«Iндивідуалізм» по-українськи

У Херсонській області останнім часом все популярнішим стає кредитна спiлка під назвою «Громада», який без зайвої помпи здійснює занапащену комуністичну мрію про «змичку» міста і села. Він бере гроші на депозити у городян, а кредити видає селянам. Розроблена за допомогою проекту Міжнародної фінансової корпорації «Розвиток агробізнесу в Україні» процедура видачі грошей, заснована на вивченні можливостей селянських і фермерських господарств, дозволяє працювати успішно. Тим більше, що в отриманні кредитів дрібним сільським виробникам практично нема на кого більше сподіватися. Щоправда, сучасні «каси взаємодопомоги» ще не набули в країні великого поширення. Хоча, зокрема у західних регіонах, у них є глибоке історичне коріння. Крім Херсона, кредитні союзи працюють на Полтавщині, у Запорізькій області... Але коло їх вузьке, і вони, на жаль, ще не в змозі «створити погоду» в АПК.

Після півсторічного панування колгоспного ладу у сільському господарстві Україні відродився досить могутній прошарок селян-одноосібників. Якщо фермерів у країні усього 43 тисячі, то сімейних чи особистих господарств 6,5 мільйона. І, відповідно, їхнiй вклад у створення національного продукту досить великий. Саме вони вирощують близько 70% овочів і картоплі, значну частину молока і м’яса. Проте, як заявив учора заступник президента Асоціації фермерів і приватних власників землі Валерій Петров, «у бюджеті України немає і натяку на допомогу цьому прошарку населення», оскільки державна політика націлена в основному на підтримку великих виробництв. На них же орієнтуються в основному і банки. І навіть кредитні спiлки, що охоче працюють з фермерами на основі гарантій і так званих кредитних кіл, не бачать у одноосібниках своїх основних клієнтів. Останнім далеко не завжди під силу відсотки по кредитах, які у таких спiлок вдвічі більші, ніж у банках, до яких одноосібникам і зовсім не достукатися. Кредити за схемою відшкодування державою частини банківських відсотків їм і не сняться. (Чи не про це свідчить і те, що на прес-конференцію у Національний прес-клуб реформ не з’явилися «обіцяні» заступник глави АП Павло Гайдуцький і президент Асоціації українських банків Олександр Сугоняко, а банкіри були представлені лише експертом з не вельми відомого в країні Прокредитбанку).

Актуальність проблеми ще й у тому, що види на урожай наступного року у великотоварних господарствах, як вважають фахівці, не надто високі. На думку В. Петрова, який щойно повернувся з поїздки по сільських районах, стан озимих зараз гірший, ніж минулої осені, що заклала нинішній невисокий урожай. Тож витягувати галузь, яка забезпечує до 25% ВВП України, доведеться одноосібникам. Але і їм потрібен посівний матеріал, добрива, інструмент, не говорячи вже про техніку і комбікорм. Без кредитів усього цього не купити...

У Росії, як розповів Петров, є інститут так званих губернаторських кредитів. Однак обласні ради в Україні не йдуть на створення відповідних фондів у складі місцевих бюджетів, посилаючись на відсутність вказівок чи навіть протидію Верховної Ради. У АФУ зберігаються відписки... Фахівці вважають, що вихід з цієї ситуації можна знайти шляхом співпраці держави не тільки з банками, але і з кредитними спiлками, використовуючи досвід компенсації кредитів банкам. Інакше, як прогнозує віце-президент АФУ, українське село доведеться взагалі ліквідувати як місце, спосіб життя і відтворення нації.