Брудні руки – «брудні» гроші

Торік санітарно-епідеміологічна служба заборонила до продажу на ринках України 81 тонну недоброякісних продуктів харчування. Цього року, внаслідок зростання кількості стихійних ринків, прогнозується ще більше загострення ситуації.

Оздоровчий сезон у розпалі. Сонце, вода, свіжі овочі, фрукти роблять людей здоровiшими. За місяць літньої відпустки з утомлених, виснажених роботою та щоденними клопотами громадян ми перетворюємося на бадьорих, готових до нових «трудових звершень» оптимістів. Однак літній сезон, поруч із перевагами, містить у собі ще й серйозну небезпеку. Йдеться, насамперед, про таку «прозу життя», як харчові отруєння.

З регіонів надходять усе тривожніші звістки. За інформацією Інтерфакс-Україна, 38 дітей, котрі відпочивали в таборі «Дружний» (смт Козин Обухівського району Київської області), того тижня було госпіталізовано до інфекційних лікарень Києва з діагнозом «гостре харчове отруєння», зокрема одна дитина — в тяжкому стані.

Критична ситуація в Севастополі. За повідомленнями інформагентств, із приводу кишкових інфекцій щоденно до лікарень міста звертаються понад 70 осіб. У більшості випадків причина — недоброякісні харчові продукти, куплені на стихійних ринках.

Вельми показова історія сталася з мешканкою міста Херсона Оленою Я. Закінчивши міське ПТУ№9 за фахом «кондитер», вона якийсь час не могла знайти роботу. Подала в газету оголошення. «Роботодавець» відгукнувся буквально того ж дня й найперше запитав про санітарну книжку. Олена сказала, що і книжку має, і всіх лікарів «пройшла». Зустрілися, дівчина написала заяву, «роботодавець» забрав санкнижку, дав адресу своєї «фірми» й зник. Наступного дня Олена прибула за вказаною адресою, однак ні кондитерського цеху, ні пекарні, ані бодай якогось натяку на виробничі площі не знайшла. Адреса виявилася фальшивою: у приватному будинку мешкали двоє старих людей, котрі ні сном, ні духом не чули ні про торти, ні про тістечка, ні про пиріжки. Ймовірно, внаслідок цього досить простого трюку під Олениним прізвищем, маючи на руках її санітарну книжку, тепер працює в кафе чи їдальні на одному з численних херсонських курортів одна з подруг «роботодавця», яка з якоїсь причини не змогла «пройти» лікарів. Не виключено, що причина схожа на ту, що й у 38-річної херсончанки, матері двох дітей Валентини П., котра донедавна працювала на ринку реалізатором харчової продукції — торгувала пиріжками. Коли медики наполягли на перевірці, то виявили у хвацької торгівки... застарілий сифіліс. На заклики лікарів терміново розпочати лікування вона тричі (! — Авт. ) відповідала відмовою, мовляв соромлюся. Рішенням Комсомольського райсуду Херсона вона відправлена на примусове лікування, повідомляє кореспондент Валерій БОЯНЖУ.

А загалом по Україні за 5 місяців цього року зафіксовано майже 23 тис. випадків гострих кишкових інфекцій, з них захворювання на дизентерію, порівняно з відповідним періодом минулого року, дало «стрибок» на 47%! Серед факторів передачі збудника інфекції, в основному, були харчові продукти, які виготовлялися з грубими порушеннями санітарних норм, особистої гігієни та продавалися, зокрема, на стихійних ринках.

У розмові з кореспондентом «Дня» головний лікар Українського центру державного санітарно-епідеміологічного нагляду Міністерства охорони здоров’я України Любов НЕКРАСОВА сказала, що на кожен офіційний продуктовий ринок в Україні припадає майже 10 стихійних, тобто таких, де ніхто ніякими перевірками продукції не займається. Більше того, на кожному третьому офіційному ринку не працюють лабораторії ветеринарно-санітарної експертизи. Найбільше «відзначилися» в цьому плані Волинська область, де забезпеченість ринків лабораторіями становить 18% від потреби, Івано-Франківська (24%) та Черкаська області (33%). Не відповідають ветеринарно-санітарним нормам 90% продуктових ринків у Донецькій області та 75% у Запорізькій. Серед найхарактерніших порушень: відсутність централізованого водопостачання та каналізації. На це «слабує» близько третини ринків. А майже половина не забезпечена елементарним — вагами, фартухами, халатами. Деталі – в інтерв’ю з Любов’ю НЕКРАСОВОЮ.

— Чим ви поясните ринковий хаос?

— Найперше, загальним станом економіки, коли сотні тисяч людей, учорашніх робітників і службовців, опинилися внаслідок безробіття на вулиці. Аби якось вижити, вони кинулися в торгівлю, переважно стихійну. Ось вам і перша причина того, що в наших містах як гриби після дощу стали плодитися незаконні, як ми їх називаємо, пункти продажу продуктів харчування — на автозупинках, біля виходів із метро, а то й просто у дворах житлових масивів. Друга причина — «нерівні сили». Зростання кількості стихійних ринків прямо пропорційне скороченню штатів санепідстанцій. На сьогодні укомплектованість наших служб на місцях коливається від 40% до 70%, з них 35— 50% — пенсіонери. Фахівців катастрофічно не вистачає через те, що з абсолютно незрозумілих причин 1994 року була ліквідована наша «кузня кадрів» — санітарно-гігієнічний факультет Національного медуніверситету, котрий щороку випускав до 300 спеціалістів. Кадровий «провал» і досі не вдалося компенсувати.

— Часто можна почути нарікання, що санепідслужба не справляється зі своїми обов’язками.

— Незважаючи на всі проблеми, наша служба функціонує, і, як правило, ефективно. Наведу кілька фактів. Минулого року внаслідок перевірок продуктових ринків у цілому по країні нашими фахівцями було зафіксовано 3250 випадків незаконної торгівлі й заборонено до реалізації 81 тонну недоброякісних продуктів. Тільки за перший квартал цього року в «брак» пішло 6 тонн такої продукції. В десять разів більшою буде статистика літнього періоду. От і рахуйте, скількох людей завдяки цим заходам ми вберегли від небезпечного захворювання, а то й урятували їм життя. Самі розумієте, рахунок іде на десятки чи й сотні тисяч. Звісно, не всіх удається перевірити. Та це й не наш обов’язок — приставляти безжального «жандарма» до кожного ринку. Очевидно, мова мусить іти й про природну охайність українських господарів та господинь, які, мабуть, забули, що ще 50 років тому в їхніх бабусь та дідусів у оселях не було ні мікрохвильових печей, ні холодильників. Однак це не заважало їм торгувати тим же молоком, м’ясом, рибою тощо — здебільшого без усіляких рекламацій. Наразі ж ринковий девіз один: нахвалити товар, зіпхнути з рук, часто-густо нечистих, забрати гроші, а ти, людино, їж, отруюйся, хворій, ставай інвалідом — то вже продавця нітрохи не цікавить.

— Які засоби впливу ви маєте?

— Вибір невеликий. Переважно, це штрафи. Торік загальна сума штрафних санкцій, накладених на працівників продуктових ринків, становила 343 тис. грн. (з них у першому кварталі — 65 тис. грн). Тоді як у першому кварталі 2000 року було стягнуто вже 102 тис. грн. Зростання очевидне. Воно й не дивно — випадків незаконної торгівлі додається. Найбільше, на що ми здатні, — це призупинити експлуатацію ринку. Тут також «прогрес»: 1999 року від нашої «жорстокості» постраждали 644 ринки (з них у першому кварталі — 90), а вже в першому кварталі року нинішнього було взято «на замок» 211 об’єктів. «Підвищуючи показники», наші співробітники ризикують. Чимало випадків, коли їм погрожують розправою. Дехто з людей не витримує й звільняється. Зрештою, середня ставка працівника санепідстанції — 130 грн. Кому кортить за ці копійки наражатися на кулак чи лезо нетверезого м’ясника? Та все ж більшість наших людей залишається в строю. Бо якщо вже ми почнемо пасувати, то ринкова стихія дасть такий «розквіт» харчових отруєнь, що на часі буде оголошувати тотальну госпіталізацію.