Біг на місці за політичним фантомом

Як не прикро це визнавати, проте факти — річ уперта. Заплутавшись у політичному лабіринті із кількох десятків партій і міжпартійних структур, значна частина демократично налаштованих виборців готова проголосувати за проголошений Віктором Ющенком політичний блок «Наша Україна». І це при тому, що блоку цього насправді не існує. А те, що існує лише в уяві, кожен уявляє по-своєму. Так керівні органи Народного руху України та Українського Народного руху вважають, що саме вони мають бути основою «блоку Ющенка». Сам Ющенко у властивому для нього стилі не заважає Рухам так вважати. Однак про все по порядку.

ПРОГОЛОШЕНЕ — НЕ ЗДІЙСНЕНЕ

Оскільки колишній екс-прем’єр «забув» про власну обіцянку оголосити список учасників блоку «Наша Україна» неприкінці серпня, наступною зручною датою для такої заяви було 8 вересня, коли партії Геннадія Удовенка та Юрія Костенка мали провести спільне засідання своїх керівних органів за участю Віктора Ющенка. За день перед цим Центральний Провід власне Руху підтвердив проголошений курс на об’єднання. У традиціях християнства, воно мало носити триєдиний характер. До проголошеного ще позаторік об’єднання із КУНом та ПРП, в рамках якого між НРУ та ПРП триває неоголошена війна, мало додатися проголошене пізніше об’єднання із Рухом Костенка, а згодом все це затьмарилось об’єднанням невідомо з ким під керівництвом Ющенка. Практична неможливість реалізувати всі три об’єднання одночасно нікого в Русі не бентежить. І якщо із Пинзеником та Костенком все більш-менш зрозуміло — декларації ні до чого конкретного не зобов’язують, то із Ющенком складніше. Ще не забулася халепа, в яку загнав рухівську фракцію в парламенті з’їзд власної партії, котрий зобов’язав підтримувати на посаду прем’єр-міністра виключно Ющенка.

Видатна за своєю безглуздістю ухвала на певний час викинула Рух із реального парламентського процесу і жодним чином не була оцінена самим Ющенком. Тепер рухівці готують для себе нові граблі із досить твердим держаком. Ухваливши 8 вересня рішення «домагатися завершення формування виборчого об’єднання на чолі з В.Ющенком» Центральний Провід НРУ добровільно зв’язав собі руки, відмовившись від цілком нормальної можливості політичного маневру у непередбачуваній передвиборчій ситуації. Приниження ролі другої за впливом партії країни до «прохача руки» однієї, нехай і дуже високорейтингової особи, демонструє або нездатність або небажання керівництва Руху взяти ініціативу на себе. До чого призводить така позиція показав вже наступний за прийняттям вищезгаданої ухвали день.

ОБМІН СЛОВАМИ

Однією із давніх традицій націонал-демократів є проголошення щонайменшої опозиції «вождям» провокацією ворожих сил. На зорі Руху серед семи рухівців, якщо послухати їх самих, було восьмеро «агентів КДБ». Втрата актуальності ярлика «агента КДБ» призвела до появи нових, якими рухівські «патріархи» нагороджують чи не кожного, хто насмілиться висловити відмінну від їхньої думку. Перший голова Руху Іван Драч, при якому процес розпаду могутньої на початку 90-х організації набув чи не найбільшого розмаху, виступаючи на спільному засіданні проводів двох Рухів згадав стару «зброю» і почавши із вічної теми «ролі Руху у здобутті незалежності» закінчив «викриттям агентів олігархів».

Можна зрозуміти Ющенка, який виступав після Драча. З одного боку, очолити блок з об’єднаним Рухом досить почесно, тим більше, що сам Ющенко жодної секунди не був членом жодного із Рухів. З іншого боку — з-за спин рухівських лідерів, якi закликають «на царство», не можна не бачити дикого оскалу братніх посмішок завсідників парламентської зали, котрі по-справжньому вміють лише ділити місця у партсписках і готові у боротьбі за прохідне місце загризти будь- кого до політичної смерті. Поява цих «гризунів» серед найближчого оточення Ющенка, а тим більше — у першій пятірці виборчого списку блоку здатна тільки нашкодити лідеру «Нашої України». Що у такій ситуації міг сказати ніби об’єднаним рухівцям бажаний ними лідер? Нічого, окрім звичних високих слів і закликів, а також пропозиції спочатку об’єднатися самим. Уникнувши будь-якої конкретики, Віктор Ющенко полишив рухівське зібрання і тепер відбиватиметься від нав’язливих друзів в індивідуальному режимі. Без сумніву, окрім рухівських, у Ющенка є ще чимало пропозицій, жодної з яких публічно поки що не відхилено. Самоназваний «син» Леоніда Кучми навряд чи виправдає надії своїх занадто активних прихильників. Хіба що примусить очікувати до останньої хвилини. Вже відкладено проведення перевиборного з’їзду НРУ, який попередньо планувався на 6 жовтня. Зате на січень 2002 року заплановане проведення спільного «політичного з’їзду» НРУ та УНР. Для тих, хто не розуміє, «політичний» означає такий, котрий не приймає жодних організаційних рішень.

НЕБЕЗПЕЧНІ ОБІЙМИ

Щодо реальних шляхів об’єднання хоча б у щось, то, окрім декларацій, на дворухівському зібранні знову нічого не прозвучало. Були, щоправда, і тверезі голоси, крізь чиї менш наповнені риторикою промови виглядали дві проблеми. Перша — як опинитися поближче до Ющенка, друга — як заповнити вакантні місця у всіх виборчих комісіях, котрі можуть бути надані Руху згідно із пропонованим Законом про вибори. Відслідковувати толокнечу біля удаваного «трону» лідера «Нашої України» не те, щоб нецікаво, а скоріше, бридко. Щодо виборчих комісій, то тут справа більш цікава. Пропонований парламентом спосіб формування органів, що проводитимуть вибори, дає право участі в комісіях представникам восьми партій та блоків, що перемогли, тобто подолали 4-відсотковий бар’єр на минулих виборах. Ясна річ, що жодного УНР тоді не існувало, а тому без об’єднання з власне Рухом партія Костенка залишається поза процесом проведення виборів. Тому саме костенківців вкрай турбують проблеми формування комісій. І не тільки це впадало в очі. Найбільшими «об’єднувальниками» Руху сьогодні виглядають ті, хто хотів, але не зумів захопити владу в Русі у 1999-му. Провал проекту нової партії УНР став ще більш очевидним на фоні хоч і карикатурного, але при цьому не менш реального Руху-3 імені Богдана Бойка. Про свій міцний і плідний звязок із партією Юлії Тимошенко костенківці зараз воліють не згадувати, так само як і про самопроголошену кілька місяців тому «правицю», яка виявилась черговим «пшиком». Залишитись у політичному процесі, тобто потрапити у наступний парламент Костенко і компанія можуть лише на плечах «материнської» партії, тобто НРУ Удовенка. В таких умовах реальним завданням Народого Руху України залишається не бути задушеному в обіймах вчорашніх розкольників, які вже розштовхали всіх навколо того місця, де має знаходитись пан Рейтинг. Не можна не визнати, що останній мав рацію, радячи своїм прихильникам спочатку розібратися між собою.

КУЧМА БУВ ПРАВИЙ?

Заява глави держави про те, що об’єднання Рухів він вважає «фарсом» викликала свого часу щиру образу у таборі націонал-демократів. Автору невідомо, чи була така заява Леоніда Кучми емоційною реакцією, чи він наперед передбачив те, що відбудеться восени. А відбувається таке. У трьох областях «об’єднання» Рухів проходить за досить дивним сценарієм. Виключені із Руху у 99-му прихильники Костенка в цих областях (Одеська, Рівненська та Хмельницька) передбачливо залишили у себе реєстраційні документи та печатки НРУ. Тепер же костенківці «поновили» серед себе так звані «організації НРУ», роблячи вигляд, що справжнього Руху в названих областях і не існує. Природно, що такі, м’яко кажучи, неджентльменські дії костенківців не тільки закладають міну під гучно проголошене об’єднання. Самі того не бажаючи, вони демонструють методи, якими здатен в разі чого діяти УНР. Перед спільним засіданням проводів двох Рухів Юрію Костенку запропонували дати оцінку таким діям його підлеглих. Цього зроблено не було. Отже, у трьох областях ми вже маємо фарс, коли поряд із організацією НРУ ніби діє ще одна організація тієї ж партії під проводом костенківців. Якщо додати до цього структури Богдана Бойка, то говорити про насправді об’єднаний Рух не доводиться.

ЗАПАСНИЙ ВАРІАНТ

Про це не говорять, але про це думають. З одного боку, рухівці готові реально об’єднатися тільки «під Ющенка». З іншого — сам екс-прем’єр готовий їх очолити тільки в об’єднаному вигляді і невідомо в якій ролі щодо інших можливих учасників «Нашої України». Занадто довга пауза може призвести до того, що Рухи просто не встигнуть самостійно підготуватися до виборів, якщо блок Ющенка так і не матеріалізується у щось реальне. Яка перспектива очікує тоді обидві сторони? З боку Рухів метушитися слід партії Костенка, котра без не розірваного досі союзу з «Батьківщиною» приречена на електоральну смерть. Тому УНРівці намагатимуться міцніше триматися за «союз» із НРУ, який дає їм хоч якийсь шанс на «виживання». В той же час Руху Удовенка необхідно буде тактовно і без метушні скласти власний партійний список, відбиваючись від залицянь Пинзеника, на якого не сьогодні, так завтра проллється цистерна високоякісного компромату німецького виробництва. Після чого Рух зможе спокійно очікувати кроків назустріч від політичних партнерів та союзників. Найпростіше, і в той же час найскладніше, буде Ющенку. З одного боку, до парламенту його блок пройде за будь-яких умов, якщо навіть партії, що складуть цей блок, будуть нікому не відомими. З іншого — спокуса очолити хоча б щось реальне, а не тягнути блок своїм особистим рейтингом, може підштовхнути лідера «Нашої України» до найнесподіваніших політичних кроків. Навіть до того, що «Нашої України» просто не буде. Аби фантом під цією назвою зник з політичного горизонту, Ющенкові досить буде лише мовчати і спостерігати за тим, куди подадуться його потенційні союзники.

ДО РЕЧІ

Голова Хмельницької обласної організації НРУ Ігор Клюс заявив кореспондентові «Дня» Михайлові ВАСИЛЕВСЬКОМУ: «Я їхав на засідання проводу, щоб за дорученням своєї організації висловити дві позиції. Перша — вести переговори з Бойком і його соратниками за умови, що він розпускає свою партію НРУ (є), яка вже виконала свою місію». Друга — у назві блоку обов’язково має бути присутнє слово «рух». У цьому наша думка співпадає з тією, яку відстоює Конєв. Гадаю що створення широкого блоку — під великим питанням. Швидше за все, сюди увійдуть п’ять-шість партій: НРУ і УНР, КУН, ПРП, ХНС Стретовича і РХП Поровського, з яким Ющенко вступив у переговори».

Що ж до об’єднання на місці, то Ігор Клюс повідомив: «Ми маємо у руках виконавчий лист про звільнення приміщення на вулиці Соборній, 42/1, що є власністю УНР. Сьогодні це приміщення займає Бірюк, який очолює обласну організацію костенківців. На середу, 12 вересня, призначено примусове виселення цієї організації з приміщення, яке вона займає незаконно. До речі, ні у районах, ні у містах, ні в області осередки костенківців не зареєстровані». Одначе Ігор Клюс вважає, що «питання не у протиріччях між обласними організаціями, а у підході Бірюка, який незаконно утримує будівлю і не віддає документи НРУ». Співрозмовник пообіцяв, що, коли його осередок займе приміщення на вулиці Соборній 42/1, то «одну кімнатку віддамо Бірюкові».