На роботу — за конкурсом

У селі Дмитрівка Київської області з’явилися дуже молоді наймані робітники — діти віком від 14 до 17 років. Це учні київських ПТУ, у яких непросто складається життєвий шлях і на долю яких випали недитячі випробування. Хтось втратив обох батьків у ранньому віці, у когось іде з життя мати, страждаючи від невиліковних недуг, у когось серйозні проблеми у спілкуванні з однолітками. Їх — тридцять. Поруч із підлітками сім дорослих, у яких вони бачать вірних друзів і порадників. Це вихователі, соціальні працівники, психологи.

Для непідготовлених до важких сільськогосподарських робіт в основному міських дітей перші дні стали справжнім випробуванням на твердість характеру. Попри те, що дітям норми знизили втричі, їх вдається виконувати далеко не всім. При збиранні малини заважають оси і пекуче сонце, за вишнями доводиться дертися на верхівки дерев, а вечорами дошкуляють комарі. Коли «День» приїхав поспілкуватися з ними, йшов третій день другої зміни. П’ятеро дітей уже відчували себе старожилами, оскільки вони виграли право залишитися ще на один термін (конкурс становив три чоловіки на місце). Вони кажуть, що спочатку теж хотіли додому, просили батьків вислати трохи грошей. Коли закінчувалася зміна, то від домашніх гривень уже відмовлялися і потім гордо везли додому зароблені власною працею перші зарплати — від 25 до 50 гривень. Директор дослідного господарства «Дмитрівка» Iнституту садівництва АНУ сказав «Дню», що радий співпраці з організаторами табору. Він зазначає, що підлітковий табір примусив не лише запрацювати інфраструктуру господарства (їдальню, душову), а й стимулює поліпшення її роботи, оскільки самі діти вносять багато цікавих пропозицій. А ще йому подобається бачити в селі молодь і його не лякають складності роботи з дітьми, оскільки він пам’ятає, як сам був молодим, і наскільки важливе правильне трудове виховання у становленні молодої особистості. Він планує наступного року розширити цей експеримент і зробити роботу та відпочинок дітей у своєму господарстві традицією. Тим більше, що овочів, фруктів, свіжого повітря, спілкування з працелюбними людьми він може надавати вдосталь.

До речі, одна із організаторів цього табору, головний спеціаліст відділу освіти та профілактики з Київського міського центру соціальних служб для молоді Лариса Ляховська говорить, що, як правило, роботодавці не погоджуються приймати на роботу підлітків, молодших від 18 років, оскільки це для них дуже складно. Тому п’ять років тому було створено трудові загони старшокласників. До них можна було потрапити через служби зайнятості для молоді тим, кому було від 14-ти до 20-ти. Тоді зарплату їм платили з власного фонду, підшукуючи для них всяку волонтерську роботу. А от минулого року вдалося знайти роботодавця — об’єднання «Фаворит» у Полтавській області, яке спеціалізується на сільгоспроботах. Там організували роботу в три зміни для тих, хто звертався до служби для молоді з питання працевлаштування на літо. Цього року ідея обросла новими завданнями.

Спільно з управлінням з профтехосвіти Києва вирішили випробувати нові рiзновиди формування позитивного середовища серед молоді. Трудовий загін молоді склали не лише з охочих, але і з волонтерів, яких готували протягом цілого року. Волонтерам прищеплювали лідерські якості, розвивали здатність формувати навколо себе позитивне оточення. Цей загін працює в Полтавській області в селі Нові Санжари. Робота організована на дві зміни по 30 чоловік, де половину становлять саме волонтери.

У Дмитрівці ж апробується інший принцип. Там немає волонтерів, зате досить багато дорослих, які знаходяться з підлітками цілодобово. У Дмитрівці вони змогли створити невимушену, повну романтики атмосферу. Наприклад, організували низку нічних «виховних» заходів — День Нептуна з артбодінговими атрибутами та нічним купанням в озері. На воєнну гру хлопців підняли серед ночі і запропонували пошукати «скарби», позначені свічками, які горять за околицею села. Похід закінчили іграми та піснями біля багаття. Це викликало море захоплення і вдячності. В одному з загонів стало доброю традицією перед сном читати улюблені вірші — про кохання та дружбу. Її ввела вихователь Наталя Плахотнюк (вона вчитель літератури з великим педагогічним досвідом), а діти підтримали і почали поповнювати свої щоденники новими записами з «репертуару» один одного. А ще дітям дуже сподобалася економічна гра, коли вони організовували власні підприємства, приватизували наявні будівлі і у поєднанні з власними трудовими зусиллями починали краще розбиратися в життєвих цінностях. Протягом зміни систематично проводилися тренінги зі здорового способу життя, а в кінці — день прощання з курінням. Вихователі кажуть, що хлопці, які мають пристрасть до куріння, складають близько 80% із прибулих, однак наприкінці зміни половина з них серйозно налаштована покинути шкідливу звичку. Стимулом служить і зрозумілий економічний чинник — співмірність пачки сигарет з працею, яку треба на її придбання витратити.

У цілому, в таборі здивувала якась особлива камерність атмосфери, спокійне ділове спілкування на природі під час роботи, відкритість дітей до спілкування. Це так контрастувало з власними спогадами про табори праці, куди везли школярів примусово, де загони складалися не з 10 чоловік, а кількість дітей доводилася і до чотирьох десятків, де все треба було робити по команді, навіть плескати в долоні і радіти. А в Дмитрівці все по-справжньому і по-дорослому. І власноручне укладення договору з роботодавцем, і перша зароблена не з примусу копійка, і зміна ставлення до праці інших людей, місцевих жителів та власних батьків. А ще — розвиток поваги до власної праці і укріплене бажання власного самовдосконалення.