Кравчук поспішає на допомогу...

Про те, що Леонід Кравчук має намір відвідати притулок для бездомних тварин у Пироговому, ми дізналися випадково. Леонід Макарович прийшов до редакції поділитися інформацією, через яку, як він зізнався, не міг спати дві доби. Щорічно в лабораторіях студенти знищують по 100 тисяч тварин, а деяких собак і кішок, буває, по вісім разів використовують як навчальний матеріал на операційному столі. Перший президент України вважає, що в Україні необхідно створити так званий екотрибунал — таке собі «всевидюще око», — який би фіксував факти жорстокого поводження з тваринами, а потім демонстрував обличчя цих людей усій країні.

...Семирічний господар трьох папуг і двох кішок останнім часом не міг заснути. Щовечора з квартири навпроти, де жив, як прийнято говорити, неблагополучний соціальний елемент, долинав собачий виск і завивання. І щовечора хлопчик просив батька забрати тваринку, яку, як він був упевнений, там мучать. Сусід виявився тільки «за», хіба що оцінив свого Шарика в три пляшки горілки та 50 гривень. У результаті в двокімнатній квартирі живуть тепер три папуги, дві кішки та собака.

Історія, яка, до речі, сталася буквально кілька днів тому, примітна тим, що обернулася «хеппі-ендом». У притулку для тварин, розташованому в Пироговому, пам’ятають дні, коли сюди приносили десятки «непотрібних» кішок і собак. Це в кращому випадку. У гіршому — благородної крові дога, як і позбавлених благородних предків дворняг співробітники знаходили на вулиці з переламаними кінцівками, виснажених тижневим голодуванням і експериментами, які над ними проводили люди. Президент міжнародної організації «Товариство захисту тварин «SOS» Тамара Тарнавська згадує, що в неї — журналіста радіо «Свобода», — ідея створити притулок для бездомних тварин виникла після побаченої в Києві сцени.

Два підлітки з незвичайною ретельністю намагалися видряпати кошеняті очі. А коли вона підійшла та поцікавилася мотивами таких агресивних дій, з-за рогу з’явився батько хлопчиків і попередив: якщо ще раз підійдеш до моїх «чад» — вельми пожалкуєш. Потім, як відомо, була гучна історія викриття тогочасного пироговського закладу, де за весь час його існування знищили 1,5 млн. тварин. Із допомогою міжнародних організацій прихованою камерою було знято фільм про те, якими методами в столиці України регулюють ситуацію з бездомними тваринами. У Європі його показали майже по всіх провідних телеканалах. У нас на презентації фільму викликали «швидку». До посольств України надіслали понад 2,5 млн. листів, і результатом стала ліквідація «шкуродерні» та поява на її місці притулку для бездомних тварин...

У Леоніда Кравчука відвідування притулку викликало спогади про свої взаємини з «братами меншими». «Свого часу мій Цезар дуже важко переносив зроблене йому щеплення — весь час скавчав, вив. Щоб хоч якось підтримати його, я вирішив ночувати на першому поверсі на дивані. Цезар поклав мені голову на плече, і ми з ним так і просиділи до ранку». Філософія Леоніда Макаровича така: цивілізоване суспільство не може жити за нецивілізованими законами. А українські навряд чи можна до них зарахувати, якщо тільки з науковою метою вбивають таку кількість тварин.

У всіх європейських країнах кількість чотириногих у містах зараз регулюють із допомогою стерилізації. Крім цього, обов’язкова й наявність закону про захист тварин. У деяких державах за жорстоке з ними поводження карають навіть не штрафом, а позбавленням волі (в Польщі — від двох до семи років). Студенти-біологи вже давно використовують замість живого матеріалу комп’ютерні програми та муляжі. Зі слів Т. Тарнавської, в Україні ситуація з гуманним ставленням до тварин більш- менш благополучна лише у вищих навчальних закладах. Королівське товариство захисту тварин Лондона посприяло появі в стінах КНУ ім. Т. Шевченка сучасних технологій навчання біологів. Нерідко звертаються за матеріалами й інші ВНЗ. А все інше протягом багатьох років — без змін. Законопроект «Про захист тварин від жорстокої поведінки» «провисає» в Верховній Раді майже рік, у справі масової стерилізації, яка допомогла вирішити проблему бездомних кішок і собак у всьому світі, поки що не пішло далі розмов. Зате показником продуктивності роботи столичних комунальних служб, зі слів Т. Тарнавської, залишається кількість убитих тварин. «У мене виникає запитання, — продовжує президент «SOS», — чому з кожним роком у Києві, згідно з офіційною статистикою, кількість бездомних кішок і собак збільшується, при тому, що показник відловлених тварин також зростає?».

За даними столичного управління ветеринарного забезпечення, в Києві нараховується 200 тисяч безпритульних кішок і собак. Жертвами укусів останніх стабільно стають близько 4 тисяч чоловік на рік, захворюваність тварин на сказ збільшилася минулого року, порівняно з 2003-м, в 4,5 разу. В управлінні розуміють, що масове знищення тварин не вирішить проблему, вона вимагає комплексного підходу. До того ж, у цьому напрямі робиться чимало. Наприклад, наприкінці минулого року було прийнято нову редакцію Київської міської програми вирішення проблем утримання домашніх та інших тварин. Серед основних напрямів — вивчення правил, положень та інших нормативних документів, що регулюють співіснування людей і тварин у місті, проведення загальноміських протиепідемічних заходів, сприяння розробці і введенню нових гуманних методів евтаназії в місті, обмін досвідом із зарубіжними державами, пропаганда гуманного ставлення до тварин серед киян.

Цікаво, що, якщо вірити соціологам, проблема жорстокого поводження з тваринами в Україні не повинна існувати. Навпаки, їм співчувають 45% українців (згідно з дослідженням Інституту соціології НАНУ), і більше співпереживають лише безпритульним дітям, немічним інвалідам і стареньким. Проте, спираючись на власний досвід, Тамара Тарнавська стверджує, що дочекатися від українців допомоги для притулку, який не фінансує міськбюджет, практично нереально. Коли згоріла будівля, де знаходилися кішки, на заклик відгукнулася лише пенсіонерка- інвалід із невеликого населеного пункту в Швейцарії. Під Новий рік притулок отримав дві 12-кілограмові посилки, в яких були зв’язані нею покривала для тварин. А коли в Києві почули про те, що американці забрали із притулку з собою 45 чотириногих, наступного дня сюди «здали» ще 62 тварин, які через ті або інші причини не підходили своїм господарям.

Звичайно, було б некоректно стверджувати, що в нас від «братів менших» тільки відмовляються. Їх «усиновляють», і їхнє подальше життя складається дуже навіть непогано. Але водночас випадки, коли в притулку просять таку собаку, «щоб сусід позаздрив», — також не рідкість. «Проблема українців полягає в небажанні що-небудь змінювати та в незнанні, як це робиться», — вважає президент «SOS». На її думку, ситуація не вимагає великих капіталовкладень — на 37 гривень, які виділяє місто на відловлення й усипляння однієї тварини, можна було б простерилізувати двох. Крім того, вважає вона, в Україні не виховують гуманне ставлення до тварин. «Мій син навчався в Норвегії, і там, як у дитячому садку, так і в школі, дітей постійно оточували кішки та собаки (вакциновані, звичайно). А учителька постійно говорила їм на уроках, що тварини — наші сусіди по планеті, а отже, до них слід ставитися з любов’ю».

Під час свого перебування в Україні колишній посол США Карлос Паскуаль узяв із притулку в Пирогові собаку. Спочатку в резиденції дипломата Чарлі почувався дискомфортно — нудьгував за співробітниками притулку та за шумною компанією собі подібних. Незабаром у вгодованому та пухнастому створінні вгадати колишнього безпритульника стало нереально... Повертаючись на батьківщину з Чарлі, Карлос Паскуаль написав у листі президенту «SOS», що від’їжджає з найкращими спогадами, а самовідданість, із якою співробітники притулку роблять свою справу, примусила його по-іншому подивитися на світ...