Міністерство юстиції зміцнило позиції

Як повідомили «Дню» в Міністерстві юстиції, сьогодні в країні вже створено 747(!) районних і міських управлінь юстиції, легалізованих указом Президента та постановами Кабміну. І як ще раз запевнили нас в управлінні міністерства, метою дорогого заміру є не що інше, як «гарантії належного правового обслуговування населення, забезпечення законності в державі». Й, звичайно ж, модне посилання на «дотримання прав людини». Просто кажучи, Міністерство юстиції як координуючий орган із проведення правової реформи пішов прямим, 70 років топтаним шляхом: якщо згідно зі статтею 8 Конституції України в державі діє принцип верховенства права, то повинні бути й «органи», які б не лише відповідали, але й «контролювали, вказували, перевіряли, карали», а вже що й за що — завжди знайдеться.

Таким чином, на райуправління юстиції на сьогоднішній день покладено три основні функції: виконання рішень судів у розрізі Закону України «Про державну виконавчу службу», реєстрація актів громадянського стану (після перепідпорядкування цієї служби Мін'юстиції) та проведення державної реєстрації нормативно- правових актів місцевих держадміністрацій. На місцеві «осередки» Мін'юстиції покладено й інші функції: реєстрація об'єднань громадян, юридичних і фізичних осіб (паспортизація), реалізація яких поки неможлива через відсутність фінансування. Управління існують, за словами Лідії Горбунової, заступника міністра юстиції, на зекономлені гроші від бюджетних надходжень на утримання РАГСів і виконавчої служби. Але в бюджеті 1999 року на виконання першої функції передбачено — 82% від необхідного, а на державну виконавчу службу — лише 42%, що, втім, не дивно в порівнянні зі ставленням уряду до судової системи.

Безумовно, для громадян країни, які звикли до «телефонно-родинного» права, можливість отримати безкоштовну правову допомогу — важлива новина. Не дивно, що новоспеченим працівникам юстиції не раз довелося чути слова вдячності від тих, хто назавжди втратив надію домогтися справедливості. Але є й інший бік медалі. Як урочисто оголосили в Міністерстві юстиції, управління юстиції будуть усіляко сприяти захисту прав громадян.

«День» спробував з'ясувати позицію юристів від держави з проблеми невиплати заробітної плати та пенсій, звернувшись із запитанням до начальника Коростишівського районного управління юстиції Надії Котенко.

У Житомирській області проблема заборгованості із зарплати бюджетникам стоїть дуже гостро. Акції протесту, аж до блокування шосе, організовували навіть пенсіонери, які одержують замість грошей талони («День» уже писав про це). Вчителям Коростишева пропонували отримати зароблене продуктами, посудом і навіть... гноєм (на жаль, вчитель зараз — це, швидше, фермер).

Остання пропозиція райадміністрації, не передбачена, до речі, Кодексом законів про працю, — отримати зарплату бензином, що дістався за бартером від підприємства-боржника. Вірніше, педагогам запропонували знайти можливість реалізувати бензин, тоді, мовляв, і гроші будуть. А немає грошей — самі й винні.

Описана ситуація типова для України, як, втім, і відповідь, отримана в райуправлінні юстиції. «У розв'язанні цього питання ми активно співпрацюємо з профспілками працівників освіти — знаходимо компроміси», — повідомила «Дню» Надія Котенко. За її словами, їй як юристові відомо, що виплата заробітної плати повинна проводитися лише грошима, але юрист послалася на «складну економічну ситуацію в країні» — улюблену формулу влади.

Сьогодні кожний викладач без зусиль виграє судовий процес про примусове утримання заробітної плати. Але чи підуть вони на це? Адже минулого року, не отримавши відпускових, вчителі однієї зі шкіл звернулися до суду. До райвно за тиждень надійшли гроші, правда, із застереженням: насамперед виплатити тим, «хто не сутяжничає»...

Історія західної юриспруденції свідчить, що саме юристи у важкі для суспільства часи піднімалися першими на захист прав і свобод громадян, протестуючи проти насильства над правом. На жаль, вітчизняний досвід свідчить про інше: саме юристи використовуються владою для того, щоб виправдати правове свавілля й ігнорування прав і свобод людини.

За коментарем «День» звернувся до Українсько-європейського консультаційного центру правової співпраці. За словами юридичного експерта центру Доріс Видри (Австрія), система юстиції України значно відрізняється від адміністративної системи Австрії та й інших країн Західної Європи, до якої ми прагнемо.

«Управління у сфері юстиції Австрії організовуються при судах і займаються наглядом і створенням умов для забезпечення діяльності суддів, прокурорів та інших співробітників юстиції. Прикладом управління у сфері юстиції може бути розподіл справ у суді, навчальні курси для службовців і нотаріусів, розміщення установ і місць позбавлення волі, службовий нагляд, загальні розпорядження про стягнення судових зборів, а також видання службового регламенту судів першої та другої інстанції. Якби йшлося лише про такі функції, то це вимагало б зовсім іншої адміністративної організації, що було б кориснішим і для державного бюджету, ніж те, що відбувається зараз в Україні, — говорить Доріс Видра. — Наприклад, одне з центральних завдань, поставлених перед адміністрацією юстиції в Україні — не існує ні в Австрії, ні в Німеччині. Йдеться про реєстрацію нормативних актів».

Єдиною умовою їх легітимності в цих країнах є опублікування. На райуправління ж покладено функцію проведення правової експертизи й реєстрації нормативних актів місцевих органів влади. Цікаво, що за даними перевірок, проведених Міністерством юстиції торік, було «попереджено прийняття 2000 (чи знав про їх зміст звичайний громадянин? — Авт .) незаконних норм». Але торік близько 7 тисяч нормативних актів місцевих органів влади скасував арбітражний суд.

Чи означає це, що адміністративна структура Мін'юстиції недостатньо ефективна, чи міністерство не було зацікавлене в їх скасуванні до того, як вони стануть причиною порушень чиїхось прав? Адже з початку свого створення управління, наділені такими важливими функціями, поставлені в залежність. Аж до того, що призначення начальника управління неможливе без згоди голови райадміністрації. Та й приміщенням, меблями, наявністю скріпок вони зобов'язані місцевим адміністраціям, акти яких оцінюють із правової точки зору.

Нововведення було прийняте в руслі багатостраждальних розмов про проведення адміністративної реформи. Правда, виконуючи вимоги МВФ, уряд чомусь обмежився лише підвищенням цін і тарифів на житло й транспорт, число ж чиновників старої якості лише збільшується. За словами одного із західноєвропейських експертів, створений Міністерством юстиції проект системи адміністративного права «відповідає принципам демократичного централізму».