День народження — сумне свято

Студенти і викладачі на чолі з деканом Михайлом Ільєнком пікетували у понеділок будівлю Міністерства культури і мистецтв, вимагаючи скасування «вбивчого» указу і вимагали зустрічі з міністром. Юрій Богуцький «у народ» так і не вийшов, але втім конфлікт, який загрожував перерости у триденне голодування, вдалося трохи «погасити». Мітингуючі, серед яких було помічено найвідоміших діячів культури — Юрія Ільєнка, Вадима Скуратівського та багато інших, — дочекалися-таки нового наказу, що скасовує попередній. Здавалося б, конфлікт вичерпано, але, завітавши учора на факультет, кореспондент «Дня» став свідком чергової «літучки», де студенти і Михайло Ільєнко займалися розробкою програми дій, спрямованих на привернення уваги до проблем українського кіно. У найближчих планах — відкриті листи на ім’я Президента, прем’єра і голови Верховної Ради, написання маніфесту, знов-таки голодування. Справа у тому, що ось уже 10 років недофінансування Мінкультом факультету становить 70-80%. А найдешевша дипломна робота коштує близько 13 тисяч грн. Це лише мінімум — на плівку. Без урахування зйомок і оплати всіх витрат. Терпець увірвався, тим більше, що найпотужніший поштовх дала ситуація зі спірними приміщеннями. В інтерв’ю газеті «День» Михайло Ільєнко називав ситуацію не інакше, як «атакою на українське кіно». За його словами, наказ вступив у конфлікт з українським законодавством, чого спочатку в Міністерстві не врахували, але, одумавшись, переглянули своє рішення. Сам Михайло Герасимович навчався у ВГІКу, і там студенти могли опановувати професію «живцем», завжди був доступ до обладнання, цехів, різноманітних матеріалів. «Наших студентів не можна навчити тільки в аудиторіях. Є вузи, де це можливо, але тільки не у нас». Для факультету ж, який знаходиться практично на госпрозрахунку, багато обов’язкових для кінопроцесу речей просто недоступні.

— Однією з ваших вимог ви озвучили бажання надати факультету статус Інституту екранних мистецтв. Яку фактичну вигоду це принесе?

— Це вимога часу, адже факультет бере початок у 1918 році і давно вже проситься стати інститутом. Уже практично узгоджено назвати КДІТМ академією. А в її рамках передбачене існування окремого інституту. Логіка тут бездоганна, тому що Театральному інституту через два роки виповниться 100 років. У нас величезний досвід, який нагромаджувався нашим факультетом протягом останніх сорока років. Я вже не говорю про всілякі призи на найпрестижніших міжнародних фестивалях. Логіка абсолютно прозора, і її ніхто не оспорює. А зі статусом незалежного вузу нам буде легше протистояти свавіллю, яке твориться.

Утішає Михайла Ільєнка той факт, що дуже своєчасно і точно відреагувала Спілка кінематографістів України, діячі культури, викладачі і студенти його вузу, які підтримали факультет одноголосно. Скажімо, в.о. голови Спілки — Владлен Кузнєцов — дуже оперативно звернувся з листом від цієї організації до прем’єра. Розпочалася дуже напружена робота. Відгукнулися київські студії, журналісти.

— Чи будете ви відзначати День українського кіно? І взагалі, чи свято це для факультету в нинішній ситуації?

— Для нас це буде ще одна можливість заявити свої вимоги. Ми плануємо зараз конкретні дії, які повинні привернути до нас увагу. 12 вересня на студії Довженка ми не будемо вносити у свято дисонанс, але обов’язково оголосимо наші умови і права. І в наступні дні у нас намічається ряд акцій. Працює страйковий комітет. Ми спільно зі Спілкою будемо ці акції координувати.

P.S. Про розвиток ситуації навколо факультету читайте у найближчих номерах «Дня»