Агонiя: вони так бояться піти з Банкової, що готові на все...
У суботу дві гранати РГД-5 оголосили про старт нового етапу передвиборної гонки. А можливо, правий був політолог Томенко, котрий сказав днями, що по-справжньому передвиборна кампанія ще не починалася. Ну ось, тепер почалася...
Як повідомили нам спочатку УТН, а потім, з великою затримкою, ЦГЗ МВС, здійснено замах на кандидата в президенти Наталію Вітренко, яка після проведеного заходу в супроводі активістів вийшла на вулицю біля Будинку культури Інгулецького гірничозбагачувального комбінату. Постраждало понад 30 осіб. 18 госпіталізовано, одній дівчині ампутовано ступню. Сама Наталія Вітренко, слава Богу, жива й, судячи з телепоказу, практично неушкоджена. Теракт здійснено затриманими на місці злочину двома особами, уродженцями Ростовської області. Далі ЦГЗ МВС повідомляє: «За інформацією одного із зловмисників, гранати їм передала співмешканка його брата, який є керівником Криворізького виборчого штабу Олександра Мороза і міського об'єднання «Правда проти сили». Він, як нам повідомляють, зник і розшукується.
Доки інформація ЦГЗ МВС здійснювала довгий шлях до засобів масової інформації, співмешканка якось непомітно з інших повідомлень зникла, й уже у вечірніх програмах УТН з'ясувалося — і гранати передав, і доставку терористів на місце злочину здійснив особисто керівник місцевого виборчого штабу Мороза. Тому подальший розвиток подій за наміченим шляхом передбачити складно: чи то зниклого «морозовця» знайдуть, і він розкаже, як сам Олександр Олександрович благословляв його на висаджування в повітря Наталії Михайлівни, або не знайдуть уже ніколи, і «брат з Ростовської області» інформуватиме нас через міліцію тими подробицями, які будуть актуальними на даний момент.
Поспішність, з якою суспільству повідомили про причетність морозiвського штабу до теракту, пред'явивши «ростовського» брата по телевізору й маючи в своєму розпорядженні лише його свідчення, до того ж різні в різний час доби, наводить на похмурі роздуми. Тут щось одне: або цього «брата» органи вели давно, й у них є міцна доказова база, або — «з поверненням, прокуроре Вишинський!», визнання — цариця доказів, і ми маємо справу з чимось далеким від правосуддя. Але якщо перше, й про підготовку теракту було нашим всюдисущим органам відомо, то чому він стався? А якщо друге — то чому вони так поспішають доповісти нам недоведене? Втім, це запитання безглузде, і його я знімаю. Повне досьє «зв'язку» Олександра Мороза з Сергієм Іванченком, засудженим 1994 р. за зберігання зброї, було нам перераховане все тим же УТН: і коли криворізькі прихильники Мороза просили його «відсунути» Іванченка, і що Мороз пообіцяв це, але не зробив, і як він заступався за цю довірену особу перед силовими відомствами, й — увага — як ця особа побувала в міліцейських руках у липні за антикучмiвську роботу з виписування лозунгів на міському «майні».
Відчуття того, що «папочка» із справою Іванченка лежала напоготові, а не є продуктом професійної спритності УТН, навряд чи може бути оманливим. Що, звісно, не знімає проблеми кадрів на місцях не тільки у кандидата Мороза, в чому, очевидно, нам ще дадуть пересвідчитися.
А по суті справи, громадськостi все пояснив президентський прес-секретар Олександр Мартиненко все в тих же програмах УТН: «Якийсь час тому Леонід Кучма дав розпорядження всім правоохоронним органам посилити заходи з наведення правопорядку в зв'язку з терористичними актами в Росії. І це розпорядження критикувалося багатьма кандидатами в президенти, які в ньому побачили якісь елементи надзвичайного стану. На превеликий жаль, життя показало, хто був правий».
Між нами, колегами, життя показало, що коли влада починає нагнітати психоз і лякати народ можливістю перенесення російського страху на рідну територію — то мають статися і доказ і підтвердження її, влади, провісницьких зусиль. Життя також показало, що коли перший заступник у СБУ Землянський вказує перстом на Одесу, де нібито вже розселяються чеченські бойовики, то гуркіт в Україні має бути асоціативним — і терористи, що прибули до нас iз Ростова-на-Дону, цьому завданню цілком відповідають. Життя також показало, що, незважаючи на директиви Президента «з посилення» і «наведення», теракти в країні здійснюються дуплетом — вбивство на замовлення начальника південно-західної дороги й замах на Наталію Вітренко, що відбулися один за одним, навряд чи можуть бути мотивом для мудрого висновку про те, хто правий. Ці гучні злочини — швидше свідчення або некерованої ситуації, або керованої в певному напрямку, як глум над усіма директивами. Або самоіронія...
18 міліціонерів охороняли захід Наталії Вітренко. Ну і що — воно допомогло? Які заходи будуть вжитi до відомств, що відповідають за безпеку громадян загалом і конкретно, згідно із законом, особи, яка охороняється? Трапилася НП. Але щось не схоже, що відомства з напруженням чекають на великий скандал, кадрові пертурбації й порожні крісла. Президент висловлює співчуття Наталії Михайлівні й бажає їй здоров'я, але ані звуку не говорить про те, що тих, хто «не забезпечив», буде покарано за неналежне виконання професійних обов'язків. Більш того, державний рупор УТН вигукує, повідомивши про 18 міліціонерів і «9 громадських помічників»: «Однак навряд чи хтось міг прогнозувати подальший трагічний розвиток подій!» Начебто у відповідь на цей дивний пасаж Євген Марчук, виступаючи в неділю на «Радіо-Рокс», сказав: «Чому це могло статися? Згідно із законом, кандидат у президенти охороняється не тільки охороною особистою, а всією системою забезпечення безпеки під час публічних заходів. І йдеться не лише про охорону безпеки конкретного кандидата в президенти, а й про забезпечення громадського порядку. Чому не спрацювала система охорони, система захисту? З цього всього витікає висновок: необхідне не тільки серйозне розслідування замаху на життя Вітренко, а й звіт, слухання в парламенті, в силових структурах iз розслідування всіх убивств на замовлення, що сталися за останні роки й залишилися нерозкритими».
«Короткозорою» і «провокаційною» назвав Євген Марчук версію про причетність штабу Мороза: «Чому виходить так, що криміналітет практично підіграє владі, націлюючи свої протиправні дії головним чином на конкурентів діючого Президента?.. Є підстави запитати: хто змушує, кого і чому висувати версію, за якою події навколо Вітренко використовуються проти Мороза, одного з конкурентів чинного Президента?»
Особисто в мене виникає ще одне запитання: якщо вранці одна поінформована газета на підставі однієї розробки кучминських штабів повідомляє нам, що Леонідові Даниловичу дуже хотілося б вийти у другий тур саме з Наталією Вітренко (тому що, як упевнені кращі придворні соціологи-політологи, фальсифікація результатів другого туру буде забезпечена неможливістю контролю з боку малопотужної партії Вітренко), а увечері в бік Наталії Михайлівни летять гранати (на щастя, не діставши її) — це збіг чи алібі?
Ну, тепер останнє запитання, воно ж перше і головне: кому це вигідно? Те, що трапилося, об'єктивно невигідне Олександровi Морозу і всій «канівськiй четвірці», яка єдина всерйоз протистоїть Леоніду Кучмі, оскільки телепочаток нинішнього етапу передвиборної боротьби обіцяє: Геббельс і сталінська пропаганда можуть видатися невинною грою в пісочниці порівняно з можливостями телеефіру та решти ЗМІ «дорогого Леоніда Даниловича». Те, що трапилося, об'єктивно вигідне за наслідками Наталії Вітренко: вочевидь, через недогляд два пропрезидентські канали дружно нагадали нам про стрільбу по машині кандидата Лукашенка, в результаті чого зловмисників не знайшли, а Лукашенко став президентом. І, безперечно, те, що трапилося, об'єктивно вигідне Леоніду Кучмі: сьогодні вже не до «справ» Волкова, Пінчука, не до валютних рахунків, не до розкрадання бюджету, не до порушень Конституції та законів — сьогодні на порядку денному і на язицi зовсім інша тема. А в результаті — об'єктивно — РГД-5 звучно шльопнули по всіх реальних конкурентах чинного Президента, крім Наталії Михайлівни (дай їй, Боже, здоров'я), з котрою Кучма мріє зустрітися у другому турі і котру Банкова готувала до цієї відповідальної події щосили і всіма способами, про що «День» писав неодноразово.
І якщо пригадати, що останнім часом пані Наталiя у великій нервозності «відбивала» всі спроби усіх без розбору ЗМІ поспілкуватися з нею, що свідчило про чиюсь сувору заборону; якщо пригадати, що від її кураторів у президентських штабах на всі запитання чулося загадкове: «Ну, скоро ви всі почуєте, як вона заговорить»; якщо знову ж врахувати, що, вочевидь, Петро Симоненко остаточно вибув із «тендера» на право бути головним призначеним конкурентом Кучми, то, підсумовуючи факти, відчуття і враження, можна визнати: операція йде за планом. І отже, перший теракт — не останній. Тому що може несподівано вималюватися наступна картина: різкий стрибок рейтингів «народної улюбленицi» і деякий «відплив» прихильників із просто лівого флангу в комунно-лівий виводять до другого туру Наталiю Вітренко і Петра Симоненка. І гарант, демократ, реформатор, що курирує сценарії власного посідання президентського крісла повторно, пожне по справедливості те, що посіяв. Допустити цього, ясна річ, ніяк не можна, отже, має бути вжито передбачених заходів. І дивна задумливість Петра Миколайовича, котрий протягом недільного дня так і не зміг виробити свого ставлення до надзвичайних подій у країні, може пояснюватися тим, що він уже згадав і провокації, що готувалися стосовно нібито рахунків його сина за кордоном, і натяки з президентських штабів, що обговорюються в комуністичному штабі, з приводу власної «голови»... До речі, якщо, не дай Боже, що — так і пояснення ж готове: «Він заважав четвірці, хіба ви не бачили?»
Причому розвиток ситуації, якій поклали початок дві гранати, небезпечний для країни тим, що, судячи з усього, відсутність рішучості в Леоніда Кучми (чим його «оточення» розчаровано пояснювало відсутність бажаних силових рішень і що якоюсь мірою гарантувало суспільство від потрясінь) зараз, на цьому етапі, вже не має ніякого значення. Боротьба «білябанкових» структур за підтримки силових переходить у ту стадію боротьби за виживання, коли «особиста нерішучість» Кучми вже не може бути перешкодою для вживання будь-яких заходів і використання будь-яких методів, тому що його вже ніхто не запитає. Кланові сім'ї, які так само, можливо, як і силовi чини, засвітилися в безпрецедентному беззаконні, забезпечуючи перемогу Кучмі будь-якою ціною, воюють за власну перспективу благоденства проти грядущої перспективи відповісти за скоєне. Вони готові на все, і страшне саме це.
I ЦЕ ВИ НАЗИВАЄТЕ СТАБIЛЬНIСТЮ?
За роки президентства Л.Д.Кучми в Україні було скоєно декілька злочинів на замовлення проти відомих політиків і бізнесменів, однак замовників жодного з них до відповідальності притягнуто не було.
Так, у липні 1996 року скоєно замах на Павла Лазаренка, що був тоді прем'єр-міністром. За кілька метрів від кортежу прем'єр-міністра було підірвано вибуховий пристрій. П.Лазаренко не постраждав.
4 листопада 1996 року в Донецьку невідомими біля трапа літака застрелений член виконкому Ліберальної партії, депутат Євген Щербань. Правоохоронні органи виключили політичну версію вбивства і як основну розробляли кримінальну.
2 грудня 1997 року в Одесі вбитий генеральний директор СП «БІПА-Мода» Аркадій Табачник і його охоронець. Судячи з усього, це було вбивство на замовлення. Влітку 1997 року було вбито редактора «Вечірньої Одеси» Бориса Дерев'янка. Виконавці засуджені до смертної кари, однак замовники так і не були покарані.
5 лютого 1998 року в Сімферополі скоєно замах на першого заступника голови Ради Міністрів Криму Олександра Сафонцева. Він був важко поранений внаслідок вибуху невідомого вибухового пристрою при виході з машини. Бомбу було закладено в урну для сміття. Після кількох важких операцій помер. Як повідомив «Дню» начальник ЦГЗ кримської міліції Олександр Домбровський, це чи не єдине політичне вбивство, замовники (керівництво Партії економічного відродження Криму) якого відомі, на жаль, їх так і не вдалося притягнути до кримінальної відповідальності, проте виконавці (ОГЗ «Сейлем», очолюваної Олександром Сайковим, відомого у кримінальному світі на прізвисько «Грузин») постануть перед судом вже до кінця цього року. За повідомленням Олександра Домбровського, вони або переховуються (Супрунюк), а дехто отримав зручні пости: Данелян прем'єрствує у Нагірному Карабасі, Шевйов після втечі з Криму став директором одного з найбільших кабельних заводів у Єревані.
Вадим Гетьман був убитий невідомими ввечері 22 квітня 1997 року в ліфті свого будинку. До цього часу слідство не завершене. За повідомленням керівника столичної міліції Михайла Корнієнка, сліди вбивства ведуть до Росії...
30 липня 1998 року скоєно замах на головного редактора газети «Ми», президента фонду «Українські перспективи» Сергія Одарича.
26 березня цього року в автокатастрофі при загадкових обставинах загинув лідер Руху В'ячеслав Чорновіл. Цієї весни країну приголомшило вбивство на замовлення голови Одеського арбітражного суду Бориса Вихрова та Ігора Бондаря, генерального директора Одеської телекампанії «АНТ».
13 квітня скоєно замах на голову Жовтневої райадміністрації Києва Миколу Підмогильного.
22 травня підірвано Кримський республіканський комітет КПУ.
1 жовтня скоєно вбивство на замовлення керівника управління Південно-західної залізниці, народного депутата Верховної Ради 12-го скликання Бориса Олійника.
2 жовтня скоєно замах на кандидата на посаду президента Наталiю Вітренко.
