Час радувати

Учорашній намір, озвучений головою Нацбанку Сергієм Тігіпком, — на шість років раніше строку, вже до кінця цього року, розплатитися за взяті у Міжнародного валютного фонду кредити ($1,8 млрд., включно з відсотками), може претендувати на рідкісну для України газетну рубрику «хороша новина». Зрозуміло й те, що ця подія може мати для країни далекосяжні соціально-економічні та політичні наслідки.

Розповідаючи про цей намір, Тігіпко доводив, що зростання золотовалютних резервів (тільки чисті резерви Нацбанку днями перевищили $5 млрд.), а також хороше сальдо зовнішньоторговельних операцій (минулого року експорт перевищував імпорт майже на $3,2 млрд., за прогнозом на цей рік — більше ніж на $2,7 млрд.) цілком дозволяють нашій країні піти на такий неординарний крок. Але це, за словами Тігіпка, зовсім не демарш проти МВФ. Навпаки, консультаційна спів праця з ним триватиме. А крім того, Україна, як і раніше, розраховує приєднатися до програми «попереджувальний» stand-by, за якою кредит ($730 млн.) буде надано лише за умови, як зазначив Тігіпко, якщо щось, боронь Боже, трапиться. Голова Нацбанку неодноразово підкреслював, що у результаті остаточного розрахунку України з МВФ у світі підвищиться довіра до неї як до справного платника, що приверне до країни увагу інвесторів. Майбутній золотий інвестиційний дощ — це, мабуть, головний офіційний слоган акції. Аргумент про $40 млн. економії на виплаті відсотків, яку країна отримає за ці шість років, менш вагомий.

НБУ надіслав відповідного листа Кабміну і Президенту. І, можна не сумніватися, що справу буде зроблено. Щоправда, не зовсім зрозуміло, чому Нацбанк, представляючи громадськості своє рішення, намагається дещо завуалювати основне значення і спрямованість пропонованого «вчинку». Відомо, що наступного року Україна повинна пережити найбільший пік виплат за міжнародними боргами. У дорученні Президента саме на цьому й акцентується: з метою зменшення витрат на обслуговування зовнішнього боргу країни. Сергій Тігіпко про це не сказав жодного слова.

Майже не йшлося і про політичні наслідки. Щоправда, відповідаючи на запитання журналістів (чи не спрямований цей крок на те, щоб нейтралізувати вплив кредиторів МВФ на передвиборну кампанію?), глава НБУ сказав, що не бачить жодного тиску МВФ на Україну в політичних питаннях. Водночас лихомовці нагадують, що сам Тігіпко не спростовує можливість своєї участі у майбутніх президентських перегонах, де кожен доступними йому PR-методами заздалегідь здобуває свої очки. Наприклад, уряд твердою рукою наводить порядок на продовольчому ринку, ліві раптово стали «авторами» й активними реалізаторами нового варіанта політичної реформи. З політичного погляду, перспективний голова Нацбанку вчора уперше не представляв себе виключно як ідейний борець за стабільність гривні, хоч і підкреслив, що саме це наказує йому Конституція. Пріоритет для нього відтепер — стабільність цін, а також ті «5—6, максимум 7, відсотків інфляції, яких ми мали б досягти до кінця року», щоб «люди звикли, що в Україні все стабільне, що ціни не стрибають сюди-туди, що ми вміємо все регулювати так само, як регулюємо ціну гривні». Але це, так би мовити, мимохідь. Імідж спасителя від непопулярних іноземних боргів вельми перспективний... «Час віддавати», — переконано сказав Тігіпко. «Час радувати», — коментують політтехнологи стратегію передвиборних перегонів, що розпочинаються.

ДО РЕЧI. За словами прем’єр-міністра України Віктора Януковича, питання дострокового погашення українського боргу перед МВФ буде розглядатися в уряді, і рішення щодо нього «буде прийматися колегіально». «Таке бажання є. Але подивимося. Я не впевнений до кінця, що таке рішення буде прийняте», — підкреслив він.