Ігор Шурма: «Опозиція — не війна»
Народний депутат, член фракції СДПУ(О) Ігор Шурма за кандидатуру прем’єр-міністра Юлію Тимошенко, за власними словами, не голосуватиме. Однак не тому, що запропонована особа прем’єра йому не подобається, а з принципу — щоб не міняти політичну позицію на 180 градусів. У той же час народний депутат не виключає своєї підтримки Юлії Тимошенко як керівника уряду в майбутньому, якщо заявлені нею сьогодні програмні засади будуть виконані. В цьому сенсі позиція есдека Шурми є досить типовою для представників колишньої провладної більшості. Єдина умова для цього соціально-економічна успішність нового уряду.
— Очікується затвердження Юлії Тимошенко на посаді прем’єр-міністра. Це — друга за важливістю посада в державі. Що це призначення означатиме для України?
— Призначення Тимошенко є логічним завершенням президентських перегонів, де переміг Віктор Ющенко. Я особисто не голосуватиму за неї. Не по тій причині, що пані Тимошенко не відповідає своїй посаді. Навпаки, з того переліку кандидатур, які обговорювалися в кулуарах, я вважаю її найдостойнішою прем’єрства. Не голосуватиму я найперше тому, що протягом останніх двох років був постійним опонентом очолюваної Юлією Тимошенко політичної сили. Як політик, я хочу бути послідовним. Але якщо Тимошенко виконає ті обіцянки, які вона давала на зустрічі з нашою фракцією, якщо вона досягне успіхів у вирішенні найнагальніших проблем, які хвилюють суспільство, зокрема — корупції, тоді через рік готовий сказати: так, я помилявся, я готовий підтримувати цю людину, яка заслуговує на те, щоб її повноваження на посаді прем’єр-міністра бути подовжені. Що це призначення дає Україні? Мені здається, зараз Україна одержує можливість стати більш незалежною від інших держав за рахунок принциповості прем’єр-міністра. Вiдносини з Росією, які завжди мали в собі елемент напруженості, мають шанси стати ще більш напруженими. Але чи не вперше Росія відчує, що Україна намагається бути самостійною, незалежною економічно державою. Якщо Тимошенко зуміє зреалізувати всі свої задуми, я думаю, до України зросте довіра в європейської та світової спільноти. Вони побачать, що в Україні є господар, що тут влада здатна приймати рішення та відповідати за свої слова.
— Прем’єр Юлія Тимошенко — це саме та людина, якої на чолі уряду потребує українська економіка?
— Україна нині іде по такому шляху, що хто б не був прем’єром, їй убезпечений поступ. Наша країна обов’язково ставатиме економічно все сильнішою і сильнішою. Те, що Тимошенко буде відстоювати інтереси України — закономірно. Треба бути просто «бездарно талановитим», щоб розгубити напрацювання попередніх урядів. В багатьох прем’єр-міністрів України були недоліки, але кожен з них вносив щось своє позитивне. Так, уряд Віктора Януковича, скажімо, попадав під шквал критики. Але ніхто не зможе заперечити, що він підняв Україну на вищий щабель розвитку, нижче якого новий уряд опускатися просто не має права.
— Ваша партія офіційно заявила, що йде в опозицію. В той же час ряд депутатів фракції СДПУ(О) заявили про намір голосувати за затвердження Юлії Тимошенко прем’єр-міністром. Ви також заявляєте про готовність за певних умов підтримувати Тимошенко у майбутньому. Яка ж це опозиційність?
— Опозиція — не війна. Опозиційність є засобом змусити владу виконати свої передвиборні обіцянки. В нас опозиція не до конкретних осіб, а до дій. Сьогодні ситуація виглядає просто смішно: Ющенко виставляє кандидатуру прем’єра, і в суспільстві чомусь сформувалася думка, що об’єднані есдеки повинні обов’язково голосувати проти. Навпаки, сьогодні фракція повинна підтримати Президента в утвердженні керівника уряду. Ми були при владі. Ми знаємо, що треба отримати шанс, щоб себе зреалізувати. То ж дамо його команді Ющенка. А далі ми будемо придивлятися до їхніх дій та вимагати виконання тих обіцянок, які були озвучені напередодні виборів. А саме: 5 млн. робочих місць протягом року, одноразова допомога при народженні дитини у 8 тис. грн., вивід військ iз Іраку, боротьба з корупцією тощо. В цьому і полягатиме наша опозиційність. А не в тому, щоб бездумно заперечувати будь-яку ініціативу Віктора Ющенка і його прихильників.
— З фракції СДПУ(О) продовжують виходити люди. Поясніть, у чому справа?
— Ситуація в нашій фракції схожа на ситуацію в багатьох інших. В її складі є як бізнес-еліта, так й ідеологічна складова. Фракцію покидає бізнес, уражений вірусом політичної кон’юнктури. І це зрозуміло — їм треба захищати свій бізнес. Я думаю, фракція СДПУ(О) ще «схудне» десь до відмітки у 21—23 депутати, але не нижче. Бо це вже «ядро» об’єднаних соціал-демократів, здатне відстоювати й ідеологічні засади, й інтереси партії, і свою громадянську позицію.
— СДПУ(О) оголосила про намір захищати російську мову та інтереси російськомовного населення. Ви й далі претендуватимете на роль «головного лобіста» інтересів Росії в Україні?
— Нам, соціал-демократам об’єднаним, на відміну від Президента Ющенка, «белые березы» не сняться перед візитом в Одеську область. І на відміну від Олександра Мороза, який намагається проштовхнути законопроект про надання російській мові чи то державного чи то офіційного статусу — точно не знаю, що він там пропонує, ми лише говоримо, що кожна людина має право, згідно з Конституцією та міжнародними нормами, до відповідності яким прагне Україна, на вживання та широке використання своєї рідної мови, і питання про статус російської мови не підіймаємо.
— Є підстави нині так опікуватися саме правами російськомовних громадян?
— Парламент свого часу схвалив Європейську хартію про мови нацменшин. На сьогоднішній день стоїть завдання забезпечити втілення положень Хартії в життя. Наші політичні опоненти постійно твердять про європейський вибір України. Але в Європі вони хочуть взяти лише щось, що їх влаштовує. Положення Хартії не в їх інтересах, от вони й намагаються ігнорувати це питання. Ми ж виступаємо проти такого підходу.
— Вже кілька тижнів країна пожила при новому Президентові. Про зміни в економіці, ясна річ, говорити ще рано. Але в сфері ЗМІ ситуацію вже можна порівнювати. Коли, по-вашому, було більше свободи слова — за часів президентства Леоніда Кучми чи зараз?
— Нині кожен, починаючи з Президента, говорить стільки, скільки хоче та що хоче. Однак, як і раніше, кожен виступ глави держави журналісти висвітлюють майже одними й тими ж цитатами по усіх каналах.
— Стало краще чи гірше?
— Як на мене, поки що помінялись лише прізвища.
