Афганський синдром
Чи осмислила Україна біль та уроки тієї війни?
У таких війнах не буває справжніх героїв — ідея захисту Вітчизни тут аж ніяк не проходить... А відтак можна говорити лише про жертви тієї війни. Було б наше суспільство гуманним і чесним, вибачилося б публічно перед тими, хто був покалічений там, в Афгані. Поки що все йде на рівні дрібних подачок. «Афганцям», як і раніше, продовжують обіцяти. Цими днями, коли святкують 10-річчя виведення військ з Афганістану, Верховна Рада обіцяє допомогти родинам полеглих і учасникам бойових дій. Можливо, до 9 березня державним мужам і вдасться відрегулювати свої обіцянки на рівні законів України. І діти загиблих в Афганістані зможуть поза конкурсом вступати у вищі навчальні заклади та безкоштовно там навчатися. І оподаткування підприємств, де працює не менше 60 відсотків учасників бойових дій, буде пільговим. Дай-то Бог!
Проте сьогодні, на жаль, практично кожен з «афганців» продовжує самотужки воювати за свої людські права. Пам’ятайте, як кілька років тому київські «афганці», котрі гостро потребували житла, захопили новий будинок у «Царському селі». Загони місцевої міліції побоялися тоді їхати на придушення того соціального міні-заколоту. Владі терміново довелося кликати на допомогу загони міліції з інших областей України. Благо, там обійшлося без вогню: хлопцям дали квартири.
Продовження теми на сторінці "Суспільство"
