Наберіться терпіння

Мене дещо здивував автор статті «Збереження адміністративної системи — головна причина порушення прав людини в Україні» (газета «День» від 11.12.99).

Шанований правозахисник Євген Захаров змішав усе докупи. Хочу нагадати панові Захарову, що не було б у нас такого рівня свободи слова, навряд чи його стаття була б опублікована (дякуємо за комплiмент «Дню». — Ред. ).

Так, нам потрібні реформи і це не нове. Та хоча б те, що у другому турі голосування народ України вибрав не комуніста, говорить багато про що. Та якщо бути до кінця чесним, то треба сказати і про те, що у ситуації, що склалася, громадяни України вчинили досить зважено.

З усього, про що ви пишете, зовсім не витікає, що загалом становище з правами людини в Україні погіршується. Гіршає порівняно з чим? Ви що, маєте на увазі колишній режим? Дивно... Так, сьогодні економічне становище в країні не дозволяє будувати європейського рівня в'язниці і слідчі ізолятори. Дійсно, низький життєвий рівень у багатьох верств населення. Однак, тема прав людини не вичерпується тим негативом, про який ви говорите. У найцивілізованіших і навіть багатеньких країнах тим чи іншим чином притісняються права людини. Поняття прав людини багатогранне...

Я не знаю, що ви хотіли сказати цією статтею народові України. Можна сказати лише одне: в Україні за останні 8 років як державні структури, так і неурядовий сектор всерйоз заговорили про ці самі права.

У післявоєнній Європі, де так ревно стежать за дотриманням прав людини уже понад 50 років, де економічний розвиток дозволяє гарантувати і забезпечувати права та свободи, громадяни також звертаються до європейського суду за захистом (як вони вважають) своїх законних інтересів.

Хочу вам порадити бути реалістом. Шлях реформування суспільства, а тим більше такого хворого, не вичерпується одним десятком років. А побудувати громадянське суспільство за допомогою нагнітання пристрастей і залякування «страшилками» неможливо.