МОВЧАННЯ ТА РОЗМОВИ «НА IНТЕРЕС»

ДІЇ — НІЩО, ІМІДЖ — УСЕ!

Ще коли майбутній прем’єр Ющенко очолював Нацбанк, не можна було не помітити його здатності подобатися всім, нічого конкретно не роблячи. Як хворому після операції хочеться бачити перед собою добру посмішку приємної людини, так і народу, після всього, що з ним зробили у першій половині дев’яностих, хотілося знайти серед влади людину, яка б не дратувала, а викликала позитивні емоції. Втомлений від постійної кризи люд iз радістю поєднував стабільну національну валюту із молодим і симпатичним керівником Нацбанку, котрий, здається, тільки самим своїм виглядом сприяв стабільності згаданої валюти. І навіть коли валюта наша у непідходящий момент кілька разів знецінювалася, ніхто в цьому головного банкіра не звинувачував. Цю особливість ющенківської харизми помітили на самій горі й вирішили поставити її носія «на уряд». Традиційний Пустовойтенко явно програвав. Україну якось одразу полюбили за кордоном, повіривши у наші вічні розмови про реформи. І всередині країни прем’єру, як і колись у Нацбанку, вдавалося створювати враження у багатьох, що успіхи — це заслуга уряду, а невдачі та прорахунки є виключно наслідком шкідництва з боку незадоволених реформами «олігархів».

РОЗДВОЄННЯ ОПОЗИЦІЇ

Ідилічна однополюсність вітчизняної влади не могла тривати довго через природні протиріччя різних політико-економічних груп. Після дуже всенародного референдуму настала реакція у вигляді «касетного скандалу». Ідеологи боротьби з «режимом» все робили правильно, за наукою. Аж доти, доки не вперлися як у стіну, в непорушно позитивний імідж прем’єра Ющенка. Протести почали нагадувати анекдот — бо протестували ніби проти «антинародного режиму», а уряд цього ж «режиму» був найкращим і найнароднішим. Одні й ті самі опозиціонери спочатку говорили ледь не про загибель держави, а потім про небувалі економічні успіхи уряду. Виходило, що ми одночасно стогнемо під ярмом «кримінальної влади» і «йдемо курсом реформ». Мудрий політик на місці прем’єра спробував би певним чином нівелювати цю роздвоєність, намагаючись показати, що знає своє справжнє місце й готовий «слухати старших». Ющенко зробив кілька туманних за змістом і протилежних за суттю заяв. Віктор Андрійович навіть спробував також стати «сином», але все закінчилося багатобатьківством. Очевидно, це новий тип вітчизняного політмотиву, якого потребує непричетність до сумних результатів керівництва як у банківській царині, так і на прем’єрській посаді.

«НА ВИДАННІ»

Боротьба за здобуття «безгоспного» нині іміджу Ющенка розпочалася вже за кілька секунд після його відставки, коли один із найправославніших нардепів втулив у залі засідань Верховної Ради перед щойно відставленим прем’єром недоречний віночок. Віночок не був відхилений, але не більше того. Найпопулярніший на той момент політик знав, що віночків ще буде незліченна кількість, а вибирати він зможе достатньо довго. Будь-яка жінка, котра у дівоцтві подобалась одразу кільком хлопцям, зрозуміє й прийме поведінку Ющенка після відставки з прем’єрської посади. Жінки знають, що аби бути вибраним у такий момент, кавалер має бути в кілька разів кращим за інших. Коли ж немає не просто кращих, а навіть просто серйозних пропозицій, — можна й почекати, поки краса не зів’яла. Аби пошукувачі «руки Ющенка» не зовсім втратили надії, той періодично щось заявляє. Розумні й досвідчені люди у таких випадках воліють не слухати, а дивитися. Бо не слова сьогодні мають значення, а сам факт виходу героя до публіки й виголошення слів. Герой виходить якраз настільки, наскільки треба, щоб підтримати інтригу. Так тривати може довго, набагато довше, ніж гадають окремі політики.

НАМ СВОЄ РОБИТЬ

Поки високорейтинговий Ющенко думає і визначається час, не чекає, політичне життя продовжується. А воно нині таке, що спокійним може бути хіба що Симоненко з комуністами, які за будь-яких умов візьмуть свій вiдсоток у виборців похилого віку. Решта політичних сил має вже визначатися зі своїм передвиборним майбутнім. У процесі створення передвиборчих блоків поки що спостерігається конструювання «базових моделей». Як у автомобілів, які в разі потреби можна оснастити десятком додаткових агрегатів, які перетворять звичайне авто в лімузин, у партійних блоків залишається чимало вільних вузлів та агрегатів, які можна легко замінити на більш потужні, якщо такі знайдуться. У гарячу передвиборчу пору не прийнято згадувати старі образи, а тому ми ще побачимо чимало сенсаційних примирень. У випадку з екс-прем’єром і новою опозицією «сенсаційність» пояснюватиметься взаємним інтересом: і далі символізувати, ні за що не відповідаючи, — з одного боку й бажанням втриматися в реальній політиці — з іншого.

ПРОЛІТАЮЧИ НАД...

Найменше шансів залучити до себе популярного лідера мають радикальні опозиціонери. Ім’я недавнього прем’єра вони промовляють скоріше за інерцією, все більше захоплюючись жорстокою дружбою зі своїми соратниками. Прошарок виборців, готових йти за «новою опозицією», занадто незначний, а охочих здобути прихильність протестного електорату занадто багато, аби опозиціонери між собою не пересварилися. Останні заяви Мороза та Тимошенко щодо того, що вони не будуть конкурентами на виборах, викликають посмішку й не витримують жодної критики. На виборах політики можуть бути або союзниками у блоці чи партії, або суперниками. Іншого не буває. Заяви ж про небажання конкурувати між собою є лише реверансом на випадок можливого блокування, яке, скоріше за все, ніколи не відбудеться. Дещо інша ситуація у таборі Рухів та ПРП, які першими і добровільно записалися у підтримувачі Ющенка, не одержавши навзамін жодних гарантій. Колишні друзі, що запросто ходили до прем’єрського кабінету, одержують нині від свого гіпотетичного лідера електронні привітання з-за кордону. Так і кортить згадати папугу із анекдота, який, «пролітаючи над Череповцем», посилав усіх за відомою адресою. Якщо «нерухівська» опозиція вже почала створювати власні структури, то Рухи будуть чекати відповіді Ющенка до останнього, ризикуючи втратити час на розробку реальних, а не бажаних виборчих технологій.

СЕРЙОЗНІ ЛЮДИ

Під акомпанемент метушні навколо себе різнокаліберних опозиціонерів Ющенко уважно прислуховується до сигналів серйозних політиків, котрі маючи потрібні для успіху на виборах ресурси, зовсім не проти підсилити ці ресурси популярною маркою. Про контакти із такими людьми навряд чи широко повідомлятиметься, але те, що такі контакти є і будуть, сумніву не викликає. Якщо рейтинг Ющенко поведе себе належним чином, тобто без зайвих заяв і дасть над собою попрацювати, не видається фантастичним утворення передвиборчого блоку із дуже серйозними можливостями й амбіціями. До цього об’єднання візьмуть і нинішніх опозиціонерів, якщо ті згодяться на другі-треті ролі. Відмінність такого блоку від пропонованого Рухами блоку «правих сил» буде і в тому, що місця в його списку визначатиме зовсім не лідер блоку. Звідси й публічні попередження Ющенкові від опозиціонерів, щоб той не слухав хитрого Плюща, а йшов до них, чесних і щирих.

ВІДСТІЙ

Вітчизняна політична боротьба має цікаву особливість: гострота страждань народу відчутно зменшується у період свят та відпусток. Як не згадати оперативно згорнуті перед Різдвом намети УБК. Названа особливість свідчить про те, що насправді країна живе не за передвиборними планами політиків, а за своїми власними, а тому політики мають під них підлаштовуватися. Тим більше, що і вони — люди, які теж бажають кілька тижнів відпочити у скромному комфорті колишніх компартійних оздоровниць. Саме там і відбудеться обговорення заяв і пропозицій, що прозвучали в останній перед відпусткою парламентський тиждень. Інформація належним чином відстоїться, і будуть зроблені висновки. Дехто жалкуватиме за своїми скороспілими заявами, а дехто навпаки продовжуватиме тримати паузу. У «сухому залишку» — виборці, перед якими знову стоїть дилема: купитися на імідж чи на інтерес. Свій, а не чужий.