...Краще в ополонку!

Діалогу між законодавчою й виконавчою гілками влади учора так і не вийшло. Ні Президент Віктор Ющенко, ні члени уряду на чолі з прем'єром Юрієм Єхануровим, ні голови Генпрокуратури та СБУ на засідання Верховної Ради не прийшли.

Проте, як з'ясувалося після узгоджувальної ради лідерів фракцій і груп, що вже традиційно затяглася, не з'являтися в залі главі держави порадив сам спікер Литвин. «Я сказав: не треба, тому що будуть висловлювати претензії. У нас так заведено, що перші дві години один одному висловлюють претензії, а на третій годині починається діалог», — аргументував голова ВР.

Пізніше деякі народні обранці з числа переважно тих, хто раніше голосував за відставку уряду, обурювалися в кулуарах: «Його, бачте, недостатньо переконливо попросили. Купатися в ополонці — це, звісно, важливіше, ніж питання у Верховній Раді вирішувати». Як відомо, напередодні ввечері секретар РНБОУ Анатолій Кінах від імені Президента висунув депутатському корпусу ультиматум. Запорукою появи глави держави під скляним куполом А. Кінах назвав результативне голосування щодо кандидатур у судді Конституційного Суду, а також приведення до присяги вже обраних, які терпляче чекають свого часу ось уже декілька місяців поспіль. Друга умова — скасування постанови Верховної Ради щодо відставки уряду Ющенка—Єханурова.

Якщо перший пункт сяк-так реалізувати було ще цілком реально, то стосовно другого злагоди в депутатському середовищі не спостерігалося, навіть навпаки. Прихильники Віктора Андрійовича з «помаранчевих» фракцій зареєстрували декілька тематичних постанов, однак ніякої дискусії щодо них так і не відбулося. Деякі депутати зі «спікерського пулу» швидко знайшли «крайніх», а саме Анатолія Кінаха. Нібито секретар Ради безпеки в середу увечері такі категоричні формулювання видав особисто від себе, тому що рішення не було завізоване всіма присутніми на засіданні. У таких характеристиках, проте, дуже виразно проглядалася особиста образа В. Литвина на очевидні спроби зовнішнього тиску Банкової.

Проте вчора в парламенті, крім відстеження перипетій узгоджувальної ради, вистачало й інших інтриг. Iз самого ранку два парламентарії — Iгор Шурма від СДПУ(О) та Олександр Голуб від КПУ виступили з гучними обвинуваченнями на адресу старшого брата Президента, їхнього колеги по сесійній залі, Петра Ющенка. За словами опозиціонерів, Петро Андрійович нібито причетний до фінансових махінацій «РосУкрЕнерго». Нібито фірма з дивною назвою «Петрогаз», що буцімто має до брата Президента безпосереднє відношення, останнім часом при посередництві великих закордонних банків отримала від «РосУкрЕнерго» декілька значних грошових переказів. Зокрема, на 53 і 12 мільйонів доларів. За логікою опозиціонерів, В. Ющенко та НСНУ тому так наполегливо наполягають на вигідності підписаних 4 січня в Москві газових угод і на обов'язковості посередництва при поставках саме «РосУкрЕнерго», що самі отримують від цього пряму фінансову вигоду.

Iз другого боку барикад не забарилися з відповіддю. Буквально через годину лідер парламентської фракції НСНУ Микола Мартиненко, коментуючи журналістам цю інформацію, пообіцяв остаточно розібратися з тим, «що таке «РосУкрЕнерго» і хто за нею стоїть». Таким чином, упевнений Микола Володимирович, будь-які підозри будуть зняті раз і назавжди. Крім того М. Мартиненко нагадав, що «Наша Україна» буквально напередодні вже попереджала про можливості викиду компромату на адресу П. Ющенка, а також О. Третьякова.

Що ж до запланованої зустрічі з Президентом, то практично весь вчорашній день парламентарії пронудилися в очікуванні. Дехто надію на те, що Віктор Ющенко все-таки прийде в будівлю під куполом, зберігав до останнього. Уже ближче до обідньої перерви в парламентських кулуарах несподівано пройшла інформація: покупавшись в ополонці, Президент подобрів і в Раду навідатися таки погодився, але за умови, що засідання буде закритим. «Ну ні, обвинувачення вони публічно висловлювали, отже й розмова тепер має бути відвертою», — заперечив на це Iгор Шкиря з фракції «Регіонів...».

У результаті депутати домовилися зібратися на засідання узгоджувальної ради сьогодні із самого ранку й, можливо, нарешті написати спільними зусиллями «сценарій діалогу». Втілювати його, мабуть, доведеться вже на майбутній парламентській сесії: нинішня, раніше й так уже на тиждень продовжена, сьогодні опівдні буде урочисто закрита. Деякі депутати проте не виключають можливості їхнього екстреного скликання вже в понеділок—вівторок, однак імовірність цього, з огляду, зокрема, на урізані терміни парламентських канікул, дуже невисока. Швидше, говорять у кулуарах Ради, звільнять кого-небудь iз профільних чиновників. Називаються прізвища Плачкова, Iвченка, Головатого. «Настрої такі (чиї конкретно «настрої», Литвин не уточнює. — Авт. ), що деяких людей відправлять у відставку», — зазначив спікер. Виведення зі складу уряду «міністрів, що балотуються до виконавчої влади, а також неефективно працюють», вимагає, зокрема, Партія регіонів. БЮТ також висуває ультиматум Президенту, заявляючи про згоду підтримати відкликання постанови ВР про звільнення Єханурова в обмін на розірвання газових угод.

У той же час лідер фракції «Наша Україна» Микола Мартиненко допускає можливість підготовки позачергової сесії парламенту для... повторної процедури відставки уряду. Він зазначає, що Конституція забороняє розгляд питання про відставку уряду на останній сесії, тому, мовляв, можуть бути «спроби зібрати позачергову сесію». Iншими словами, є охочі довести ситуацію вже до повного абсурду...

У результаті, спільного діалогу дійсно поки не виходить — тільки окремі гнівні монологи. В.Литвин, щоправда, вважає, що спроби порозумітися мають місце, ось тільки «дехто нагадує глухарів, що токують тільки для себе».

Учора у другій половині дня також стало відомо, що Президент оскаржив відставку уряду Юрія Єханурова в Конституційному Суді. Який, нагадаємо, як і раніше не працює через відсутність у ньому кворуму суддів...

КОМЕНТАРI

Усупереч очікуванням, політична ситуація вчора так і не зрушила з мертвої точки. Як тепер знайти вихід із політичного тупика? Як жити в умовах кризи? Як далі розвиватиметься ситуація? Про це «Дню» розповіли народні депутати.

Віра УЛЬЯНЧЕНКО, фракція «Наша Україна»:

— Я не думаю, що для Президента стратегічно важливо було приїжджати до Верховної Ради. Для Президента важливо, щоб у країні працював нормальний уряд, з яким могли б говорити інвестори і будь-хто. Говорити з абсолютно повноцінним урядом, який має всі повноваження і провадить чітку політику. Це для Президента абсолютно принципово зараз, а не встрявати в суперечки з Верховною Радою. Я також не думаю, що зараз треба ставити питання, що парламент має іти назустріч Президенту. Парламент має виконувати свої повноваження, ті, які на нього покладені законом. I цим не спекулювати, не шантажувати Президента. Не влаштовувати екзамен усій політичній еліті. Не провокувати хаос, безладдя, особливо в ситуації, коли перед країною стоїть серйозний виклик. Це не державницька позиція. Сьогодні якраз відбувається екзамен: хто відстоює інтереси України, хто веде державницьку політику — не авантюрну, не підкилимну, не свою власну, згадуючи якісь свої амбіції, образи, вираховуючи свої політичні інтереси. В нинішній ситуації стоїть питання згуртованості нації і, перш за все, згуртованості політичної еліти. Мені здається, в ситуації з газом якраз прекрасно склав екзамен народ. Взяти хоча б ці листи, які люди писали Путіну. Зараз політикам потрібно відкинути всі особисті інтереси і стати на державницьку позицію. А далі з ними можна буде вести переговори, гуртувати навколо себе еліти. А з ким зараз можна говорити?

Леонід КРАВЧУК, лідер фракції СДПУ(О):

— Гадаю, що Ющенко вчинив неправильно. Це ж Президент держави. Тільки за його участі можна було шукати якісь варіанти виходу із кризи. Він мав би помирити гілки влади — як старший, як батько, як арбітр. А він перше, що зробив, сказав, що Верховна Рада прийняла неконституційне рішення і що вони «зрадники», проводять «халявну» політику. Звичайно, при такій термінології знаходити конструктивну співпрацю неможливо. I хіба можна заздалегідь ставити умови для зустрічі? Якщо потрібно вирішити ці питання, то це треба робити при розмові, а не до розмови. Якщо їх можна вирішити до розмови, то навіщо зустрічатися? Вчора Верховну Раду прилюдно принизили, я не буду говорити, чи заслуговує вона на це. I хотіли, щоб Верховна Рада сьогодні самопринизилась, тобто відмінила своє рішення. А далі буде те, що проголосують виборці. Думаю, що після виборів багато що зміниться. У мене є передчуття. А поки що Україна буде жити, уряд буде в такому ж статусі працювати. Все буде йти, як iшло раніше. Як? Погано. Але буде йти.

Ярослав СУХИЙ, фракція Партії регіонів «Регіони України»:

— Коли мене сьогодні запитували, чи буде Президент, я сказав: буде. Але не Президент, і не сьогодні, і не тут. Це — в стилі Ющенка. Нехай вчиться працювати з парламентом не через переписку, а безпосередньо... А далі: як був безлад, так і буде.

Андрій ШКIЛЬ, фракція Блоку Юлії Тимошенко:

— Я здивований, що Президент Ющенко доручив такому «дуже популярному» політику як Кінах оприлюднити інформацію, що Президент прийде тільки тоді, якщо парламент «здасться в полон». Такі ультиматуми не можна ставити. Поки що є економічна криза — завтра може бути криза політична. Вихід iз цієї ситуації — денонсація угоди, відставка міністрів, які відповідальні за її підписання. Тоді парламент скасує голосування і підтвердить повноваження Кабміну. Звичайно, все це легше було б зробити, коли б був новий прем'єр.

Лілія ГРИГОРОВИЧ, фракція «Наша Україна»:

— Ми забуваємо, що цей парламент був обраний у 2002 році зі значним впливом адмінресурсу, і він абсолютно не відповідає волевиявленню українського суспільства рік тому. Там, де є громадянське суспільство, буде так, як хоче народ, а не так, як хочуть «Ми», чи «Вони», чи хтось інший. Не хвилюйтеся, що буде за два місяці, бо ці 250 людей (народних депутатів) не є верховним арбітром. Арбітром є народ. I час його вироку настане 26 березня. Президент не сварився з парламентом — це парламент 10 січня зробив ряд неправомірних кроків. Якби Президент, наприклад, видав декілька указів, запровадив президентське правління, і парламент почав «бушувати», він би прийшов. Але ж він нічогісінько не зробив — ні кроку, ні півкроку — всупереч Конституції. Парламент сам себе завів у глухий кут, не знає, як iз нього вийти, і хоче перекинути все з хворої голови на здорову. Всіх закликати у парламент, щоб потім Володимир Михайлович міг вихвалятися, як він зв'язує дві ниточки докупи. Я не вважаю, що в нашій ситуації зв'язувати опозицію і владу потрібно. Вони мають бути альтернативами, інакше не буде поступального руху суспільства. Я безліч разiв наголошую: звинувачувати когось, а не прийняти вини на себе — це все одно, що кричати «лови злодія», коли ти сам злодій.

Людмила СУПРУН, позафракційна, в.о. голови бюджетного комітету ВР:

— Для виходу із кризи перш за все необхідно укомплектувати Конституцій Суд і дати можливість суддям прийняти присягу. Ця процедура вимагає присутності голови Верховного Суду і Президента. Вона має відбуватися в залі Верховної Ради. I якщо Президента не має в парламенті на момент, коли судді приймають присягу, це означає, що вони не можуть набути своїх повноважень. Враховуючи хоча б це, Президент обов'язково мав би приїхати сьогодні в парламент. Адже це питання стояло в порядку денному. Можливо, Президент подумав, що тут публічно його будуть звинувачувати в усіх проблемах, які тільки є. I вибрав більш спокійний для себе варіант — купання в ополонці. Що ж стосується уряду, то з нього ніхто не знімав обов'язків і повноважень. Вони повинні повноцінно працювати і управляти економікою. Сьогодні людей цікавить: якщо завтра буде такий мороз, як у Росії, то що буде з житлово-комунальною сферою, як будуть опалюватися школи? Це сьогодні людей турбує. А щодо політиків, які ділять між собою крісла, то людям до них немає ніякого діла.