частини насіння живучі, вони проростають там, де полишили їх комахи чи заніс вітер.

Варто все ж зауважити: в лісі таке насіннєве розмноження не відіграє значної ролі, оскільки численні повзучі пагони цієї рослини легко укорінюються. В перший рік після укорінення лісові фіалки утворюють непримітну безквітну розетку, на другий рік вже квітнуть, а за кілька років навіть утворюють суцільний килим під покривом лісу.

КВІТКА ВВАЖАЄТЬСЯ НАЦІОНАЛЬНИМ СИМВОЛОМ ГРЕЦІЇ

Давні греки дуже любили фіалку і залишили про неї безліч легенд та історій.

Одна з таких легенд розповідає, що на фіалку Зевс перетворив прекрасну дочку титана Атласа, яку переслідував Аполлон. Інша -що фіалки розселяє по землі не хто інший, як Персефона, дочка Зевса і Деметри. Оскільки всі фіалки на землі походять від тих перших божественних фіалок, то заслуговують на повагу і любов людей.

З одного боку, греки вважали її квіткою печалі, якою висловлювали свої почуття у зв’язку із передчасною смертю молодих жінок. З іншого — символом природи, що оживає щороку. Ця скромна квітка вважається національним символом Греції. А місто Афіни скульптори і живописці зображали у вигляді молодої жінки, уквітчаної вінком із фіалок.

Греки любили прикрашати свої житла фіалковими гірляндами і вінками. Крім того, у них існувала традиція в день свята весни всім дітям, яким виповнилося три роки, одягати вінки з фіалок як символ того, що відтепер вони вступають в життя як маленькі громадяни.

По-своєму шанували фіалку і давні римляни. Вони використовували її ще й як лікарську рослину і навіть готували з фіалок спеціальний весняний напій.

А жителі Південної Німеччини в середні віки взагалі святкували весняний день, коли знаходили першу фіалку. Букетик фіалок прикріпляли до жердини серед зеленої галявини і веселилися довкола нього, співаючи і танцюючи. Вважалося, що той, кому пощастить зірвати першу фіалку, зможе одружитися з найгарнішою і найбагатшою дівчиною та буде щасливим з нею усе життя.

Здавна квітку любили і французи, її називають квіткою Жозефіни і Наполеона.

Фіалку любили і в багатьох інших країнах, нею захоплювалися імператори і простолюдини, художники і поети. Своєю улюбленою квітку її називали Персі Бісі Шеллі, Томас Мур, Йоганн Вольфганг Гете, які оспівували фіалку в своїх творах.

ФІАЛКИ НА ДЕСЕРТ І ДЛЯ КРАСИ

Окрім того, що фіалкою можна милуватися, її ще й їдять. ЇЇ зацукровані квітки — це унікальний десерт, який до того ж корисний для нирок, оскільки сприяє виведенню з організму зайвої рідини. Препарати з листя чи квіток фіалок використовують при лихоманці, жовтяниці, застуді, запаленні легень.

Народні цілителі вважають, що примочками з листя фіалки заспокоюють біль, знімають припухлості, підсушують виразки на шкірі, радять полоскати хворе горло. Фіалки також можна додавати в салати, варити з них варення і сиропи, приправляти ними інші страви.

Унікальними смаколиками є все ж зацукровані фіалки. Основні центри виготовлення цієї гарної і смачної продукції — Іспанія, південь Франції, північний захід Італії. Особливою популярністю зацукровані фіалки користуються серед туристів, які часто купують їх на сувеніри й подарунки.

Перші технології зацукровування фіалок, як свідчать літературні джерела, застосували італійці. Їхні технології дозволяли зберігати не лише форму та аромат, а й колір квітів. Досвід італійців перейняла й французька Тулуза, а світ довідався про новий кондитерський шедевр під назвою «тулузька фіалка». У ХVІІІ столітті зацукровані квіти, переважно троянди, фіалки і флердоранж, користувалися такою популярністю, що їх почали виготовляти у промислових масштабах. І сьогодні — це чудова прикраса для зелених салатів, фруктових і кремових десертів, різноманітних прохолоджувальних напоїв та навіть кави з молоком. Їх можна заморожувати в кубиках льоду для пуншів та коктейлів.

У багатьох країнах, як і в Україні, фіалку люблять і вирощують як декоративну рослину — і в саду, і вдома на підвіконні. Видів таких фіалок дуже багато, кожен знайде на свій смак. І хоча догляду і любові вони теж потребують чимало, зате відплачують сторицею своїм радісним квітучим виглядом.