Кому дістануться їхні голоси?

Втрачаючи популярність, представники лівих сил зберігають впливовість. Зберігають, тому що верхівка лівих є бажаним для всіх об’єктом торгу перед другим туром виборів. Саме на такий висновок наводить аналіз політичних настроїв населення України напередодні президентських виборів. Звісно, якщо сторони виборів не застосують чогось надзвичайного.

Практично усі серйозні соціологічні дослідження громадської думки, проведені наприкінці літа — на початку осені, засвідчили тенденцію відриву в рейтингах двох найпопулярніших кандидатів — Віктора Ющенка та Віктора Януковича — від решти претендентів. Серед останніх даних — результати загальноукраїнського опитування, проведеного фондом «Демократичні ініціативи» та центром «Социс» 1—4 вересня цього року. Згідно з ними, в першому турі президентських виборів за лідера «Нашої України» Віктора Ющенка готовий проголосувати 31% виборців, за прем’єр-міністра Віктора Януковича — 24%, в той час як за лідера КПУ Петра Симоненка — 7%, лідера Соцпартії Олександра Мороза — 6,5%, лідера Прогресивної соціалістичної партії України Наталію Вітренко — 2% виборців.

Подібні цифри дають підстави впевнено стверджувати, що фінал президентської кампанії пройде без представника лівих сил, і це буде однією з головних відмінностей нинішньої кампанії від президентських виборів 1999 року.

Водночас нинішній сумарний рейтинг трьох останніх зазначених кандидатів — близько 15—16% — є тим потенціалом, який, впавши на шальку терезів чи то В . Ющенка, чи то В . Януковича, фактично здатен забезпечити перемогу, зокрема з огляду на те, що обидва «основні кандидати» сьогодні йдуть (і, напевне, йтимуть до останньої хвилини) буквально «відсоток у відсоток». З iншого боку, без «лівих» 15— 16% жодному з фаворитів годі сподіватися зібрати необхідних для перемоги 50% + 1 голос. Таким чином, питання про те, на чий бік стане електорат комуністів та соціалістів, є ключем до відповіді про персону переможця другого туру.

Комуністичний електорат, а точніше — електорат Петра Симоненка, незважаючи на те, що він більш ніж утричі скоротився порівняно з виборами 1999-го, все ще залишається найчисельнішим серед електоратів кандидатів лівого спрямування. Кому він може «дістатися» в разі, якщо прихильникам КПУ доведеться вибирати між Ющенком та Януковичем? З ідеологічного погляду, сконцентровані навколо В . Ющенка сили є найзапеклішими опонентами комуністів: останні для них ще зі сталінських часів навіть спецтермін задіяли — «буржуазні націоналісти». Віктор Янукович як прихильник ринку теж може сприйматися «червоним» виборцем як «класовий ворог». Однак його безперечний «плюс» в очах лівих — імідж проросійського політика. Можливо, якби ці вибори відбувалися в перші роки незалежності, у виборі комуністів можна було б не сумніватися, тоді уявити союз українських націонал-патріотів та комуністів було просто неможливо. Та політичні реалії останніх років показали, що співробітництво між правими та комуністами цілком можливе, принаймні коли в них є спільний опонент — влада. Ще зовсім недавно — рік-півтора тому — в антивладній парламентській коаліції під робочою назвою «четвірка» працювали, і часом досить злагоджено, організовуючи спільні мітинги біля стін парламенту, прихильники Ющенка та Тимошенко — з одного боку, та комуністів і соціалістів Петра Симоненка й Олександра Мороза — з iншого. Тож питання про можливість підтримки якоюсь частиною компартійного електорату В.Ющенка видається доречним, — як, утім, і В.Януковича. «За радянських часів на сході України слово «націоналіст» було все одно що вбивця, — зазначив у розмові з «Днем» перший президент України, народний депутат (фракція СДПУ(О)) Леонід Кравчук. — У комуністів від нього волосся піднімається й очі червоніють. Націоналіст для них — це щось страшне. Всі мої спроби пояснити їм, що націоналіст — це не фашист, а звичайна, нормальна людина, яка любить свою землю, — не сприймаються». Тому, на думку Л.Кравчука, якщо КПУ, навіть не називаючи прізвища кандидата, закличе своїх прихильників визначитися в другому турі, вони майже суцільно проголосують за Януковича. «Хочеш не хочеш, Віктора Ющенка пов’язують з націоналістичними силами», — зауважив Леонід Кравчук. Загалом з ним погодився політолог Володимир Малинкович, який вважає, що три чверті комуністичного електорату ймовірно підтримають В.Януковича. «Виборці комуністів орієнтуватимуться по лінії «бандерівці» — друзі Росії», «з одного боку — націоналізм, «нашисти», як вони кажуть, а з iншого — «спільна історія», «спільна Велика Вітчизняна війна», спільний Радянський Союз тощо», — переконаний експерт. «Наші комуністи не тому комуністи, що ліві, а тому, що ностальгують за минулим», — каже В.Малинкович.

Дещо інший погляд має народний депутат Олег Зарубінський (фракція НДП). «Електорат комуністів не такий однозначний, як може здаватися. Там дійсно є ядро, яке проголосує так, як скаже «кормчий». А є багато «злиднів», бідних людей, тих, які пам’ятають, хто виплатив пенсії, безвідносно до того, яким чином це було зроблено», — сказав він. «Другий момент — зараз виборча кампанія В.Ющенка стала більш соціально спрямованою, і чимала кількість комуністичного електорату, особливо в селах, може проголосувати за лідера «Нашої України», — переконаний народний депутат. Колега О.Зарубінського, позафракційний Олександр Волков висловив припущення: ті, хто в першому турі проголосує за Петра Симоненка, у другому можуть взагалі розділитися між Ющенком та Януковичем навпіл. Причина переходу виборців комуніста Симоненка на бік «націоналіста» Ющенка полягає, на думку пана Волкова, в поки що існуючому незадоволенні пересічних громадян успіхами уряду в соціально-економічній сфері. «Життя людей ще реально не поліпшилося. То ж вони шукатимуть якусь іншу позицію, іншу людину, ніж та, що представляє владу. Сьогодні влада зробила все, щоб Віктора Януковича як кандидата прив’язати до себе. І весь негатив, всі помилки, які влада робила, автоматично перевісили на нього», — сказав О.Волков.

З тезою про те, що голосування комуністичного електорату в другому турі визначатиметься соціально-економічними чинниками, цілком погодився один з авторитетних членів парламентської фракції КПУ Георгій Крючков. На користь прем’єра може зіграти реалізація ідеї введення з наступного року мінімального розміру пенсії та зарплати на рівні прожиткового мінімуму. Водночас фактор національної та зовнішньої політики, на думку Г.Крючкова, не буде відігравати надто серйозної ролі. При цьому член фракції КПУ наголосив, що їхній партії «не підходить ні той, ні інший кандидат», але остаточно визначатись Компартія буде в залежності від конкретної ситуації уже напередодні виборів. Він також висловив припущення, що за альтернативи Ющенко — Янукович в більшості своїй електорат КПУ голосуватиме проти обох кандидатів.

Попри певну ідеологічну схожість між КПУ та СПУ, бачення позиціонування електорату Соцпартії у тих же співрозмовників виявилося суттєво відмінним. У виборців О.Мороза, згідно майже одностайної думки опитаних, присутній різко виражений опозиційний, антивладний настрій. Відповідно, «той, хто звик голосувати за Мороза, голосуватиме проти влади, за Ющенка», — переконаний Олександр Волков.

Для соціалістів меншу роль грає фактор національної політики, однак для частини соціалістичного електорату, особливо з центральної України, «проросійськість» Януковича може бути негативним фактором. У одному з інтерв’ю «Дню» кілька місяців тому далеко не остання за впливовістю людина в Соцпартії Йосип Вінський на запитання про те, кого налаштовані підтримати соціалісти, якщо в другий тур потраплять Ющенко та Янукович, відповів: «Ми ні за яких обставин не підтримаємо Януковича». Щоправда, під час розмови кілька днів тому Й . Вінський вибір між Ющенком та Януковичем назвав вибором між «двох зол», оскільки «жоден з цих кандидатів не є для соціалістів прийнятним».

На думку народного депутата- «нашоукраїнця» Бориса Безпалого, нинішні вибори — не ідеологічні, а тому в другому турі лівий електорат буде орієнтуватися на того кандидата, з яким в нього пов’язуватиметься уявлення про чесність і порядність. Інший член команди Віктора Ющенка, народний депутат Микола Томенко серед факторів, які можуть вплинути на підтримку чи не підтримку лівим електоратом одного з двох кандидатів, виділив фактор емоційного сприйняття кандидата, чинник підтримки чи не підтримки діючої влади, а також ідеологічний чинник, який є, на його погляд, найменш важливим. Екс-член фракції Віктора Ющенка Тарас Чорновіл вважає інакше: «Сьогодні обидві сторони аж занадто себе переконують, що лівий електорат проголосує саме за них. Коли я чую від «нашоукраїнців», що комуністичні голоси поділяться навпіл, або й навіть трохи більше половини прихильників комуністів проголосують за Ющенка, стає смішно. Я так само не думаю, що багато з них у другому турі проголосують за Януковича. Лівий електорат ймовірно проголосує ногами — у другому турі не прийде на вибори», — відзначив Т.Чорновіл.

Таким чином, вагомою причиною підтримати Віктора Ющенка для лівого електорату політики та експерти називають неприйняття діючої влади й персонально кандидата від неї, яке загалом більш виражене в соціалістів, а також незадоволення соціально- економічною політикою уряду. Спонукати ж підтримати Віктора Януковича цей електорат, з погляду опитаних експертів, можуть аргументи, пов’язані із зовнішньою, національно-культурною політикою, а також успіхи уряду у вирішенні гострих соціально-економічних проблем. Практично всі експерти погодились з тим, що за Віктора Ющенка в другому турі проголосує більше прихильників СПУ, ніж КПУ, за Януковича ж — навпаки. Викладені аргументи та висновки експертів підтверджуються й результатами опитування громадської думки, про яке згадувалося вище. Так, готовність у другому турі проголосувати за Віктора Ющенка виявили 40,3% прихильників Олександра Мороза та лише 20,9% прихильників Петра Симоненка. На користь же Віктора Януковича висловилися 18,6% прихильників О.Мороза та 26,4% П.Симоненка.

Ці результати поки що не дозволяють точно вирахувати переможця перегонів — головна битва за голоси іще попереду. На думку Володимира Малинковича, на позицію лівого електорату в другому турі може також серйозно вплинути факт здійснення політичної реформи. Якщо політреформа пройде, вважає політолог, це означатиме, що соціальними проектами, економікою президент більше не займатиметься. А відтак кандидата від влади Віктора Януковича ліві більше не сприйматимуть за небезпечну для себе фігуру. Що дасть йому додаткові голоси від КПУ та СПУ, які, не виключено, можуть визначити долю виборів-2004.

Разюча схожість теперішньої п’ятірки найрейтинговіших кандидатів у президенти з першою п’ятіркою учасників кампанії 1999 року (зараз, як і тоді, до групи лідерів перегонів входять троє представників лівих партій) змушує замислитися над темпами трансформації нашого суспільства і ступенем його зрілості. Практика колишніх сусідів України по соціалістичному табору свідчить: ліві втрачають вплив у тих країнах, де успішно здійснюються як соціально-економічні, так і політичні перетворення. Отже, все ще досить висока довіра українських виборців до носіїв лівої ідеології — ще один показник того, що на мікроекономічному рівні зрушення відбуваються значно повільніше, ніж потрібно для перебудови масової свідомості. На чотирнадцятому році зміцнення української державності «пересічний» громадянин лише починає відчувати на собі наслідки всеохоплюючих процесів реформування, ще майже не усвідомлюючи своєї до них причетності. Тож так звана ностальгія значної частини старшого — найвразливішого — покоління за часами патерналістського ставлення держави до своїх громадян ще певний час лишатиметься чи не найбільшим козирем лівих кандидатів на виборах будь-якого рівня. Думається, аналіз стану українського суспільства на підставі розподілу голосів між основними пошукачами президентського крісла зразка 2004 року і стане одним із головних підсумків цьогорічної «президентської» осені.