Дума дає Єльцину генеральний бій
Дума звинувачує президента по п'яти пунктах. Це геноцид російського народу, розвал Радянського Союзу внаслідок угод у Біловезькій Пущі, розвал збройних сил, події жовтня 1993 року й чеченська війна. Якщо перші чотири пункти звинувачення мають яскраво виражений ідеологічний характер і перш за все віддзеркалюють комуністичні уявлення про історію, останній виглядає найбільш небезпечним для російського президента. Чеченську війну засуджували скоріше не комуністи, а їхні опоненти, і представники фракції Григорія Явлінського «Яблуко» вже дали зрозуміти, що підтримуватимуть цей пункт звинувачення. Іронія долі полягає в тому, що в одному пункті звинувачень — біловезькому — думські судді дорікають Єльцину, що він розвалив імперію, а в іншому — чеченському — висловлюють незадоволення тим, що президент — як умів — захищав те, що від цієї імперії залишилося... Але хоч би скільки іронізувати над думською логікою, а п'ятий пункт таки може зібрати необхідну кількість голосів. І тоді процедура імпічменту розпочнеться...
Що далі? З початком процедури Дума набуває імунітету — тобто президент позбувається можливості її розпустити аж до того моменту, коли імпічмент не буде зупинено в інших інстанціях — Верховному суді або ж Раді Федерації (до верхньої палати процедура перейде в тому випадку, якщо Верховний суд визнає її юридичну адекватність). Таким чином, депутати можуть сміливо не затверджувати кандидатури на посаду прем'єра, запропонованої президентом. Однак вони мають усвідомлювати, що в такому разі Думу розпустять відразу після зупинення імпічменту. Ну, а якщо жодний з пунктів звинувачень не набере необхідної кількості голосів, тоді Думі доведеться знову ставати на шлях хитких компромісів із президентом. І, можливо, голосувати за Степашина.
Виконуючий обов'язки прем'єра тим часом розвинув шалену активність. Він уже зустрічався з головою Думи Геннадієм Селезньовим, першим віце-прем'єром Миколою Аксененком, в. о. міністра фінансів Михайлом Задорновим, провів нараду у МВС — адже Степашин залишається міністром внутрішніх справ. Усім своїм виглядом Степашин намагається довести, що він — не тимчасова постать. Однак якими є справжні наміри генерала — та Єльцина — можна буде зрозуміти, тільки коли розпочнеться формування нового кабінету.
ТОЧКА ЗОРУ
Анатолій ГУЦАЛ, перший заступник директора Національного інституту українсько-російських відносин:
— Те, що відбувається з російською владою, — історична закономірність. «Карма» влади обтяжена злочинами періоду сталінізму й тоталітаризму. Нині влада проходить через своєрідне чистилище, спокутуючи свої гріхи перед народами Росії. Кожен, хто увійшов до неї, зазнає серйозної ломки. Ламаються й самі інститути влади. Кожна з її гілок несе свою відповідальність за скоєне. При цьому Єльцин та його оточення політично розвиваються в режимі продовження руйнування умов соціалізму, не усвідомлюючи, що руйнують уже саму основу існування суспільства. Для обгрунтування своїх дій демонізують комуністів. Парламент і ліві сили намагаються взяти реванш за 1993 рік і ГКЧП. Це приречена боротьба без переможців, фактично громадянська війна у владі. Примакову вдалося тільки на певний час примирити ворогуючих, але змінити поступ історії йому виявилося не під силу.
