Луцьк почав втілювати свої туристичні амбіції
Про свої туристичні амбіції Луцьк заявив буквально кілька місяців тому, коли з Великої фестивальної майстерні, що відбувалася у Кам’янці-Подільському, повернулася сповнена ідей та планів Ліна Остапчук — головний спеціаліст управління міжнародного співробітництва і туризму Луцької міської ради. Вона з колегою представляли у Кам’янці концепцію відкриття туристичного сезону у Луцьку, і саме їхній проект здобув перемогу в конкурсі проектів. Приклад Кам’янця-Подільського, що має навіть замок, схожий на той, що у Луцьку, і який успішно заробляє на туристичній своїй привабливості, надихнув і міську владу. Адже Луцьк може використовувати не тільки свою багату і цікаву історичну спадщину, а й те, що географічно він розташований між двома столицями — Києвом і Варшавою. За кілька місяців з’явилася сувенірна продукція із зображенням презентаційного логотипу Луцька, міський голова провів зустріч з усіма причетними у місті до туристичної галузі, було створено туристичний сайт, видано туристичний календар і довідник «Луцьк. Приємне відкриття!» У планах — презентаційні банери та дорожні вказівники до пам’яток історії і культури, на зразок тих, що встановлені у Львові (і розроблялися, до речі, науковцями з Волинського національного університету імені Лесі Українки).
Родзинкою відкриття туристичного сезону у Луцьку, як на мене, стали екскурсії, які провели знавці міста, — від краєзнавця, автора книги «Вулиці Луцька» Вальдемара П’ясецького і знаного історика, начальника відділу охорони культурної спадщини Луцької міської ради Сергія Годлевського — до волонтера Корпусу Миру в Україні Террі Меттісона, соліста луцького гурту «Фіолет» Сергія Мартинюка. Якщо Террі розказував про місто англійською, то Сергій провів бажаючих неформальним, так би мовити, Луцьком. Навіть для мене, лучанки з великим стажем, була відкриттям історія скульптури слоника у скверику майже у центрі міста. Слоник цей був різних кольорів: синього, золотавого, рожевого і навіть помаранчевого, але, виявляється, біля нього був ще й собака Моська з байки Крилова... Як певною мірою старожил Луцька я нині пішохідну вулицю Лесі Українки, на якій тепер відбуваються всі головні культурні імпрези та фестивалі, пам’ятаю ще відтоді, як нею їздили... маршрутні автобуси. Тепер дивуєшся, як тут міг бути двосторонній рух... У минулі часи, розказував Вальдемар П’ясецький, тут було десять готелів, турецька кав’ярня, а сама вулиця понад десять разів змінювала свою назву.
Сергій Годлевський, який проводив екскурсію Старим містом, каже:
— Ми недооцінюємо значимість Луцька в історії світовій, українській, в історії створення нашої ментальності, — каже він. — На мою думку, місто є ровесником Києва, але цим теж треба цікавитися, щоб це довести. Луцьк завжди толерантно приймав людей різних національностей, як зустрічав у свій час і з’їзд європейських монархів, був зимовою столицею Великого князівства Литовського... Незнання його історії нас збіднює, знижує нашу самооцінку. Тому туристичні амбіції, що нарешті «прокинулися» у Луцьку, на мою думку, привернуть увагу насамперед людей, які тут живуть.
