Більшість – Кабмін: як «оформити стосунки»?

Володимир ФЕСЕНКО, Бюро політичного консалтингу «Пента»:

Пропозиції Президента щодо змін політичної системи були оприлюднені в конкретній політичній ситуації, коли вже місяць тому було заявлено про проведення масової акції протесту опозиції з вимогою відставки глави держави та проведення дострокових президентських виборів. Відповідно вони й сприйматимуться переважно в цьому контексті, як реакція на виступ і вимоги опозиції. Трактування можуть бути різними. Пропозиції Президента можна розглядати і як крок назустріч опозиції, і як спробу перехопити в неї політичну ініціативу й вибити одну з головних вимог (про перехід до парламентсько- президентської форми правління), і як спробу зволікання й переведення політичного конфлікту в режим нескінченних переговорів про правові та процедурні питання конституційної реформи, і як варіант протидії приходу до влади Віктора Ющенка. І таких інтерпретацій може бути досить багато.

Але якщо обидві сторони (Президент і антипрезидентська опозиція) розглядатимуть реформу політичної системи як засіб боротьби один проти одного, то нічого доброго від такої реформи чекати не слід, хоч би від кого вона виходила. Реформа має бути системною й спрямованою на зміцнення ефективності влади, підвищення її політичної відповідальності та посилення демократичності. До речі, авторитарні тенденції можливі й за прем’єрської системи.

Майже напевно, опозиція не відмовиться від проведення масових акцій протесту 16 вересня. Адже її головна вимога стосується відставки Президента.

Щодо перспектив конституційної реформи, то дуже багато залежатиме від розвитку політичної ситуації в країні. Для зміни Конституції необхідна конституційна більшість, а її зараз немає й бути не може. В мене таке відчуття, що й у пропрезидентському таборі, й у середовищі опозиції не повною мірою усвідомлюють, що країна стоїть на порозі серйозної політичної кризи з непередбачуваними наслідками.

Тому першочергове завдання зараз — шукати шляхів виходу з політичної кризи, яка вже стоїть на порозі. Помірні політики й у тому, й у другому таборі мають взяти на себе ініціативу, сформулювати та запропонувати формулу політичного компромісу. Й лише після цього можна буде всерйоз говорити про перспективи конституційної реформи. Й у цьому випадку опозиція має бути представлена в новій конституційній комісії, а один з лідерів опозиційних сил повинен стати її співголовуючим.

Юлій Йоффе, фракція «Партія ППУ та Трудової України»:

— Рівень реалізації запропонованих Леонідом Кучмою реформ політичної системи нашої держави залежатиме від рішень парламенту, оскільки саме він займається цими питаннями. Особливої згуртованості від народних обранців вимагатимуть моменти, що стосуються зміни деяких норм Конституції України. За логікою, у Верховній Раді має набратися достатня кількість голосів для внесення змін у законодавство України, що випливають із заяви Президента, оскільки не лише пропрезидентські сили зацікавлені в цьому, а й опозиційні фракції неодноразово заявляли про своє бажання змінити наявну політсистему. Мета в усіх одна — створення ефективної та справедливої політичної системи в Україні. Як мені здалося, ажіотаж останнього часу був саме навколо цього. Тепер же є реальна, санкціонована Президентом, можливість реформ. І якщо висловлювання й заяви деяких сил про прагнення змінити нинішній режим не були просто спробами нажити політичні дивіденди, то в країні очікуються великі зміни.

Однак я б хотів детальніше зупинитися на одному моменті заяви глави держави, а саме — переході на повністю пропорційну основу виборів. Не секрет, що нинішня методологія пропорційної системи, за якою обирається половина членів ВР, мало кого влаштовує. Це пов’язано з тим, що в нашій державі система формування партійних списків недосконала: вона дозволяє будь-кому просто купити місце у списку тієї чи іншої партії під прикриттям «на потреби партії під час виборчої кампанії». Так от, група з кількох народних депутатів (Йоффе, Дашутін) розробила законопроект, що містить механізм виборів на пропорційній основі дещо іншого плану. Для початку скажу, що ми пропонуємо подавати прізвища в списку в алфавітному порядку. При цьому кожна партія або виборчий блок повинні закріпляти своїх членів за конкретними виборчими округами, де вони й представлятимуть свою політичну силу. Потім, незалежно від місця, зайнятого кандидатом у окрузі, відсотки, набрані всіма членами партії, підсумовуються в загальнопартійний відсоток, після чого ЦВК визначає черговість списків партій, що подолали 4-відсотковий бар’єр, відповідно до кількості відсотків, набраних тим чи іншим членом партії у своєму окрузі. Це виключить можливість торгівлі місцями в списку, змусить партії представляти в округах своїх найавторитетніших членів і точно визначить неформальних лідерів партій і блоків. Щоправда, в мене є певні сумніви щодо прохідності цього законопроекту, адже, відчувши загрозу втрати влади, керівники й лідери деяких партій можуть зустріти його в багнети.

А взагалі, хотілося б сподіватися, що саме такий варіант процедури виборів і мав на увазі Президент, кажучи про європейський зразок пропорційної виборчої системи.

Борис АНДРЕСЮК, СДПУ(О):

— В українському політикумі вже з’явилася розхожа думка, що своїм зверненням 24 серпня Президент перехопив ініціативу інших політичних сил.

— Я цілком позитивно ставлюся до пропозицій Президента, оскільки багато що з того, про що він говорив у своєму зверненні, заявляли практично всі політичні сили, що йшли на вибори й перемогли на них. Дійсно, сьогодні чимало політиків говорять, що Президент перехопив ініціативу, але я певен, що він її, взагалі-то, й не випускав. Сьогодні назріла необхідність у змінах до Конституції, що передбачають, власне, й ті кардинальні пропозиції, які вніс Президент.

Чому саме тепер? Очевидно, що цей крок слід було досить серйозно обдумати. Обдумати, як відреагують на нього основні політичні сили. Адже конституційні зміни, запропоновані Президентом, стосуються всього політичного устрою нашої держави. І Президент, наскільки я розумію, зваживши всі варіанти, вважає за необхідне саме сьогодні запропонувати свій варіант. Крім того, думаю, Президент вважає, що сьогодні основні політичні сили можуть досягти консенсусу. Одним з основоположних моментів у цьому плані я б назвав пропозицію щодо пропорційної системи виборів. Тому, що вона передбачає політичну структуризацію як парламенту, так, згодом, і суспільства загалом. Це автоматично дає зелене світло на те, щоб ті політичні сили (одна, дві або, як у випадку після цих виборів, коаліція) могли формувати уряд. І, на мій погляд, не менш важливо забезпечити, щоб ця коаліція поділяла відповідальність за програму економічних реформ і, власне, за програму діяльності уряду.

— Чи вдасться створити стабільну парламентську більшість без дострокових виборів у парламент?

— Вважаю, що якщо основні політичні гравці (насамперед я маю на увазі лідерів політичних партій і сил, які пройшли в парламент) — дійсно серйозні політики, то вони приречені на створення парламентської більшості. Оскільки ті тези, які висували ці політичні сили і з якими вони йшли до своїх виборців, сьогодні прийняті Президентом.

Більш того, цим же політичним силам запропоновано в парламенті абсолютно законним шляхом внести відповідні зміни до Конституції й реалізовувати свої передвиборні гасла. Тому вони приречені на це. Верховна Рада приречена на це. Виключаючи, мабуть, крайні опозиційні сили. Для них принцип «Чим гірше — тим краще» був і, напевно, залишиться головним.

— Якими є терміни створення парламентської більшості?

— Якщо дивитися на створення більшості суворо згідно зі змінами до Основного Закону, то за одну сесію зробити це, очевидно, не вийде. Повністю це питання буде вирішено за дві сесії. На осінній, скажімо, парламент розглядає поправки до Конституції, 226 голосами ухвалює їх, ухвалює рішення відіслати їх у Конституційний Суд для розгляду й надання висновку про відповідність цих змін самій Конституції. І після отримання від КС позитивного висновку на наступній сесії парламент конституційною більшістю (300 голосів) голосує за ці зміни. Така процедура.

— А раніше не вийде?

— Відповідна робота проводилася ще після закінчення весняної сесії. Основну чорнову роботу вже було зроблено. Тоді, за нашими даними, для створення більшості бракувало чотирьох-п’яти голосів. Гадаю, що після внесення Президентом таких кардинальних пропозицій цей процес прискориться й у вересні більшість фактично може бути створена.

— Чи буде вона стабільною? Адже коаліційний уряд поки є лише ідеєю.

— Говорити про це, дійсно, можна буде лише після реалізації принципу формування коаліційного уряду. Перед кожною політичною силою стоять конкретні цілі. Політичні сили прийшли в парламент і хочуть реалізувати свою програму шляхом ухвалення відповідних законів і шляхом впливу або безпосередньої участі в діяльності уряду. Реально про стабільну парламентську більшість можна буде говорити тоді, коли політичні сили, представлені у Верховній Раді, отримають механізм, що дозволяє формувати Кабмін, делегують на ті чи інші посади своїх представників.

— Чи означає це, що найближчим часом можна чекати змін уряду в «коаліційний бік»?

— У принципі, на сьогоднішній день багато політичних сил чекають цього. Президент заявив, а всі вже питають: «Де ж наші портфелі?» Думаю, що чекати змін в уряді треба, але не так швидко. Навряд чи варто вже сьогодні відправляти уряд у відставку. Не забуватимемо, що треба ухвалити бюджет. Уряд до 15 вересня має представити проект бюджету у Верховну Раду, й до кінця року, згідно з буквою закону, бюджет має бути ухвалено. Якщо ми зараз вплутаємося у відставку-призначення уряду, то заблокуємо розв’язання серйозних державних проблем.

Уряду треба дати попрацювати, сформувати бюджет, захистити його в парламенті, а не гальмувати життєво важливі процеси в державі. Й паралельно займатися підготовкою до системних змін до Конституції, які дадуть можливість на законних підставах формувати коаліційний уряд.