Коаліція без радості

Блок Юлії Тимошенко, блок «Наша Україна» та Соціалістична партія нарешті створили коаліцію в парламенті. Пропозиція Романа Безсмертного перенести момент оголошення довгоочікуваної події на п'ятницю, у зв'язку з трагічною символічністю дати 22 червня, викликала напередодні бурхливу реакцію Партії регіонів, і переговорники вирішили не дратувати колег. Тим паче, що останні і так перебували у вельми сумному стані — адже повернення до влади здавалося таким близьким.

Оголосити новину про те, що в «помаранчевому» таборі нарешті дійшли згоди, доручили вчора лідеру БЮТ Юлії Тимошенко. У її виконанні трагічний символізм 22 червня набув зовсім іншого звучання. «Мені здається, важливо відзначити, що коаліція за новою Конституцією починає жити саме сьогодні, коли почалася боротьба народу України 65 років тому разом із народом Радянського Союзу проти загарбників. Сьогодні ми починаємо нашу боротьбу за те, щоб наша країна була демократичною, щоб вона була очищена від усього бруду корупції, щоб ми пишалися нашою Україною, як мріяли наші діди, батьки та всі люди, які боролися за незалежність», — заявила лідерка БЮТ із трибуни. Ю. Тимошенко наголосила, що як тоді боротьба завершилася перемогою, так і боротьба коаліції (а боротися їй, мабуть, доведеться, насамперед із самою собою. — Ред.) завершиться перемогою.

За словами Тимошенко, ситуація в країні багато в чому залежить від того, які кадрові призначення будуть зроблені. Це правильно.

Нагадаємо, що «День» раніше багато писав про помилковість квотного принципу та революційну доцільність, якими керувалася у своїх призначеннях перша постмайданна коаліція. Причому в інтерв'ю «Дню» представники політичних партій із «помаранчевого» табору напередодні та після осінньої урядової кризи визнавали помилковість «квотного» підходу. Наскільки міцною буде пам'ять в умовах, коли знову запахло владою, побачимо вже найближчим часом. Посади, як це можна побачити нижче, розподілені між учасниками коаліції за квотами, однак які конкретно призначення будуть, ще не відомо.

У виступі Тимошенко «перепало на горіхи» Партії регіонів. Лідер БЮТ попросила їх розпрощатися з надією «прийти до влади після 10 років руйнації». Причому тон цієї частини виступу Тимошенко неприємно різав вухо не зовсім доречною в цій ситуації зловтіхою. Адже до наступних виборів ще далеко, і зараз слід би налаштовуватися на конструктивізм, зокрема й у відносинах із вельми сильною опозицією, що становить майже половину парламенту. А крім того, якщо виборці за ці місяці від чогось і втомилися, то насамперед від шоу. Причому дуже дешевих за своєю суттю... Заради справедливості треба зазначити, що представники ПР самі дуже постаралися, щоб широка коаліція не відбулася. Паради мовних суверенітетів і «територій без НАТО» виявилися абсолютно не тим методом впливу на «Нашу Україну». Хоч які б звучали виправдання в доцільності «широкого» формату коаліції, підписання угоди «НУ» та ПР розглядалося б помаранчевим виборцем не інакше, як капітуляція.

Звісно, зараз варто побажати новому об'єднанню вдалого плавання. Адже від їхньої стабільної та професійної роботи залежатимуть благополуччя та розвиток країни. І є небезпека, що перш ніж кинути всі зусилля на боротьбу з економічними проблемами, новоствореній коаліції доведеться розібратися з величезними внутрішніми протиріччями, зокрема і персональними, які навряд чи були згладжені в процесі переговорів. До речі, вже вчора прозвучала дуже показова заява представника Народного Руху України Михайла Поживанова про те, що в партії незадоволені розподілом посад між учасниками коаліції. Депутат наголосив, що вони, звісно, не відкликатимуть через це своїх підписів під угодою, «але якщо надалі таким чином це проводитимуть, без урахування думки, скажімо, Народного Руху України або інших суб'єктів, які створили свого часу блок «Наша Україна», то я переконаний, що завжди знайдуться 17 народних депутатів, які зможуть заблокувати подальшу роботу коаліції».

Зараз у роботі парламенту знову оголошена перерва до вівторка. Учасникам коаліції треба вирішити на зборах низку формальних і кадрових питань, зокрема щодо спікера. За словами Романа Зварича, з повідомлень засобів масової інформації він дізнався про засідання політради Партії промисловців і підприємців, у ході якого на посаду голови Верховної Ради України висунули кандидатуру лідера ПППУ Анатолія Кінаха. Раніше «Наша Україна» заявила про те, що блок висуватиме на цю посаду Петра Порошенка.

Крім того, кажучи про кандидатуру прем'єр-міністра, Р. Зварич нагадав про те, що регламент Верховної Ради визначає необхідність проведення загальних зборів коаліції, на яких повинні обговорювати це питання. «Звісна річ, ця посада — за Блоком Юлії Тимошенко, але формально ця процедура має бути проведена». Не варто також забувати і про позиції Президента, який раніше досить ясно дав зрозуміти, що без приведення до присяги суддів Конституційного Суду він не поставить свого підпису під поданням на посаду прем'єра.

Сам же Президент України Віктор Ющенко в інтерв'ю журналістам у селі Нові Петрівці вчора радо повідомив, що в процесі формування коаліції поставлено крапку. Відповідаючи на запитання, чи закінчений процес формування коаліції, В. Ющенко сказав: «Гадаю, що загалом так. І хотів би і вас просити, щоб у своїх оцінках цього процесу ви підходили з великим терпінням, оскільки в українській політиці вперше за 15 років складають іспит на дієздатність у стінах парламенту сформувати більшість». Президент зазначив, що навіть ті положення, які не врегульовані Конституцією або законодавством, у рамках політичної угоди вдалося закріпити за взаємною домовленістю.

Наскільки ці домовленості виявляться міцними, залежить від багатьох чинників — як суб'єктивних, так і об'єктивних. Чи вдасться політикам врахувати помилки першого досвіду? Як поводитиметься команда в умовах прогнозованої кризи? На ці запитання «День» попросив відповісти політекспертів.

КОМЕНТАРI

Володимир МАЛИНКОВИЧ, українське відділення Міжнародного інституту гуманітарно-політичних досліджень:

— У цієї коаліції є як плюси, так і мінуси. Очевидно, що ця коаліція об'єднала дуже різні сили, причому в ній не три блоки, а п'ять або шість. В одній лише «Нашій Україні» є три групи-суперниці, що сперечаються одна з одною. Є групи, чиї позиції не збігаються, і в Соціалістичній партії. Щоправда, у БЮТ все зорієнтоване на одну людину. Там якщо є незадоволені, то вони мовчать. Але загалом це збірна солянка.

Той документ, який вони підписали, містить досить багато суперечливих моментів, їх реалізація відбуватиметься доволі складно. Зокрема НАТО. Відомо, що в нас є план вступу до НАТО. Як у цьому питанні поводитимуться різні політичні групи всередині коаліції? І таких прикладів багато. Тобто ідеологічно це вельми невиразне угруповання. Але, на мій погляд, це не так важливо, бо не завадить довговічності коаліції.

Я не належу до тих, хто вважає, що коаліція незабаром розвалиться. Якщо Тимошенко восени надасть програму, то протягом року почуватиметься вельми впевнено. А далі через рік, восени 2007 року, вже Ющенко побоюватиметься того, що, відправляючи Тимошенко в опозицію, фактично позбавляє себе можливості висуватися на другий термін. Опозиціонерка Ю. Тимошенко просто не пропустить його у другий тур і забере в нього залишки електорату. Ющенко боїться цього сьогодні і ще більше боятиметься ближче до виборів.

Не думаю, що Партії регіонів варто налаштовуватися на швидке входження до влади. Я якраз вважаю, що Партії регіонів дуже зручно бути в опозиції, тому що на сьогодні ця партія — радше бізнес-проект. Для того, щоб стати повноцінною та сильною політичною партією, їм треба попрацювати в опозиції.

Як у разі цієї коаліції розвиватиметься економічна ситуація? Оптимальним варіантом із погляду розвитку економіки було б об'єднання бізнесу двох частин України, а саме — пов'язаного з «Нашою Україною» та Партією регіонів. Але оскільки цього не сталося, буде набагато складніше. Тимошенко доведеться проявити максимум виверткості для того, щоб, по-перше, переконати бізнес сходу в тому, що з нею можна мати справу, і переконати Росію, що вона її великий друг. У найближчий час доведеться підписувати міжурядовий протокол. Думаю, що вимоги Росії будуть дуже жорсткими, і мені здається, що Юлія Володимирівна погодиться з більшістю цих вимог, хоча обставить це так, наче все від неї залежить. Іншого виходу в неї немає. І оця виверткість може допомогти протягнути Україну крізь складний період. Тимошенко-прем'єр, як завжди, виступатиме з різких популістських позицій, але на практиці популістської політики вона не проводитиме. Майдан уже далеко позаду, вибори далеко попереду. Тому сьогодні, гадаю, вона буде налаштована на прагматичну політику, проте збереже популістську риторику.

Що стосується тандему Тимошенко — Порошенко, між ними навряд чи будуть нормальні відносини. Але сьогодні в них несумірні позиції. Сьогодні спікер Верховної Ради — не дуже важлива фігура. Часи Литвина закінчилися. Є секретаріат коаліції, і з багатьох вирішальних питань коаліція голосуватиме узгоджено. Прийматимуть рішення не у Верховній Раді, а в секретаріаті коаліції. А що стосується прем'єра, то він сьогодні набагато сильніший, аніж рік тому, коли Президент у будь-яку мить міг його зняти. Тож змагатися з П. Порошенком Юлії Володимирівні зараз буде набагато легше.

Вадим КАРАСЬОВ, директор Інституту глобальних стратегій:

— Я вважаю, цією подією підведена риска під революційним циклом, який розпочався в 2004 році. Звісно ж, це крок уперед — і в розвитку політичної системи, і, напевно, в розвитку країни. Хоча, безумовно, безхмарною та безконфліктною помаранчева сім'я не буде. Будуть і ідеологічні незбіги, і персональні амбіції. Тим паче, що в ендшпілі формування коаліції «Наша Україна» несподівано висунула на посаду спікера Петра Порошенка. Хоча за формою ситуація нагадує період весни—літа 2005 року, але зараз принципове інше розташування фігур на принципово іншій політичній шахівниці.

Чи буде зв'язка Порошенко — Тимошенко конфліктною? Я би не перебільшував їхньої конфліктності, тепер їх зв'язує не лише регламент коаліції, а й ширші політичні зобов'язання, які бере на себе помаранчева коаліція за стан справ у країні. Порошенко, і Тимошенко розуміють, що другого шансу не буде. Зважаючи на досить серйозну опозицію (Регіони + комуністи = 206 мандатів), прав на помилку немає. Оця загальна «стримуваність» гаситиме осередки конфліктів, що загалом може зробити коаліцію досить стабільною й тривалою. Принаймні до другої половини 2008 року можна чекати стабільної роботи уряду. Лише напередодні виборів 2009 року можуть з'явитися інші резони, може з'явитися інший розклад політичних сил. І тоді, можливо, почнеться більш автономна та конфліктна політична гра. Але прогноз цей досить умовний, до 2009 року ще треба дожити. Поки що над усією помаранчевою коаліцією — «безхмарне небо».

Що стосується економічної політики, то вона буде і прагматичною, і доведеться йти на непопулярні рішення. Але в Тимошенко є одна унікальна якість: вона перетворює непопулярні рішення на власну популярність. Тому вона не боятиметься непопулярних рішень. До того ж усі основні фігуранти коаліції усвідомлюють унікальність історичного шансу та власну історичну місію.

Кость БОНДАРЕНКО, директор Інституту національної стратегії:

— Подія вийшла не історичною, а істеричною, оскільки все готувалося дуже поквапливо. Протиріччя не вичерпані. Те, що дві різнополярні фігури очолюватимуть дві гілки влади, теж показове. Тому спершу в коаліцію закладені найсерйозніші протиріччя — це перше. Друге — Юлія Тимошенко бере на себе ношу, яка може виявитися для неї непосильною. Вона бере на себе основні міністерства, можливо, вона розглядає їх як хлібні місця. З іншого боку, за них доведеться нести найбільшу відповідальність. Якщо ще врахувати чинник наближення економічної кризи, то можна прогнозувати, що коаліція буде недовговічною. І цілком можливо, що наступна сесія Верховної Ради поставить питання про відставку нинішнього уряду. Тим більше, що в Тимошенко не буде критичного імунітету, оскільки ще в період переговорів було ухвалене рішення про те, що програма дій уряду не затверджуватиметься у Верховній Раді для того, щоб Юлія Тимошенко не могла бути прем'єром протягом тривалого часу. Гадаю, після того, як Тимошенко прийме на себе удар кризи, її відхід в опозицію не буде такий страшний для Ющенка. Насправді, я думаю, що її «лебедина пісня» вже проспівана.

РОЗПОДIЛ ПОСАД В УРЯДI

БЮТу відійшли портфелі:
— прем'єр-міністра;
— першого віце-спікера парламенту;
— міністра агропромислового комплексу;
— міністра економіки;
— міністра палива та енергетики;
— міністра вугільної промисловості;
— міністра будівництва та архітектури;
— міністра культури;
— міністра надзвичайних ситуацій;
— міністра охорони здоров'я;
— міністра фінансів;
— голови Фонду держмайна;
— голови Держкомітету телерадіомовлення.

«Наша Україна» призначатиме:
— спікера Верховної Ради;
— віце-прем'єра з регіональної політики;
— міністра праці;
— міністра промислової політики;
— міністра молоді та спорту;
— міністра юстиції;
— голову Антимонопольного комітету.

Соцпартія отримала право призначати на посади:
— першого віце-прем'єр-міністра;
— міністра екології;
— міністра освіти;
— міністра транспорту та зв'язку;
— уповноваженого у Верховній Раді з прав людини.

ПАРЛАМЕНТСЬКІ КОМІТЕТИ

«Наша Україна» отримала комітети:
— з аграрної політики,
— з бюджетної політики,
— з питань банківської і фінансової діяльності,
— з питань промполітики,
— з прав людини,
— з питань регламенту,
— з питань нацбезпеки,
— з питань охорони здоров'я,
— з питань євроінтергації.

БЮТ отримав комітети:
— з питань боротьби з організованою злочинністю,
— з питань будівництва і житлово- комунального господарства,
— з питань транспорту і зв'язку,
— з питань соціальної і пенсійної політики,
— з питань екології,
— з питань державного будівництва,
— з правової політики,
— з промислової політики,
— з питань свободи слова,
— з питань культури,
— з питань молоді і спорту,
— з питань науки і технологій,
— з питань захисту ветеранів та інвалідів.

Соцпартії відходять комітети:
— з питань паливно-енергетичного комплексу,
— з питань економічної політики,
— з питань закордонних справ.

РОЗПОДІЛ ІНШИХ ПОСАД

БЮТ також призначатиме своїх людей на посади:
— голови НАК «Нафтогаз України»,
— голови Державної податкової адміністрації України,
— голови Державного казначейства.

За Президентом закріплено право призначення керівників «силового блоку»:
— Секретар Ради нацбезпеки і оборони,
— голова СБУ,
— міністр оборони,
— міністр внутрішніх справ.

Опозиції залишили:
— віце-спікера,
— голову Рахункової палати,
— голову спецкомісії з питань приватизації
— перших заступників голів комітетів.