Американська краса побила всіх
Назва картини «Americаn Beauty» рівнозначно і рівноправно може перекладатися і глузливо-єхидно: «Американська красуня», й урочисто: «Американська краса», і філософськи-роздумливо: «Краса по-американському». Вірно все і, головне, будь-який iз перекладів відповідатиме ідеї фільму, який вже сьогодні оголошено знаковим явищем у мистецтві (з переможцем «Оскара» такого не траплялося вже років шість, з часів «Форреста Гампа»). Картина, знята в жанрі трагікомедії (дуже смішна під час перегляду, але вона залишає досить похмурий осад після), вирішена в підкреслено простій голлівудській стилістиці, розповідає (а точніше сказати — відверто насміхається) про типову американську сім’ю, де, згідно з правилами родинної поведінки, прийняте сюсюкаюче-нудотне звернення один до одного, що демонструє загальну любов. Але під цією солодкою маскою ховається загальна ненависть (дочка ненавидить батька, дружина — чоловіка, чоловік — свою роботу і власне життя, що не відбулося — класична криза середнього віку) й дикі пристрасті (чоловік закоханий у подругу своєї дочки, дружина хоче свого удачливого конкурента і под.), які, не знайшовши виходу, виражаються в цій самій ненависті. Але все-таки фільм, і це головне, про велику любов, яка, з одного боку, породжує ці пристрасті, а iз іншого — примушує нас разом iз героями картини замислитися: що ж є справжньою красою.
Кіноакадемія не залишила без уваги і блокбастер: чотири «Оскари» отримала «Матриця», щоправда, в куди більш скромних номінаціях — звук, монтаж, спецефект і звукові ефекти.
Приз за кращу жіночу роль отримала Хлое Севінья за картину «Хлопчики не плачуть». А «Оскар» за кращий іноземний фільм дістався, як і передбачається, фільму Педро Альмодовара «Все про мою матір», що отримав приз за режисуру в Канні й безліч премій американської критики.
Приз за видатні досягнення в розвитку кіномистецтва присуджено Анджею Вайді.
