НАТО стало заручником власної сили

Суть проблеми в тому, що від початку авіаударів НАТО по Югославії утворилося дві України — одна з них бажає продовжити співробітництво з Альянсом, інша — категорично проти цього. І в усякому разі, як заявив міністр закордонних справ Борис Тарасюк, у відносинах Україна—НАТО тепер проглядають «нові моменти». (До речі, один із головних ідеологів співпраці України з НАТО секретар РНБО Володимир Горбулін досі не оприлюднив своєї точки зору від початку дій НАТО в Югославії).

Час для саміту обрано не найкращий, заявили посли США та Італії в Україні. Італійський посол Джанлука Бертінетто навіть припускав, що його буде відкладено. І в усякому разі, урочистості з приводу приєднання нових членів до Альянсу було відмінено відразу по перших діях НАТО на Балканах. Сам характер зустрічі НАТО—Україна змінився, заявив Посол США в Києві Стівен Пайфер. Ні він, ні українські політики не уточнювали, про що йдеться. І так зрозуміло, що відтепер українська виконавча влада не буде аргументувати корисність співпраці з НАТО тим, що Альянс надав насоси під час аварії каналізації в Харкові 1995 р. або тим, що спільні навчання дають можливість українським військовим елементарно не забути те, чого їх навчали за умов постійної нестачі палива, грошей тощо.

Україна, на відміну від Росії, не робила демонстративного розриву відносин з Альянсом — інформаційний центр як діяв, так і діє, Кучма, на відміну від Єльцина та Лукашенка, їде на натовський саміт, причому, за його словами, «не відпочивати, а працювати», і обіцяє, що, як президент, не допустить політичної ізоляції України.

Загін української преси на висвітленні цього саміту — чи не найчисельніший, як повідомляє з Брюсселя спецкореспондент «Дня» Олекса ПІДЛУЦЬКИЙ.

Але парламент уже тричі намагався заборонити будь- яку співпрацю України з НАТО, причому кожного разу Олександр Ткаченко був щиро незадоволений невдалими спробами «протягти» таку постанову. Згідно з даними опитувань, число прихильників вступу України до НАТО після початку бомбардувань Югославії зменшилося. Виконавча влада, яка ще півроку тому наголошувала на тому, що НАТО є не військовим блоком, а механізмом безпеки в Європі, тепер твердить, що позаблоковий статус України не дає їй права вступати ні до НАТО, ні до очолюваного Росією Ташкентського блоку, більше гіпотетичного, ніж справжнього. Захід розуміє, що чим довше триватиме війна на Балканах, тим важче буде втягнути Україну до загальноєвропейської системи, побудованої на відомих стандартах — демократії та ринкової економіки, стверджує німецький політолог Александер Рар.

Поки що на Заході ще вважають, що потрібно шукати шляхи виходу з балканської кризи спільно з Україною, Росією, кавказькими країнами — очевидно, одним з наслідків саміту НАТО стане скликання загальноєвропейської конференції з цієї проблеми.

Поки що відчувається, що не лише Україна перебуває в непевності — НАТО теж визнає, що переоцінило свої можливості в Югославії, а відтак — нова стратегія Альянсу, яка має бути ухвалена під час саміту, не оприлюднюється, бо постійно дискутується. Може бути, що її остаточний текст буде відрізнятися від того, над яким натовці працюють сьогодні. Європа, за словами західних політологів, впевнена, що лише НАТО може її захистити, але ніхто не знає, яке саме НАТО, з якими правами та обов'язками. Тим паче Україна не знає, з яким НАТО вона вже сусідить, як не знає, чи варто взагалі вести розмову про потенційний вступ. Відомо лише, яку саме Україну хтось колись міг би гіпотетично запросити. Але це буде вже тоді, коли не буде балканських війн. Коли Україна хоча б знатиме, чого вона хоче.

На прохання кореспондента «Дня» В'ячеслава ЯКУБЕНКА, візит офіційної української делегації прокоментували народні депутати. Георгій КРЮЧКОВ, голова Комітету з питань національної безпеки та оборони:

КОМЕНТАРI

— Для України було б краще, якби Президент цього разу утримався від цієї поїздки. З якою б миротворчою місією не їхав Президент, це, фактично, є підтримкою того злодійства, яке чиниться силами НАТО в Югославії. Юрій КОСТЕНКО, голова фракції Народного руху:

— Ми не можемо пов'язувати події в Югославії з перебуванням Президента на цих урочистостях. Адже Україна має позаблоковий статус, вона має однаковою мірою спілкуватися як із Сходом, так і з Заходом. У цьому сила української позиції. Інша справа — що ми не використовуємо цю силу на повну потужність, не можемо поки що активно втручатися у врегулювання конфлікту. Не відкидаю можливостей, що на цих урочистостях Президент все-таки зможе чіткіше сформулювати позицію України та свої пропозиції. Можливо, до них хтось прислухається. Борис ОЛIЙНИК, голова Комітету у закордонних справах:

— Я думаю, що це ляже темною плямою на все їхнє життя. І не тільки політичне.