Держзамовлення на соціологію?

Позавчора уряд України ухвалив рішення створити Всеукраїнську соціологічну службу в формі акціонерного товариства для забезпечення розвитку соціологічних та політологічних досліджень, повідомляє Інтерфакс-Україна.

Згідно з розпорядженням Кабінету міністрів від 17 серпня, таке рішення прийнято за пропозицією Міністерства освіти і науки України. У зв’язку з цим Міносвіти і Фонду державного майна доручено вирішити питання про формування державної частки в статутному фонді АТ «Всеукраїнська соціологічна служба» за рахунок облаштування Українського інституту науково-технічної та економічної інформації за умови, що ця частка буде складати не менше за 50% + 1 акція статутного фонду цього товариства. Фонду держмайна доручено також виступити фундатором АТ «Всеукраїнська соціологічна служба» з боку держави.

Уряд також доручив ряду міністерств та іншим зацікавленим органам виконавчої влади передбачати під час підготовки проектів держбюджету на 2002 рік і наступні роки кошти на виконання державного замовлення з соціологічних, політологічних досліджень для потреб органів виконавчої влади. Як відомо, 2002 рік — рік парламентських виборів, тому очевидно, що створення такої установи не є випадковим явищем і буде відігравати неабияку роль в політичних перипетіях країни, які на нас чекають вже у вересні.

КОМЕНТАРІ

Олександр ФЕДОРИШИН, директор компанії USM (соціологічні дослідження та маркетинг):

— Швидше за все, це ніяк не вплине на роботу нашої організації, оскільки ми працюємо в іншому сегменті ринку. Наша компанія працює саме з приватними фірмами, і, наскільки я розумію, жодне серйозне приватне підприємство не буде замовляти дослідження, фактично, в державній структурі.

Справжні соціологічні дослідження — це не просто наука, а це ще й технологія. Адже можна бути чудовими вченими, але це не означає, що ви спроможні виробляти якісь технологічні речі. І ось цими технологіями володіють компанії, які нагромадили за багато років дійсно дуже серйозний досвід сотень і сотень досліджень. Ми не конкуруємо за бюджетні гроші, вони нас, між іншим, не цікавлять. Тому ми абсолютно не боїмося ніякої конкуренції з боку цієї нової організації.

Очевидно, це буде монополія на державні гроші. В Європі такі процеси виглядають по-іншому. Там державні організації так само оголошують тендери на проведення досліджень, як і будь-які комерційні фірми, які замовляють дослідження. І якщо у нас це буде проходити так, значить так, що ж поробиш. Але справа в тому, що для авторитетних дослідницьких компаній це не буде проблемою, бо ці установи грошей у держави не брали ніколи і брати, мабуть, не будуть.

Валерій ХМЕЛЬКО, доктор філософських наук, президент Київського міжнародного інституту соціології:

— Мені не доводилося зустрічати, щоб в державах демократичного типу збором соціологічної інформації займалася державна служба. І, в принципі, якби в Україні була розвинена демократична система, то я в створенні такої установи не бачив би нічого небезпечного. Хіба що появу могутнього конкурента на ринку замовлень досліджень. Але оскільки більшість замовлень йдуть з-за кордону, я думаю, що зарубіжні замовники остережуться користуватися її послугами, принаймні, перший час, поки не пересвідчаться, що ця служба збирає справжню інформацію, а не створює потрібний чиновникам образ держави. Уявити собі, що нинішній державний апарат буде створювати систему соціологічного інформування, яка буде незалежна від бажань керівного чиновництва, дуже складно. Якщо подивитися, як працюють державні канали телебачення, я думаю, приблизно так само працюватиме і ця служба. Але я б дуже хотів помилитися.

Дана організація буде отримувати урядові замовлення, але урядові замовлення ті служби, які у нас сформувалися як незалежні і вільно діючі, не цікавлять, оскільки вони дуже нечисленні і дуже мало фінансуються. Зарубіжні замовники зацікавлені в об’єктивності інформації, а чиновники зацікавлені в бюрократичному варіанті реальності, який вони створюють для того, щоб показувати у вигідному для себе світлі свою власну діяльність. Для цього використовувалося радіо, телебачення, а тепер хочуть створити канал соціологічно бюрократичного варіанту реальності, внаслідок популярності соціологічної інформації в суспільстві.

Якщо буде ухвалено закон про державну монополію на соціологічну інформацію, то це виключить Україну з числа демократичних держав. Але це ніяк не відповідає Конституції, передусім в правах громадян на інформацію. Свого часу монополію на соціальну інформацію намагалося встановити Міністерство статистики, щоб не допустити інформування інших країн інакше як через статистику державних установ.

Це буде засобом непрямої пропаганди, коли створюється такий образ реальності, який вигідний тому, хто за існування цього сектора реальності має нести відповідальність. Маніпуляція даними не виключена, але я не можу стверджувати, що вона обов’язково буде. Але оскільки працюють інші державні канали виробництва інформації, а це один з видів виробництва інформації, то їхня діяльність примушує побоюватися на рахунок того, чи буде ця інформація істинною, тобто чи буде вона відображати реальність або ж бажання керівного чиновництва бачити цю реальність саме такою.