«НАТО має власний великий інтерес у розвитку свого партнерства з Україною»
— Наскільки українське рішення про поглиблення напрямку євроатлантичної інтеграції відповідає баченню ситуації в самому НАТО? Які зустрічні пропозиції Альянс може дати Україні? Чи існує серед членів НАТО консенсус не тільки щодо необхідності партнерства з Україною, але й стосовно бачення конкретного змісту цього партнерства? Яке воно, це бачення? Чим саме Україна могла б бути цікавою для НАТО з точки зору поглиблення співробітництва?
— Північноатлантична Рада має нагоду чітко заявити — під час останнього візиту постійних представників до України — що НАТО високо оцінює стратегічну орієнтацію України і її прагнення стати частиною євроатлантичного процесу. Тут немає жодної невизначеності, і всі союзники готові підтримати зусилля України, спрямовані на те, щоб наблизити її до політичних, економічних і оборонних стандартів, якими користуються союзники.
Але потрібно зважати на те, що це буде довготерміновим проектом. Не може бути жодного короткого шляху, коли йдеться про настільки далекосяжні реформи. Суттю того, що ми пропонуємо Україні, є гідне довіри і серйозне обіцяння допомоги вашій країні у втіленні конкретних програм. І всі розмови, які я і посли НАТО мали з вашим політичним керівництвом — з президентом Кучмою, міністрами, секретарем Ради національної безпеки і оборони, депутатами Верховної Ради, створили сильне враження бажання йти в цьому напрямку. Ця політична визначеність буде критично важливою у прийдешні місяці і роки.
Але не робіть помилок — НАТО має власний сильний інтерес у розвитку свого партнерства з Україною, країною великої стратегічної важливості, величезного потенціалу. Був дуже пильно взятий до уваги внесок України до європейської безпеки і стабільності — наприклад, через участь у очолюваних НАТО операціях з підтримання миру на Балканах і в міжнародній коаліції проти тероризму.
Більш загально, я був особливо вражений енергією людей, з якими ми зустрічалися під час нашого візиту. У Києві, Донецьку, Львові та Харкові ми зустрічалися з молодими людьми, динамічними людьми — студентами, вченими, бізнесменами, журналістами. Вони вірять у світле майбутнє України, і ми поділяємо їхній оптимізм.
— Якого саме рівня співпраці Київ міг би в найближчі кілька років очікувати з реалістичного погляду? Наприклад, чи може йтися про залучення до Membership Action Plan? Які є перешкоди на цьому шляху, засоби їх подолання? Які зовнішні чинники можуть вплинути на прийняття того чи іншого рішення з цього приводу?
Цікаве запитання, яке мені вже задавали! Моя відповідь залишається без змін: НАТО готове йти настільки далеко, наскільки готовою і підготовленою готова йти Україна. Це означає, що в рамках нашого особливого партнерства — яке, окрім відносин з Російською Федерацією, НАТО має тільки з Україною, ми можемо досягти багато чого. Ми ще не знаємо, куди ми можемо дійти цим шляхом, але я можу відверто вам сказати, що це великою мірою залежить від України. Союзники палко бажають залучати, консультувати і підтримувати вас у всіх зусиллях, що слугують модернізації. Ми можемо запропонувати поради у вашій програмі оборонної реформи — у дійсності це вже стало одним з чудових досягнень нашої співпраці. Союзники хочуть поділитися досвідом у навчанні компетентного персоналу — як військового, так і цивільного, — і це є необхідною умовою для того, щоб досягти перемін. З підписанням меморандуму про взаєморозуміння з підтримки країни, яка приймала зустріч, союзники дуже ясно позначили свій інтерес у використанні вашої інфраструктури. Вони хочуть вивчити унікальні можливості у плані стратегічних перевезень — ваші транспортні літаки «Антонов».
Ми хочемо продовжити і інтенсифікувати політичні консультації, програми співпраці у таких сферах, як планування в цивільних надзвичайних ситуаціях, наукові програми або підтримка оборони. Таким чином, як ви можете бачити, не йдеться про жодне скорочення ні роботи, ні тем, які становлять суть наших відносин.
Якщо ж говорити про будь- які перешкоди, то необхідно позначити очевидні проблеми, з якими зустрічається країна, що перебуває в розвитку. Проведення перемін не є легким — вам потрібні компетентні люди, із знанням іноземних мов, вам потрібні процедури без бюрократiї. Але передусім сама Україна повинна бути ведучою силою в співробітництві — саме ви повинні обрати реалістичні пріоритети, розробити цілісні програми і виконати їх. Отже, дозвольте мені наголосити на тому, що розвиток відносин Україна — НАТО є суверенною справою двох сторін.
— У чому суть тієї роботи, яку і НАТО, і Україна повинні виконати між засіданням Комітету НАТО — Україна в Києві і саммітом НАТО в Празі?
— Мандат, який надали міністри закордонних справ, дуже чіткий — ми маємо спільно дійти згоди щодо того набору пропозицій, який відповість на питання — як зміцнити наші відносини. Потрібно ідентифікувати особливі сфери співробітництва і діалогу, які мають базуватися на пріоритетах і спроможностях України. Ми вже далеко просунулися в цій роботі. На нашому останньому засіданні Комісії НАТО — Україна ми провели всебічну інвентаризацію, яка включала в себе і загальний погляд, і більш аналітичну оцінку прогресу, досягнутого в рамках Комісії Україна — НАТО. Ми гарантували, що в Празі ми продемонструємо нашим лідерам значний список пропозицій, реальний план дій, який буде гідним нової якості наших відносин.
— Яким словом ви могли б охарактеризувати відносини між Україною і Альянсом: інтеграція, співробітництво, наближення?
— Всі ці слова є дуже придатними, але вираз, якому я надаю перевагу — це солідне партнерство. Дійсно, партнерство, п’ять років особливого партнерства з дня підписання Хартії, було одночасно і суттю, і духом наших відносин. І солідне — тому що воно подолало другорядні ускладнення і створило міцну базу для подальшого просування нашої співпраці.
— Які з вражень, що ви мали під час відвідин Донецька, були для вас найсильнішими?
— Це дуже важке питання — бо під час цього візиту було так багато незабутніх моментів. Передусім, я маю згадати трагічний вимір. Я приїхав у Донецьк лише через кілька днів після трагічної загибелі шахтарів. Будучи свого часу обраним до парламенту, я представляв шахтарський округ, і відчував особисту спорідненість iз людьми, які зайняті цією благородною, але часто небезпечною професією. І я відчував себе дуже вшанованим, коли мав нагоду запалити свічку в каплиці, збудованій у пам’ять загиблих шахтарів у Донецьку.
По-друге, разом iз дуайеном Північноатлантичної Ради, Послом Райтом iз Канади ми взяли участь у демонстрації знищення протипіхотних мін. Неможливо не залишитися глибоко враженим професіоналізмом і відданістю персоналу на цьому заводі в Донецьку, який зайнятий — разом iз агентством НАТО НАМСА, в якості сторони програми, яка фінансується групою союзників, — перетворенням військового обладнання на… дитячі іграшки.
І по-третє, говорячи про дітей, я провів винятково чудовий час, спілкуючись iз учнями спеціалізованої школи №115 у Донецьку. Вони не тільки показали захоплюючий інтерес до НАТО, бо зустрілися з нами у вихідні (і ставили нам дуже багато розумних питань!), але вони також продемонструвати чудове знання ообох офіційних мов НАТО: англійської та французької. Завдяки їм, Україна може бути впевненою у великому майбутньому.
— Нову Раду, «двадцятку» НАТО — Росія створено. Від чого залежатиме її успіх, якими можуть бути перспективи і вплив на розвиток ситуації (як позитив, так і можливий негатив)? Що повинно зрушитися, щоб цей орган iз теоретичного став практичним інструментом співробітництва?
— Як і у випадку з іншими відносинами, найкраща гарантія успіху полягає у рішучості й добрій політичній волі всіх залучених сторін. Рада НАТО — Росія вже працює на повну потужність — ми отримуємо тільки вигоду з урочистого рішення, зробленого двадцятьма головами держав і урядів у Римі.
Ми заповзято працюємо над дуже суттєвими проблемами — тероризм, миротворчість, розповсюдження зброї масового знищення, контроль над зброєю. І ми робимо це у новому дусі взаємної поваги. Чи йдеться про спонсорований НАТО проект, спрямований на те, щоб допомогти російським військовослужбовцям знайти свій шлях у цивільному житті, чи це стосується обміну розвідувальною інформацією, що допомагає всім союзникам і Росії боротися з тероризмом — всі члени Ради НАТО — Росія виходять iз логіки спільного інтересу. І саме ця логіка переконує, що перспективи цієї нової Ради — добрі.
Таким чином, щоб відповісти на ваше запитання прямо — я бачу багато позитивних імпульсів, без будь-яких негативних бічних явищ. Нарешті, це — пропозиція, в якій немає переможених, добра для Росії, добра для НАТО і добра для Євроатлантичної безпеки і всеосяжної стабільності.
— Як би ви розцінили заявку колишньої Югославії (Сербії і Чорногорії) на приєднання до програми «Партнерство заради миру» — якою буде відповідь Альянсу, що це може змінити в плані європейської безпеки, наскільки це може слугувати відповіддю на аргументи противників НАТО в різних країнах?
— Ми звертаємо увагу на заяву про наміри властей у Белграді щодо їхнього інтересу у приєднанні до «Партнерства заради миру». Це дуже позитивний сиграл. Взагалі, він є відображенням того, що відносини між НАТО і Югославією постійно покращуються. Ми дуже задоволені нормалізацією наших контактів і діалогу на високому і середньому урядовому рівні. Це дійсно добра новина для Балкан, для колективної роботи над привнесенням постійної стабільності у цей регіон. Міністри закордонних справ НАТО в травні вирішили працювати з керівництвом Югославії над досягненням прогресу необхідного для того, щоб уможливити участь у «Партнерстві». Співпраця з Міжнародним трибуналом, демократичні реформи, контроль над військовими, так само як і повна і прозора імплементація Дейтонської мирної угоди в цьому відношенні є дуже суттєвими.
Не забувайте, що навіть у найважчі періоди для наших відносин iз Югославією НАТО ніколи не мало жодного приводу для ворожнечі з югославським народом. І після перемоги демократії в цій країні ми просто хочемо надолужити час, згаяний під час темної ери Мілошевича.
— Оголошено, що Празький саміт НАТО буде не тільки самітом нового розширення, але й самітом трансформації Альянсу. Якими будуть головні засади цієї трансформації, головні елементи її програми, які цілі ставляться? Який внесок у цей процес могла б зробити Україна? Яким вам бачиться НАТО і його роль у світі за десять, двадцять років?
— Ви абсолютно праві. Прага точно побачить нових членів, яких буде запрошено до вступу до НАТО. Політика відкритих дверей НАТО залишається в силі, і розділ часів «холодної війни» має бути подоланим також і в інституційному вимірі. Але саміт також додасть до всіх ключових питань європейської і трансатлантичної безпеки. Ми матимемо справу з трансатлантичним розривом у технології і витратах. Спроможності НАТО повинні відповідати часу, це — суттєво для надійності НАТО. Альянс також запевнить — через перегляд і адаптацію своєї політики, своїх структур і спроможностей — що він залишиться головним фокусом для міжнародної відповіді на загрози тероризму та на інші нові загрози, включаючи й зброю масового знищення.
Ми також націлені на фіналізацію інституційних зв’язків між НАТО і Європейським Союзом. Потенціал двох організацій до співпраці має бути розблокованим — для користі трансатлантичних відносин, для максимізації нашого колективного внеску у стабільність у таких регіонах як Балкани.
І останнє, але не за своїм значенням — Празький саміт позначить подальше поглиблення механізмів партнерства НАТО — чи то з Росією, Україною, країнами Центральної Азії, чи з учасниками Середземноморського діалогу
Ми сподіваємося і очікуємо, що Україна відіграватиме суттєву роль у тому, щоб допомогти нам втілити цей амбіційний порядок денний. Найкращий внесок, який може зробити ваша країна — це продовжувати покращувати свої стандарти, наполегливо продовжувати свої реформи, просто додержуватися своїх міжнародних зобов’язань. НАТО і Україна — як добра пара — мають багато на що сподіватися у прийдешні роки.
