Ізгої ринку

Сьогодні, як і в усі попередні ночі лютого, на алейці біля ринку «Троєщина» чергують приватні підприємці, які отримали розпорядження місцевої влади про «виселення». Люди побоюються, що з їхнім немудрим майном вчинять всупереч Конституції, яка стверджує непорушність приватної власності (ст. 41).

Їхні побоювання за свою власність і робочі місця виявилися не марними: у ніч з понеділка на вівторок якась «бригада» встигла до приїзду міліції порізати шість наметів... Як сказала «Дню» підприємець Валентина Горецька , «неподобство припинено, але це ще не вирішення проблеми — 500 осіб уже місяць не працюють — не дають, хоч до цього ми тут, незважаючи на всілякі перешкоди, працювали шість років, і з наших невеликих доходів (ніхто з нас не купує «мерседесів», ми тільки виживаємо, заробляємо собі на хліб) щодня платили 17 гривень, та ще й щомісяця допомагали школі-інтернату».

Як пише у своєму зверненні до Київського міського голови Олександра Омельченка (копія документа є в редакції) уповноважений з питань захисту прав підприємців у м. Києві Микола Георгієвський , підприємці оформили належним чином торгові патенти на 2003 рік, закупили товари зимового асортименту, і тепер, не маючи можливості працювати, несуть невиправдані моральні і матеріальні збитки. І це при тому, що у вересні цього року київський мер дав розпорядження провести реконструкцію ринку «Троєщина» таким чином, щоб не було втрачене жодне робоче місце. Домагаючись справедливості для підзахисних і описуючи історію конфлікту, Георгієвський посилається на змінене і доповнене Київрадою у липні і вересні 2002 р. «Положення про передачу земельних ділянок в оренду в межах червоних ліній у м. Києві». Ним дозволено передавати в короткострокову оренду земельні ділянки у межах цих самих ліній для установки так званих малих архітектурних форм (МАФ, так химерно іменують київські архітектори торгові кіоски та намети). Підприємці з біляринкового майданчика разом з адміністрацією ринку «Троєщина» зверталися до влади з проханням надати в оренду необхідну для роботи землю. І Київрада зглянулась (рішення від 26.09.02 р.), але оренду дозволила не для розміщення МАФ, а під тимчасову автостоянку, оскільки адміністрація ринку, як пише Георгієвський, використала ініціативу людей в інших цілях і ввела їх в оману.

Щоправда, директор ТОВ «Ринок-1» Олександр Якименко так не вважає. «На ринку «Троєщина» жодної ситуації немає. Ми працюємо у рамках закону, — сказав він «Дню» і продовжив: — Два роки ми займалися відведенням землі, щоб люди там на біляринковому майданчику працювали. Автостоянку ми не робили. Тут авторозв’язка велика і на вихідні великі проблеми з роз’їздами. Й у зв’язку з тим, що отримати дозвіл на встановлення наметів і (торгових. — Авт. ) рядів немає можливості (хоч і дозволено, але ви ж розумієте, що існують нормативи і ніхто не хоче брати на себе відповідальність), тут буде збільшено місце для паркування автомобілів... А люди ще рік тому знали, що вони тут працювати не будуть: їм дали можливість знайти собі інше місце. Але намагаються зараз будь-якими шляхами створити навколо нашого ринку неприємний імідж». На думку Якименка, це питання треба вирішувати навіть не в Держкомпідприємництві, а в Київземі і в Головархітектурі, відповідальних за те, «чи може людина там (на ринках. — Авт.) знаходитися і торгувати, чи ні». Отже, стрілки знову переводяться на структури, які вже не раз ганили, м’яко кажучи, за нелюбов до дрібного київського бізнесу. Але, гадаємо, не стоять осторонь від усіх цих справ і місцеві державні органи, керівники яких часто прямо зацікавлені допомагати одній з конфліктуючих сторін.

Тому ми звернулися до органу державної влади, відповідального за регулювання підприємницької діяльності. Головний захисник підприємців країни (за посадою) Олександра Кужель сказала «Дню», що займається «Троєщиною» ще з 1994 року — «і завжди там було бажання виштовхнути цих людей, що стоять навколо ринку».

Оскільки керівники ринку весь час говорили: якби це була наша територія, то ми б їх не кривдили, то внаслідок звернень до Київміськадміністрації, розповіла О. Кужель, ми домоглися, щоб ринку виділили цю землю. Але тепер підприємство «Ринок-1», за її словами, почало «знищувати» цих людей. У зв’язку з цим у понеділок було проведено нараду у представника комітету по Києву, у вівторок підприємці мають зустрітися з адміністрацією ринку (вони говорять: до Кужель ми легко потрапили, а до директора ринку не змогли), а на п’ятницю намічено провести нараду в Деснянській райдержадміністрації, яка, як вважає Кужель, самоусунулася від цієї проблеми. Якщо консенсусу не буде, то, говорить Кужель, ми допомагатимемо підприємцям готувати подання до суду — «наші юристи вважають, що виграти цю справу можна, і ми, звичайно, на боці підприємців і не дамо викидати людей на вулицю».

Олександра Володимирівна звернула увагу також на те, що ситуація на цьому ринку далеко не виняток. Щось подібне визріває і біля столичного Дарницького ринку. Більш того, повідомлення про факти утисків дрібних підприємців у «процесі благоустрою» місць роздрібної торгівлі приходять з багатьох міст країни. У кінці 2001 року вийшло розпорядження уряду про інвентаризацію всіх ринків. І зараз є дуже багато сигналів, говорить Кужель, про те, що власники ринків занервували. Оскільки їм під час цієї інвентаризації треба показати джерела фінансування будівництва або реконструкції. А ми знаємо, стверджує Кужель, що вони «просто збирають з людей побори, ніде їх не оформляючи» і, відповідно, не сплачуючи податків. Я була б вдячна, якби люди почули через вашу газету мій заклик дати інвентаризаційним комісіям стосовно цього максимальну інформацію. У результаті ми зробимо такі кроки для зміни правил регулювання підприємництва і торгівлі, щоб покінчити з подібними конфліктами». Сьогодні люди з ринків починають йти у тінь. Якщо ми не зупинимо цього процесу, це знову буде крок назад, упевнена О. Кужель.

Між тим у Києві в третій декаді лютого (більш точної дати ще не визначили) відбудеться науково-практична конференція, на якій передбачають обговорити питання про становлення середнього класу в Україні. Природно, це говорить про увагу влади до цього дуже важливого соціально-економічного явища. Але вищезазначена ситуація свідчить також і про величезну відстань, що існує між теорією та самим процесом.