Мозковий обмін

15 років в Україні діє програма Фулбрайта — найстаріша й найвідоміша програма міжнародних обмінів. У 1946 році її заснував американський сенатор Вільям Фулбрайт. Спільними зусиллями з науковими спільнотами інших країн американці створили програму обміну, за якою науковці, студенти та громадські діячі, незалежно від місця свого проживання, мають змогу побувати в Америці, натомість американські фахівці можуть пройти стажування в інших країнах світу.

Починаючи з 1992 року близько 400 українців провели рік наукової роботи в США, а понад 300 американців займалися дослідницькою та викладацькою діяльністю в Україні. Автори найбільш успішних досліджень та винаходів стають володарями спеціального гранту — Фулбрайтівської стипендії. Трохи пізніше — у 1999 році — створили Українське Фулбрайтівське товариство. Воно об’єднало випускників вищих навчальних закладів, які продовжують свої наукові дослідження і тим самим роблять свій внесок у розвиток української науки. Серед українських фулбрайтівців є науковці, адміністратори, журналісти, урядовці, культурні діячі.

У полі зору фулбрайтівців — розвиток української науки, реформування освіти, культури, економіки, стану громадського суспільства, європейської інтеграції та глобалізації. А вчора на дводенній X Фулбрайтівській конференції «Український проект у XXI столітті», яку організувало Українське Фулбрайтівське товариство за підтримки бюро у справах освіти та культури державного департаменту США, стержнем зібрання стало затвердження «Етичного кодексу членів Фулбрайтівського товариства України». На думку фулбрайтців, він допоможе подолати корупцію в українській освіті й може стати настільною книгою керівників і викладачів вищих навчальних закладів України.

Про те, які можливості відкриває Програма Фулбрайта для розвитку української науки та культури, розповіли «Дню» її стипендіати різних років, які нині працюють в університетах України.

Ірина РУДИК , Житомирський державний університет ім. Івана Франка, магістерська програма з лінгвістики:

— Розвиток науки неможливий без доступу до інформації про передові досягнення світової наукової думки, як і без повноцінного обміну ідеями. Це твердження є особливо справедливим стосовно науки нинішнього століття, яка завдяки активізації процесу обміну інформацією між окремими науками намагається відтворити й дослідити цілісну картину світу.

В цьому світлі академічні програми обмінів, фінансовані Фондом Фулбрайта, надають українським науковцям відчутний поштовх до розвитку. По-перше, ми отримуємо можливість втамувати інформаційний голод, викликаний відсутністю в наших університетських бібліотеках сучасної наукової періодики (часто навіть наукових вісників інших ВНЗ України, не кажучи вже про закордонні видання). Крім того, надзвичайно плідним є активне спілкування як з американськими колегами, так і з численними дослідниками Німеччини, Англії, Данії, Іспанії, Китаю, Болгарії, Польщі та інших країн, які теж проходять стажування в університетах США, і часто завдяки тому ж таки Фонду Фулбрайта.

Ще одна перевага програм обмінів, фінансованих Фондом Фулбрайта, — вони закріплюють стипендіата за університетом і дозволяють йому активно використовувати усі університетські ресурси, включаючи відвідування занять. Завдяки цій можливості дослідник будь-якої сфери знань може збагатитися ідеями суміжних наук і тим самим розширити горизонти свого наукового пошуку.

Стосовно власного фулбрайтівського досвіду можу впевнено стверджувати, що скористалася усіма зазначеними вище можливостями: через роботу з бібліотечними ресурсами, завдяки відвідуванню лекцій всесвітньо відомих учених з соціолінгвістики, когнітивістики, філософії, антропології, зі спілкування з філологами Західної Європи й США почерпнула нові ідеї, які готова впроваджувати в рідному університеті. Щоправда, впровадження нового — нелегка справа для наших вищих навчальних закладів, навчальні програми для яких спускаються з міністерства й не враховують ні зміни наукових парадигм у світі, ні специфіки конкретного університету. Тому в моїх планах на майбутнє — боротьба за впровадження хоча б мінімально можливих змін для підготовки навчальними закладами України конкурентно- спроможних спеціалістів.

Олексій ГОРОВИЙ , Національний транспортний університет (Київ), магістерська програма з освіти:

— Програма академічних обмінів імені Фулбрайта є найстарішою і найбільш престижною програмою обміну науковців у світі. Американці кажуть: «We can make difference!», що дослівно можна перекласти як «Ми можемо створювати різницю!». Але щоб щось змінювати, перетворювати, вдосконалювати, на кінець, реформувати, необхідно, очевидно, бачити цю «різницю». На мою думку, низка програм, які об’єднані ім’ям Вільяма Фулбрайта, дозволяють зробити це найефективніше — через порівняння, шляхом повної інтеграції українського вченого у американський університетський та культурний простір. Особливо це важливо для молодих викладачів українських університетів. Безумовно, програма відкриває перед науковцем-освітянином нові горизонти у професійній діяльності, сприяє генерації нових ідей та проектів, націлених на розвиток вітчизняної освіти та науки, дає можливість критично поглянути на ті зміни, які відбуваються в українській освіті та суспільстві з точки зору глобальних світових процесів. На своєму власному досвіді я переконався, що стажування в рамках програми Фулбрайта — це час, коли виникають нові можливості професійної діяльності. Під час мого перебування в університеті Джорджа Вашингтона (Вашингтон, округ Колумбія) протягом минулого руку, я досліджував проблему розвитку культури якості в українських університетах. Проблема якості освітніх послуг є актуальною у всьому світі, а для України, як на мене, є просто першочерговою. Особливо це стосується проблеми якості вищої технічної та інженерної освіти, яка є гарантією сталого інноваційного розвитку України у XXI столітті. Сьогодні я продовжую займатись цією проблематикою в рамках співпраці з «Форумом молодих лідерів України».

Марта КОНДРАТЮК , викладач Кіровоградського державного педагогічного університету (Університет штату Нью-Йорк, Стон-Брук, магістерська програма з порівняльної літератури), магістерська програма з порівняльної літератури:

— Отримання гранту від Українського Фулбрайтівського товариства — це унікальний шанс підвищити свою кваліфікацію не лише студентам, а й викладачам. Адже навчання за кордоном дає змогу не просто здобути освіту в іншій системі, а й вивчити досконаліше певні галузі науки та зустрітися з авторитетами своєї спеціальності. Україна хоч і має розгалужену мережу зв’язків з іншими країнами, але все одно освіта розвивається у замкненому просторі. Не кожен студент може дозволити собі відвідання конференцій чи семінарів за кордоном або ж взагалі навчатися цілий семестр за рубежем.

Звісно, стипендії Фулбрайтівського фонду — це капля в морі, але саме з таких капель на морі утворюються величезні хвилі. До того ж набутий досвід змінює людей інтелектуально та емоційно. Повертаючись на батьківщину, фулбрайтівські стипендіати сповнені нової енергії та впевненості у власних силах. Вони починають впливати на суспільство або за допомогою безпосереднього спілкування з людьми, або демонструючи свої знання у процесі роботи. За рахунок цього викладачі навчальних закладів використовують новітні освітні програми та технології, удосконалюють методику викладання навчальних дисциплін. Навіть у своїй поведінці, ставленням до студентів та до своєї роботи фулбрайтівці проявляють нові підходи до системи навчання. Адже той, хто знає щось нове та корисне, неодмінно захоче поділитися цим з іншими людьми.

Звісно, українській системі освіти у порівнянні багато чого не вистачає в організаційному аспекті. Щоб наблизитися до закордонного рівня освіти, для початку нам варто провести комп’ютеризацію всіх навчальних закладів держави. Таким чином учні та студенти матимуть додаткову можливість пізнавати світ через мережу інтернету. Окрім цього, нам не вистачає чіткого інструктажу в роботі та навчанні. Студент чи викладач повинні чітко знати свої права та обов’язки, а також виконувати свою роботу за чітко окресленими схемами, а не перетягувати на себе ковдру.

Проте покласти на фулбрайтівців відповідальність за стан української освіти, культури та науки не можна. Адже 60 людей різних сфер знання не в змозі докорінно змінити всю духовну систему країни, що існує протягом десятиліть. Єдине, що може зробити кожен стипендіат, — підвищити свій власний духовно-інтелектуальний рівень. А маючи високі показники у цьому питанні, вони дбатимуть про духовно-інтелектуальне зростання усього українського народу.

Володимир МАЛЬЦЕВ , доцент кафедри загальної зоології та іхтіології Національного аграрного університету, магістерська програма з охорони довкілля:

— Існування Фулбрайтівсього фонду в Україні — це унікальний шанс для науковців показати себе не лише у своїй державі, а й за її межами. Оскільки стипендію від фонду отримують кращі з кращих, то ж за право стажуватися за кордоном треба поборотися. Перш ніж отримати стипендію та путівку на стажування за кордон, науковцю треба проявити свої знання та наукові здібності.

Окрім можливості здобути нових знань за кордоном, передусім у Сполучених Штатах Америки, українські науковці мають всі умови для проведення дослідів та написання наукових робіт. Маючи доступ до широкої мережі інформаційних ресурсів, наші науковці можуть гори звернути, щоб втілити свою наукову задумку в життя.

На жаль, в Україні деякі дослідження просто неможливо провести. Перш за все через відсутність необхідного устаткування та грошей. Виїжджаючи за кордон, наші науковці отримують усі козирні карти для проведення дослідів. Окрім доступу до ресурсів та матеріальної підтримки, молоді та літні науковці мають шанс вийти на міжнародну арену, а також поспілкуватися з іноземними колегами. До речі, наукова робота за кордоном — це неоціненний досвід, якого просто так не здобути. Так само, як неможливо вивчити мову, не спілкуючись нею, так само неможливо стати науковцем, не проводячи дослідів та не працюючи над собою.

Особливо цінним для наукових працівників є семінари та конференції із зарубіжними представниками різних галузей науки. Не кожен український вчений може відвідати зарубіжну конференцію за власний рахунок. А саме там обговорюються новітні досягнення науки, розглядаються нові ідеї та розробляється план дій. Саме сюди стікаються усі уми планети. А сидячи у своїй лабораторії, вчений не розвивається. Він ходить по замкнутому колу. Тому Фонд Фулбрайта дає можливість розірвати науковцю цю замкнуту систему і стимулює рухатися далі. До того ж, конференції та семінари — це своєрідний спосіб комунікації науковців. Він дає привід для роздумів, наукового планування. Без обміну досвідом під час комунікацій неможливий нормальний розвиток науки та самого науковця. Тож основна заслуга Фулбрайтівського фонду — це можливість науковцям різних країн досягти високих результатів у своїй діяльності.

Олена РУСІНА , старший науковий співробітник Інституту історії України НАН (Гарвардсько-український дослідний університет), магістерська програма з історії:

— Отримавши грант від Фулбрайтівського фонду, науковець відразу потрапляє у зовсім іншу, нову для нього наукову спільноту. І це специфічна особливість навчання за кордоном. Вчений може спілкуватися з науковцями з усіх усюд. Вони разом обговорюють у форматі дискусій ті проблеми, якими займалися у себе вдома. У такій обстановці їм набагато легше прийняти спільне рішення чи розробити план дій. Адже все необхідне для цього знаходиться під рукою — необмежений досвід до бібліотек, цікаві диспути та семінари і тощо.

Окрім спілкування з представниками міжнародної спільноти, для науковців організовують широку культурну програму. Вона включає екскурсії регіоном, у якому перебуває науковець, а також відвідування музеїв, театрів та інших культурних заходів. Усе це допомагає науковцю швидше локалізуватися, тобто пристосуватися до нового середовища.

Після повернення додому науковці змінюють підходи у своїй роботі. Але інша справа — наскільки цього ентузіазму та новизни вистачить. Зокрема, у мене після навчання у Гарварді склалося інше бачення того, чим має займатися історик. До цього я ніколи не виходила за межі своєї наукової спеціалізації. Весь час я займаюся вивченням епохи середньовіччя й інші теми мене не цікавили. Однак закордонний досвід навчив мене розглядати певну історичну епоху на фоні сучасності. Тож новим напрямом моєї роботи стала міфологізація українського середньовіччя в сучасних медіа України. Окрім нового бачення своєї роботи, змінюються методологічні підходи до неї. Це означає, що вчений легко оперує новими якостями в звичному науковому середовищі.

Для молодих науковців отримання гранту — це взагалі унікальна можливість. Як на мене, чим молодший науковець за віком, тим краще для нього постажуватися за кордоном. Закордонна система допомагає глобалізуватися та пристосуватися до іншої тематики дискусій. З новим багажем знань молодим спеціалістам набагато легше працювати в академічному середовищі. Вони набувають нового досвіду у спілкуванні, розширюють свій світогляд.

Під час семінарів та конференцій кожен з учасників дискусії демонструє свої знання та запозичує знання інших. Попрацювавши рік за кордоном, призвичаївшись до нових методів дискусій, наукової культури, яка має високий академічний рівень, неможливо відмовитись від них. Тому значення Фулбрайтівського фонду для роботи науковців — неоціненний.