Голі й босі в школу не підуть

Піпаш Микола Іванович. Село Верхнє Водяне. Безробітний. Дружина померла. 8 дітей, починаючи з 1981 року народження й закінчуючи 1995-им. Винен державі за електроенергію 257 гривень. Місячний доход на всіх — 65 гривень. Держава року нинішнього винна йому 650 гривень. Це дарує надію. На зиму на всіх мають 90 кілограмів картоплі, два кілограми квасолі, 10 кілограмів комбікорму. У даний момент пан Піпаш годує дітей супом із квасолі з комбікормом. Діти (окремі вбрані у щось на кшталт настегнових пов’язок. — Авт.) — голі й босі. На всіх одна пара драних кросівок, аби вибігти на вулицю в туалет.

Пупас Олена Петрівна з того ж села, одинока мати 5 дітей. 65 гривень доходу на місяць. Діти голі й босі. Якби не холод — можна було б подумати — Африка. На зиму має 30 кг картоплі, 3 кг квасолі. Про хліб при зустрічі не згадувала.

Ганна Михайлівна Стефанюк із села Лазещина — мати-одиначка з шістьома дітьми й 48 гривнями щомісячного доходу. Винна за електроенергію 125 гривень, на зиму має 40 кг картоплі й півкілограма цукру.

Багато лісу останніми роками вивезено з села Лучі. Місцевий бюджет від цього «товстішим» не став. Школа в «пристосованому приміщенні».

Школа — в «пристосованому приміщенні». Савчук Галина Михайлівна із чоловіком-пенсіонером живуть на його нерегулярну пенсію розміром у 43 гривні. 6 дітей переживають, що 185 гривень винні за електроенергію, хоч Україна їм особисто винна 546 гривень. На всіх дітей жодної вдяганки. Лише рвані чоботи, а туалет на вулиці. Запам’яталася фраза: «Кучма настільки любить нас, що просто дивно: чому нам так тяжко?»

5 дітей Ганни Коненчук навіть чобіт на всіх не мають. Моржі! Босоніж відчуваєш себе повністю незалежним.

Але дивує позиція своїх «задля» своїх. Сповістили, що в Усть-Черненський кущ доступу для БТР і танків немає,— вода відрізала. Ми пройшли туди в чоботях. Гуманітарка надходила! Однак здивувало: чому свої так «закопують» своїх? Одержане «з повітря» добро наша братва не роздавала, а продавала. Коробку сірників — за 1 гривню, півлітра олії — за 7 — 10 гривень, кілограм солі — за 2 — 3 гривні, 2 гривні — за буханець хліба, 5 — 6 гривень — за пачку будь-яких сигарет...

А стихія набуває іншого вигляду: потоп породив небезпеку зсувів. Під загрозою близько 300 житлових будинків у селі Косівська Поляна, близько двохсот особняків у селищі Кобилецька Поляна, приблизно 80 будинків у райцентрі Рахів, який розрізаний стихійним струменем потопу надвоє. У розрізі безслідно зникли сім будинків. Селу Богдан зсуви загрожують зникненням від 40 до 50 хат. Надходженню допомоги заважають зсуви автошляхів: в урочищі Кизій села Ділове — до 70 метрів по фронту, в селі Кваси —такої ж протяжності.

А всього внаслідок паводка в цьому бідному районі знесено або дуже підтоплено 1200 будинків, близько 5 тисяч чоловік залишилося без майна, харчування, одягу. Зруйновано 211 кілометрів автошляхів, 125 мостів, 80 кілометрів берегоукріплюючих споруд, 42 лінії електропередач і зв’язку. Загальні збитки становлять 100 мільйонів гривень. На сьогодні ж державою надано лише 60 тисяч гривень.

№225 24.11.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету обов'язкове. © «День»