Напередодні остаточного вибору

Президентські вибори в Україні осоромили багатьох скептиків і політичних віщунів. Наші співгромадяни не тільки продемонстрували найвищу активність, а й довели: в Україні не працює значна кількість накатаних політичних технологій. Дуже приємно усвідомлювати, що участь у виборах наші громадяни сприйняли не як «останній і вирішальний бій», а як цивілізовану демократичну процедуру. У фінал президентської гонки вийшли справдi популярні й активні політики, які зуміли реальними справами довести свою перевагу над опонентами. Численні «технічні кандидати», які бундючилися й стверджували, що реально претендують на перемогу, наочно й беззастережно продемонстрували власну неспроможність. Важко назвати президентські вибори 2004 року успішними й для лівих політиків, які зуміли набрати на чотирьох трохи більш як 10%.

Певен, що головним підсумком першого туру президентських виборів є спокійний і легітимний характер їх проведення, незважаючи на численні, часом абсурдні заяви та погрози окремих політиків. Ми пересвідчилися, що народ у своєму прагненні вирішувати свою подальшу долю виявився набагато мудрішим за деяких політиканів. Звісно, невелика затримка з підбиттям ЦВК їх офіційних підсумків дещо змазала позитивне загалом враження. Цікаво, що головні претенденти на перемогу не лише підтвердили свої претензії, а й не дали жодного шансу будь-кому третьому втрутитися в їхню боротьбу. Навіть побіжний аналіз програм Віктора Ющенка і Віктора Януковича свідчить про їхні прагнення продовжувати економічні перетворення та завершити політичну реформу. Спроба внести зміни до Конституції як запорука майбутнього співіснування різних політичних груп могла б бути здійснена ще до другого туру голосування. До речі, в разі реалізації подібного варіанта держава могла б отримати додатковий імпульс для політичного розвитку й становлення громадянського суспільства. Гадаю, що для нашого молодого політикуму упускати такий шанс для діалогу — недозволена легковажність. При цьому хочу підкреслити, що для діалогу потрібні дві сторони.

Відрадно, що після непростої дискусії обидва претенденти на перемогу вирішили взяти участь у телевізійних дебатах. Гадаю, від їх проведення виграє насамперед виборець. Якщо протягом практично всієї виборчої кампанії Ющенко і Янукович спілкувалися в основному зі своїм базовим електоратом, можна сказати — прихильниками, то в понеділок вони з’явилися перед широкою аудиторією. Думаю, багато людей уже зробили власні висновки за підсумками цієї дискусії. Зауважу, я не вважаю за необхідне абсолютизувати вплив теледебатів на результати президентських виборів. Річ у тім, що навіть двогодинна дискусія головних кандидатів скоріше може сприяти подальшому діалогу між двома найбільш успішними командами, ніж остаточно переломити перебіг президентської кампанії.

Можна констатувати, що носії лівої ідеї зазнали тяжкої поразки й практично опинилися на узбіччі суспільного розвитку. Популярність давнішнього лідера лівого руху Петра Симоненка знизилася за п’ять років більше ніж у чотири рази. Тож комуністам доведеться реально перебудовувати свою політику, відмовлятися від часом жорсткої антидержавної риторики й поступово дрейфувати в бік соціал- демократії європейського типу. Вперше за роки незалежності українські ліві опинилися перед необхідністю вести політичний торг з фіналістами президентської кампанії. Утримаюся від оцінок ефективності того чи іншого альянсу, що створюється лівими політиками з кандидатами в президенти. Скажу лише, що ліві партії вже сьогодні підшукують собі місце в політичній системі при будь-якому майбутньому президентові, але їм доведеться немало зробити для адекватного представлення інтересів своїх виборців.

Мені імпонує позиція Президента, який йде. Леонід Кучма зайняв позицію над двобоєм і не намагається чинити публічний вплив на співгромадян, він завершує своє перебування на посаді з гідністю, не прагнучи грюкнути дверима. І його виступ безпосередньо перед виборами, і недавні слова про результати виборів як показник сили української опозиції мають під собою реальне підгрунтя. Леонід Данилович зберіг вплив на суспільно-політичні процеси і підкреслює готовність скласти повноваження відразу після оголошення підсумків другого туру. Цілком можливо, що створений фонд «Україна», який Леонід Кучма очолить після відходу від президентських повноважень, стане впливовим «мозковим центром», безпосереднім учасником політичного процесу. Гадаю, Л. Кучма залишиться сильним політичним гравцем, з думкою якого його наступник на президентському посту рахуватиметься.

Я впевнений, що президентська кампанія в Україні завершиться обранням гідного глави держави й передання влади відбудеться мирним шляхом. На мою думку, у фіналі президентської гонки опинилися відповідальні політики, які розуміють, чим можуть закінчитися спроби використати народні маси для досягнення своїх цілей. Вважаю, що за роки незалежного розвитку держави наші громадяни навчилися добре відділяти зерна від полови й робити вибір. Сподіваюся, що команда переможця другого туру зуміє порозумітися з тими, хто зазнав поразки, заради майбутнього країни, в якій ми живемо і процвітання якої прагнемо добитися.