Не поспішайте продавати

Яким шляхом піде Україна в розвитку агропромислового комплексу? Чи вдасться уникнути тіньової приватизації земель сільськогосподарського призначення й повторення «історії» з найбільш привабливими промисловими об’єктами? Якими є гарантії, що оцінка земельних ділянок, переведених Земельним кодексом у розряд приватної власності, відповідатиме їхній реальній вартості? Вичерпних відповідей на ці й низку інших запитань, на жаль, так і не вдалося почути вчора на прес-конференції голови Державного комітету України із земельних ресурсів Анатолія Даниленка та його заступника Костянтина Радченка.

Багато чого керівники Держкомзему, звичайно ж, прояснили. Наприклад, можна точно стверджувати, що розробка нормативно-правової бази на додаток до Земельного кодексу йде на повну силу. Першочерговими в ній визначено проекти Законів «Про розмежування земель права державної й комунальної власності», «Про ринок землі», «Про охорону землі», «Про землеустрій», «Про оренду землі», «Про державний іпотечний банк» тощо. Багато цих законопроектів, за словами А. Даниленка, вже передано на розгляд Кабінету Міністрів, ряд з них розробляється в міністерствах і відомствах.

Але, хоч як крути, набагато більше, ніж загальні тези про плідну законотворчість і безперечну важливість залучення інвестицій у наш АПК, журналістів цікавили відповіді на більш близькі «до землі» запитання. Всі вони, головним чином, зводилися до одного — «Яким чином буде здійснена оцінка землі?» Адже, насамперед, від цінових параметрів залежатиме, чи стануть 3 млн. державних актів (саме стільки, за даними Держкомзему, на сьогоднішній день перебуває на руках в українських громадян), що дають право власності на землю, новим аналогом ваучерів чи ж вони будуть дипломами реальних власників?

За словами А. Даниленка, всі точки над «i» в цьому плані належить розставити підготовленому Закону «Про оцінку землі». І, судячи з усього, оцінювати землю будуть на користь великих господарників. Як стверджує А. Даниленко, нарівні з нормативною оцінкою землі (проведеної з метою визначення податкової ставки на землю та орендної плати ще 1995 року) при купівлі- продажу землі буде проводиться експертна оцінка поза адміністративним порядком, але й не без участі держави. Здавалося б — взаємовиключаючі положення, проте — ні. Просто держава, здається, має намір «умити руки», надавши максимальну свободу покупцеві й продавцю. Оцінювати ж вартість земельної ділянки будуть підконтрольні Держкомзему експерти. Гарантії, що «відправна» ціна таким чином визначатиметься об’єктивно? Чесне слово чиновника — поки більше нічого.

Не заспокоює й «цілий комплекс підходів» Олександра Даниленка, який «визначає ціну земельної ділянки», виходячи з «рівня розвитку нашої економіки». «Умовно, експертна оцінка в нас одна, в Угорщині — значно вища, в Німеччині — на декілька порядків вища, хоча, за якісною оцінкою, наша українська земля краща, — каже він. — Якщо ми дамо можливість підтягнути внутрішні і зовнішні кредити й інвестиції в АПК, то ціна наших земельних ділянок підніметься ой-ой- ой». Схоже, що підвищення ціни на землю в міру остаточного «оформлення» великих господарств шляхом купівлі спочатку недорогих дрібних.

Проте продавати свою ділянку чи дочекатися кращих часів — особиста справа кожного. Тим більше, що, йдучи за логікою віщою, рано чи пізно орендна плата за землю має зрости. Набагато гірше, що прагнення окремих «латифундистів» вийти за рамки законів жанру й стати на шлях тіньової приватизації землі помітне вже тепер. Відповідаючи на запитання журналістів, А. Даниленко визнав, що йому відомі спроби «відчуження» землі у пересічних громадян за борговою схемою. Як приклад глава Держкомзему навів агропромислове підприємство села Олександрівка Миронівського району Київської області, кілька засновників якого посадили фірму на борг у 200 тис. грн. Після чого стали «претендувати» на земельні ділянки, орендовані у п’ятисот пайовиків- власників. «Їхнi вимоги було визнано незаконними», — підкреслює А. Даниленко.

В який бік може змінитися ситуація після того як 2005 року українські громадяни отримають можливість вносити права власності на землю в статутний фонд господарства? Відповісти на це запитання кореспондента «Дня» заступник глави Держкомзему К. Радченко утруднився, зазначивши, що велику надію у зв’язку з цим покладають на ЗМІ, які мають роз’яснити власникам, яким чином можна «опинитися за бортом» приватизованої землі. От і роз’яснюємо. Але дієвішим вбачається формування цивілізованих умов і достатнього контролю на ринку землі. Чекати ж, що напучення ЗМІ подіють на бідну бабусю в селі або на фермера, який не в змозі придбати техніку, добрива тощо, щонайменше наївно. Взагалі, для нового парламенту — непочате поле роботи.