Фактор газу

Зустріч президентів України та Росії, що розпочалася вчора в Сочі, може стати переломною в українсько-російських відносинах. Але до сьогоднішнього дня ще не зрозуміло, яким буде її вектор. Відповідне занепокоєння висловили російські вчені-економісти (див. «День» за 10 серпня), звернувшись з листом до прем’єр-міністра РФ Володимира Путіна й закликавши російську владу відмовитися від жорсткого «газового» тиску на Україну. На їхню думку, шлях до співпраці лежить через здійснення великих спільних проектів двох країн.

Цікаво, що перша реакція на цей лист пролунала не з Москви, а з Києва, де в середу проходив російсько-український економічний форум.

«Я в цілому поділяю занепокоєння видатних (російських. — Авт.) учених-економістів, — сказав, виступаючи на цьому форумі, прем’єр-міністр України Микола Азаров, — і хочу заявити, що економічні відносини між Україною та Росією... — чинник набагато більший і глибший, ніж економічна кон’юнктура». Як і російські вчені, він констатував, що задекларовані масштабні проекти кооперації й інтеграції двох країн у авіабудуванні, машинобудуванні, транспортній інфраструктурі, високих технологіях досі не вийшли за стадії обговорення. Прем’єр також зазначив, що незважаючи на очікуване зростання товарообігу між Україною та Росією цього року до 50 мільярдів доларів, через небачене зростання ціни газу баланс складається негативним для Києва.

При цьому Азаров чітко виклав український підхід до головного подразника українсько-російських відносин — газової теми. «Рано чи пізно нерівноправний договір підриває основу довгострокової співпраці, — сказав прем’єр на форумі. — Хоч би яким вигідним він був на певному етапі одній зі сторін, наявність такого нерівноправного договору рано чи пізно підірве, і дуже серйозно підірве, основи довгострокової співпраці». Український прем’єр підкреслив, що «навіть з урахуванням тієї знижки, що була зумовлена харківськими угодами, ціна зараз не є ринковою. Ми зараз маємо ціну на російський газ, який отримуємо, вищу, ніж та ціна, за яку отримують газ деякі європейські країни».

Як би передуючи переговорам у Сочі й, мабуть, звертаючись до свого колеги Путіна, Азаров зафіксував для української та міжнародної громадськості позицію України: «Ми говоримо лише про одне — нам треба переглянути цей контракт і зробити його таким, щоб він відповідав інтересам і Росії, і України, й будувався виключно на ринкових принципах. Тому нам не потрібні ні знижки, ні преференції. Ми хочемо лише одного — щоб була справедливість у наших взаєминах».

Тим часом, Президент України Віктор Янукович, прибувши до Сочі, висловив сподівання, що під час переговорів з Медведєвим буде знайдено компроміс у питанні ціни на російський газ для України. Відповідаючи на запитання українських журналістів, прагнутиме Україна компромісу чи збирається вирішувати газове питання в судовому порядку, якщо суд визнає винним екс-прем’єра Юлію Тимошенко в підписанні «газових контрактів», Янукович сказав: «Звичайно, ми в обов’язковому порядку обговорюватимемо це питання. Я вважаю, що в наших інтересах — і України, і Росії — знайти компромісне рішення, й ми цього прагнутимемо». «Я думаю, сьогодні знайдемо відповіді й приймемо відповідні рішення», — показав себе переконаним оптимістом Президент України.

А от Медведєв підійшов до справи з іншого боку. «Поговоримо, звісно, про розвиток інтеграційних процесів, що йдуть за участю Російської Федерації, та про можливе приєднання до цих процесів України, якщо Україна вважатиме це для себе доцільним, — сказав він і лише потім перейшов до того, що гостро цікавить Україну: — Поговоримо, звісно, про газову співпрацю, яка традиційно є складною, але від якої нікуди не дітися».

Утім, напередодні цих переговорів були зроблені явні спроби їх торпедувати. Саме так слід розцінити інформацію Інтерфаксу (з посиланням на повідомлення неназваного джерела чи то в Москві, чи то в Києві) про те, що російська сторона запропонувала Києву включити питання арешту екс-прем’єра України Юлії Тимошенко до порядку денного переговорів у Сочі. «Абсолютно очевидно, що Росія пішла ва-банк у відстоюванні газових угод і долі свого важливого політичного союзника», — підкреслило джерело. Запустити таку плітку могли б як прибічники Тимошенко, так і прибічники Путіна, для якого засудження Тимошенко в Україні рівнозначне оприлюдненню корупційних прийомів його роботи. Останнє припущення підтверджується й відомою безпрецедентною заявою російського МЗС: «Виходимо з того, що судовий розгляд щодо Ю.Тимошенко має бути справедливим і неупередженим, відповідати всім вимогам українського законодавства при забезпеченні можливостей захисту й дотриманні елементарних гуманітарних норм і правил». І при цьому російські дипломати не забули нагадати, що «всі газові угоди 2009 року укладалися суворо відповідно до національних законодавств двох держав і міжнародних прав, і на їх підписання були отримані необхідні вказівки президентів Росії й України».

Український політолог Володимир Фесенко пояснив цей демарш так: «Росія захищає не Тимошенко. Росія захищає угоду 2009 року. Не прямо, то натяком, мовляв, ви можете переслідувати її в інших справах, але цього (газових угод. — Авт.) не чіпайте». Наскільки великою є можливість того, що потенційний кандидат у президенти Росії Медведєв використає чинник України, й зокрема суд над Тимошенко, в підкилимовій боротьбі проти свого суперника?

Відповідаючи на це запитання, незалежний енергетичний експерт Олександр Нарбут сказав «Дню»: «Така спокуса, безумовно, є. Для цього Медведєву треба знайти контакт з Президентом України, тому що лише з його допомогою можна отримати серйозні аргументи й факти. Але я не бачу особливої можливості для отримання відповідних компрометуючих матеріалів, щоб показати Росії угоду 2009 року з негативного боку. Її результати для Росії більш ніж вражаючі. Контракти надзвичайно вигідні для РФ і продовжують бути чинними, а українська влада не знаходить у собі політичної мужності піти від цієї конфігурації. І в результаті Росія, її газовий монополіст навіть на падаючому ринку отримують високі доходи. Отже, в Путіна, незважаючи ні на що, позиція дуже сильна. Звідси й не дуже високі шанси нинішніх переговорів у газовій сфері. Успіх може виражатися лише в тому, що за підсумками цих переговорів у Президента України виникне нове реалістичне розуміння непростої українсько-російської ситуації. Росія ставить умовою розв’язання газових проблем вступ України до Митного союзу. А українська сторона могла б винести на обговорення свої питання, здатні полоскотати нерви партнерам. Це, наприклад, відмова від ратифікації угоди щодо боргів і активів колишнього СРСР. Я думаю, що це могло б створити нову конфігурацію на переговорах, оскільки на долю нашої країни припадає понад 16%. А щодо Чорноморського флоту можна говорити про істотне скорочення після 2017 року території його базування й зменшення об’єктів, що передаються йому. Плюс тема екологічної шкоди... Тобто в України є аргументи. Питання в тому, чи схоче наше керівництво їх використовувати, оскільки це зробить відносини з Росією ще складнішими...»