Комплекс Рехагеля, або Рецепт Лобановського
Сьогодні в матчі Чехія — Греція визначиться другий фіналіст «Євро-2004». Чим би не закінчилося протистояння, як для чехів так і для еллінів вже сам вихід до напівфіналу є величезним досягненням. Особливо це стосується підопічних німця Отто Рехагеля.
А починалося для нього все просто жахливо. У першому ж своєму матчі на посадi головного тренера греків він зазнав нищівної поразки 1:5 від зовсім не футбольних фінів у Гельсінкі. Проте було це в матчі кваліфікації ЧС-2002 і до того моменту південці втратили вже всі шанси вийти з групи. Грецька Федерація футболу звичайно позітхала, але відразу визначила завдання німцеві — вихід на «Євро- 2004». Що Отто з німецькою педантичністю і зробив, послідовно обігравши українців та іспанців (на їхньому полі, до речі) в останніх турах відбору.
Між іншим, на батьківщині тренер дуже вже гучних перемог не досягав. Так, не без успіху тренував бременський «Вердер», вивів до бундесліги «Кайзерслаутерн», але до європейської слави йому було далеченько. У Німеччині його вважали провінціалом, не здатним досягти успіху з «великими» командами. Не отримавши хоч якихось конкретних пропозицій у Німеччині, він і прийняв багату фінансово, але за європейськими мірками посередню збірну. І почав «ліпити» свою команду. Просто за Лобановським — команду-зірку. У зв’язку з тим, що зірок футбольних у греків не було. За 34 матчі на посадi головного тренера Король Отто, як його віднедавна стали величати греки, добився 18 перемог при 7 поразках! Результат феноменальний, враховуючи, що греки ніколи нічого не вигравали. (Був у них сплеск 1994 року. У США на чемпіонат світу вони потрапили. Всі три поєдинки програли, з чим і поїхали.)
Зараз про «комплекс Рехагеля» — незатребуваність і провінціалізм — говорити не випадає. Комплекс зжито. Згідно з опитуваннями, 60% німців вірять у те, що «Євро-2004» може виграти... німець із греками. Футбольна громадськість Німеччини волає: поверніть нам Отто! Та де там! Загальну думку щодо цього озвучив Франц Беккенбавер: «Говорять, вони (греки. — Авт. ) йому вже монумент за життя замовили. Нікуди вони його не відпустять». Жарти жартами, а місце біля скульптури Фідія в очах греків Рехагель вже заслужив. Мало того, помічник Руді Феллера, колишнього тренера бундестиму, поділився спостереженнями: «Я вже бачив, як греки, бачачи перед собою Отто, хрестилися». Прем’єр-міністр Греції цілком у дусі вищесказаного вже запропонував Рехагелю грецьке громадянство, якщо той, звичайно, не заперечуватиме... А заперечувати він, може, і не буде. «У Греції мене влаштовує абсолютно все, — говорить він. — Я полюбив цю країну і цих людей». Підтакують йому й футболісти. «Рехагель справжній друг для кожного з нас». Чому німець не зміг стати національним «другом» для німців? Мабуть тому, що немає пророків у рідній вітчизні. Ця формула, виявляється, пасує не лише до слов’янського менталітету. Іноді, щоб визнання прийшло в своїй країні, треба ощасливити чужу. А паралелей не знаходите?..
