Ожиновий хутір

Ожина зазвичай сигналізує нам про те, що літо все ж таки наближається до завершення. Чорно-фіолетові ягоди з терпко-солодким смаком примушують трохи засумувати за теплом, що минає, і разом з тим задуматися про нову прекрасну пору — осінь...

З ожиною я познайомилася в дитинстві на одному поліському хуторі, де жили наші родичі. Там ці ягоди росли скрізь. Їх називали «ведмединами» і робили з них компоти, варення, вино, їли свіжими і сушили. Я гадала: ведмедини — це тому, що вони такі гарні, як ведмедики, чи тому, що їх люблять ведмеді?

До слова, філологи вважають, що слова «ожина» (російською «ежевика») та «їжак» мають давній спільний корінь «єже» — колючка. І справді, колючими є стебла і листки ожини

Інші народні назви ожини — виприни, бамбара, бамбера, драпаки.

ОЖИНА ПОШИРЕНА ПО ВСЬОМУ СВІТІ

В одних джерелах зазначено, що в Європу ягода потрапила з Америки, в інших — що вона європейського походження. Та хоч як там було, зараз ожина поширена по всьому світі.

Дикі ягоди ожини, — розповідає біологиня Марія САВЧУК, — кислувато-солодкі, тьмяно-чорні з сизим нальотом, сидять по кілька плодиків на одному ложі. Культурна ожина неколюча, усипана дуже великими ягодами, за смаком варіює від водянистої кислуватої до солодкої. Цікаво спостерігати, буваючи в лісі, як протягом періоду визрівання ягоди кілька разів змінюють свій колір. Ось ти приходиш по чорниці й буяхи, ожина ще зовсім зелена. Потім ягоди поступово червоніють, стають фіолетовими, а згодом, достигнувши, майже чорними.

Культурну ожину з великими плодами, яку зараз нерідко можна побачити на ягідних базарах, вивів відомий радянський селекціонер Іван Мічурін шляхом відбору сіянців. Звичайно ж, окрім Мічуріна, культурні сорти ожини, яких зараз чимало, вдосконалювали багато селекціонерів різних країн.

Росте ця тіньовитривала рослина в підліску мішаних і листяних лісів по берегах озер, річок, на вирубках, по балках. Поширена ожина, переважно сиза, майже по всій Україні. Особливо багате нею Полісся і північно-західні райони Лісостепу.

Мода на ожину час від часу змінювалася. У Західній Європі вона особливо цінувалася у 60 — 80-ті роки минулого століття, на Поліссі, здається, ніколи не було її особливих поціновувачів — ягода, як ягода, не краща і не гірша за інші, росте собі, та й годі.

У наш час в багатьох європейських містах, а подекуди і в українських населених пунктах ожина навіть стала звичайним бур’яном, який оплітає огорожі й від якого важко позбавитися. Вона поєднує собі колючість, швидкість захоплення територій, тіньовитривалість дички і міцність, товщину пагонів, властиву культурним рослинам. У Німеччині, Франції, Західній Польщі поширена колись мода на ожинові живоплоти призвела до того, що майже всі залізничні насипи, стіни набережних, промислові зони і пустирі вкриті кількаметровим шаром ожинових непролазних хащ. До слова, такому поширенню ожини значним чином сприяють і птахи, які залюбки їдять ягоди і розносять їхнє насіння.

Промисловою ягодою, як очікувалося, ожина так і не стала. Проте у досить великих кількостях її вирощують і продають чимало країн, лідером серед яких вважається Мексика. Причому майже весь урожай ожини призначається для експорт на північноамериканські та європейські ринки. Багато ожини вирощують і в аграрних господарствах Північної Америки та Європи, де успішно впроваджують селекційні програми, що поліпшують уже наявні й створюють нові сорти ягід. В українському садівництві ожина менш популярна, проте нею дедалі більше цікавляться і агропідприємства, і садівники-аматори.

ЛІКУВАЛЬНІ І ХАРЧОВІ ВЛАСТИВОСТІ ОЖИНИ ВІДОМІ ЗДАВНА

Те, що ожиною можна лікуватися, було відомо людям ще два тисячоліття тому. Деякі з її особливих властивостей описував античний лікар Діоскорид. Він відзначав, що свіжі ягоди ожини допомагають здолати спрагу, мають загальнозміцнювальну і протизапальну дію. Римський вчений Пліній дослідив, що плоди і квіти ожини мають сечогінну дію, а настоянка ягід на вині допомагає проти каменів у жовчному міхурі.

Ягоди, листки й корінь ожини мають жарознижувальну, потогінну, зміцнювальну й заспокійливу дію, — вважають і сучасні фітотерапевти. Вживання в їжу ягід ожини сприяє поліпшенню складу крові. У народній медицині свіжі ягоди ожини використовують для зміцнення організму і насичення його вітамінами.

Листя ожини активізує травлення. Їх відваром лікують екзему і запалення шкіри, застосовують при патологічному клімаксі, полощуть горло при ангіні, стоматиті. Відвар гілок п’ють при неврозі серця. Допомагає ожина при спайках, які виникають в результаті операцій.

Завдяки тому, що в ожині містяться вітаміни А, С, В, багато мінералів і клітковини, це прекрасна ягода для тих, хто не хоче поправлятися. Вона малокалорійна, проте дає відчуття ситості.

Протипоказань в ожини небагато. Варто пам’ятати, що у декого вона може викликати алергію та проблеми зі шлунком — у тих, хто має підвищену кислотність.

 А ще ожина — добрий медонос, що дає багато нектару і пилку. Цей мед світлий, прозорий, зі слабким ароматом. До слова, ожиновий мед цінували ще давні єгиптяни, які використовували консервувальні властивості меду при бальзамуванні фараонів.

Фахівці вважають: якщо шматочки риби та інші продукти тваринного походження залити ожиновим медом, вони зберігатимуть свіжість протягом кількох років, оскільки такий мед добре замінює хімічні консерванти.

Ожину використовують для приготування десертів, соусів, кладуть у випічку. Ожиновий соус, вважають кулінари, чудово підходить до червоного м’яса, а її кисло-солодкий смак відмінно контрастує з солодким тістом.

Ягода популярна у європейських кулінарів, у гурманів також. У Франції ожиновим ароматом доповнюють лікери, вина і наливки. В Ізраїлі — комбінують із молочними і м’ясними стравами. В Італії люблять чай із висушених плодів і листя ожини. Не пробували?

СІК ОЖИНИ ВИКОРИСТОВУЮТЬ ДЛЯ ПІДФАРБОВУВАННЯ ВИН І ТКАНИН

Пагони й листки ожини містять таніди, тому їх використовують для дублення шкур.

Сік із плодів використовують для підфарбовування вин, з кислотами він дає червоний колір, а з лугами — синій. Він придатний для фарбування тканин у фіолетовий, ніжно-рожевий, коричнево-фіолетовий кольори. У давні часи тканини, пофарбовані ожиною, особливо у колір індиго, коштували дуже дорого і були доступні лише багатим вельможам. Може, варто спробувати і самим? Ожину ще використовували й для фарбування волосся, але це таке, на любителя.

Вважаю своїм обов’язком попередити: В Англії існує давнє повір’я, що не варто збирати і їсти ожину після 11 жовтня, бо саме цього дня на ягоди ожини плює лісова нечисть. Хоча ще раніше ожиновим живоплотом огороджували поселення саме від духів дикого лісу.