А казали, бюджет реальний...
Недонадходження в держбюджет 2000 року є для уряду підставою для того, щоб скоротити витрати бюджету на 1 млрд. гривень, повідомив у четвер міністр фінансів Ігор Мітюков на засіданні колегії Мінфіну.
При цьому головний фінансист України послався на статтю 39 Закону про держбюджет-2000, яка дає міністерству право самостійно скорочувати витрати, якщо прибутки не надходять у запланованому обсязі. Однак, як випливає з висловлювань І. Мітюкова, наведених агентством Інтерфакс-Україна, Мінфін не хоче самостійно секвеструвати бюджет, оскільки доведеться «обрізати» третину незахищених статей, а це означатиме цілковите припинення капітальних витрат, припинення або зменшення фінансування програм усіх міністерств. Тому І. Мітюков не має наміру брати відповідальність на себе і, мабуть, збирається провести «виправлення» бюджету через парламент. Крім того, Мінфін планує розміщувати в Інтернеті щомісячні звіти про виконання бюджету.
Тим часом корекція «реально- амбіційного» бюджету, прийнятого Верховною Радою за наполяганням Кабміну лише під загрозою розпаду парламентської «більшості», може викликати запитання низки фракцій до уряду Віктора Ющенка, котрий маніпулює своїми фіскальними досягненнями на тлі зростаючих бюджетних недоплат. Досить пригадати події середини березня, коли урядовий секретар Віктор Лисицький доповідав про те, що, за даними на 15-те число, надходження до зведеного бюджету України порівняно з аналогічним періодом 1999 р. зросли на 37%, у держбюджет — на 27%, а в місцеві — в середньому на 48%. Зазначивши, що інфляція за останні 12 місяців становила 25,7%, В. Лисицький підбив підсумок: «Хоч як рахуй, але ми можемо вести мову про досить значне зростання реальних грошових надходжень до бюджетів усіх рівнів» (Інтерфакс-Україна).
Проте минуло трохи більше як місяць, і після виступу Президента на засіданні Кабміну (19 квітня) усім стало зрозуміло, що треба казати з точністю до навпаки: бюджет недоїдає, і треба шукати, з кого б це спустити шкуру, щоб можна було знову почати вести мову про успіхи. Мовою Мінфіну це звучить приблизно так: «...додаткові ініціативи для розширення бази оподаткування і скасування податкових пільг, а також оптимізація витрат за окремими позиціями...»
КОМЕНТАР
Заступник голови Спілки платників податків України Олександр НАРБУТ:
— Бажання зробити бюджет реальним можна тільки вітати. Однак час засвідчив, що коли його обговорювали у Верховній Раді, уряд не зміг устояти і пішов назустріч побажанням окремих депутатів та структур, які вони лобіювали. У результаті вийшов не стільки реальний, скільки розпухлий бюджет. Отож нинішнє скорочення бюджетних витрат — це просто вимога часу. Однак не може не викликати занепокоєння інше. Міністр фінансів називає джерелами для поліпшення наповнюваності бюджету податкові надходження, хоча ще не висохло чорнило на Програмі уряду, в якій декларується зниження податкового тиску.
При цьому офіційні професіонали-аналітики легко суміщають заяви про досягнутий профіцит бюджету з необхідністю урізування витрат. Однак профіцит не що інше, як недофінансування певних статей бюджету. Звідси невиплати зарплати, зменшення фінансування армії, міліції, скорочення витрат на реструктуризацію вугільної галузі тощо. Тобто профіцит варто розглядати не як досягнення уряду, а як певний фінансовий результат, можливий навіть за умови невиконання бюджету. Зрозуміло, що уряд домагався профіциту, щоб мати кошти для реструктуризації зовнішньої заборгованості та для виконання зобов’язань перед інвесторами, які погодилися на неї. Проте коштів не вистачало, і Кабміну довелося вдатися до «внутрішньої позики». Не може не викликати запитань і ситуація із зміцненням гривні. Нині в України велике негативне сальдо зовнішніх розрахунків, і абсолютно природним було б зниження курсу нацвалюти. А тут усе робиться навпаки. І доводиться просто знімати капелюха перед новим-старим керівництвом Нацбанку, якому вдається поєднувати адміністративний вплив із ринковими вторгненнями НБУ в кон’юнктуру. Однак у повітрі запахло пірровою перемогою, бо стратегію НБУ можна визначити як спробу охолодити нашу і без того нерозігріту економіку.
