Нове покоління зі «старими» звичками

Сучасні підлітки — оптимісти. Пишаються тим, що є громадянами України. Хочуть здобути хорошу освіту, створити щасливі сім’ї, знайти цікаву роботу й бути успішними. А успіху, на їхню думку, в нашій країні можна досягти завдяки найперше... впливовим родичам, високому інтелекту та вмінню йти в обхід закону (!). Такий портрет сучасного старшокласника вимальовується за результатами загальнонаціонального дослідження випускників середньої школи 2012 року, проведеного Інститутом педагогіки НАПН України спільно зі співробітниками Інституту соціології НАН України. Усього було опитано 10134 випускники та 1066 вчителів старших класів.

Світогляд сучасного старшокласника формувався в непростій ситуації: з одного боку, він є «продуктом» сучасного інформаційного суспільства, з іншого — фундамент його ціннісної системи заклали люди та система суспільних відносин, що сформувалися за радянських часів... Вочевидь, звідси — парадоксальна двоїстість поглядів та цінностей, часом суперечливих та взаємовиключних. Наприклад, 60% випускників стверджують, що «моє життя — це насамперед результат моїх власних зусиль». Водночас майже 80% старшокласників впевнені, що саме держава має піклуватися про людей, й лише 12% тих, хто готовий брати на себе відповідальність за своє власне життя. У цьому соціологи вбачають безініціативність та небажання брати на себе відповідальність за власну долю. Прикметно, що сподівання на державу притаманне саме тоталітарним суспільствам, де індивідуальна ініціатива апріорі не в пошані. До речі, серед опитаних вчителів на державу сподіваються майже 83% — при тому, що 51% із них мають стаж у 20 і більше років, тобто свої педагогічні навички вони формували за радянських часів. Але чому сподівання на державу вкорінились у ціннісній системі сьогоднішніх випускників — повноцінних учасників глобального інформаційного простору?

«Це свідчення того, що хоча ми формально вже в інформаційному суспільстві, але визначальні цінності інформаційного суспільства в нас ще не стають домінантними. Потрібно не тільки працювати в новому інформаційному просторі, а треба, щоб ці цінності, а саме — ініціативність, самостійність, вихід через інформацію на весь світ — діяли. Тобто ми формально вже починаємо жити в глобалізованому інформаційному суспільстві, а психологічно ще багато в чому — в минулому», — пояснює «Дню» відомий соціолог, заступник директора Інституту соціології НАН України Євген ГОЛОВАХА. «Крім того, — додає Головаха, — є в цьому й вплив учителів, які ще багато в чому репрезентують старі цінності, які були пов’язані з патерналізмом, безініціативністю тощо. У нас дуже замало залучають школярів до самостійної діяльності — до самостійної роботи (на Заході, наприклад, із 15 років вже багато хто працює), до участі в громадських організаціях. У нас ще багато в чому не збережено патріархальну родину, і є така традиція, що діти, поки вони вчаться, самостійно вирішити свої проблеми не можуть. Це й проблема нашої освіти, яку потрібно перебудовувати психологічно й ціннісно», — вважає Євген Головаха.

Утім, успадкувавши деякі цінності радянської доби, молодь адаптувала їх відповідно до сучасних реалій. «Навряд чи можна однозначно сказати, що існує чітка тенденція відтворення моделей попередніх поколінь у практиках і установках учнів шкіл», — вважає Андрій ЗОТКІН, старший науковий співробітник Інституту соціології НАН України. Науковець говорить про те, що діти мислять вже іншими категоріями — категоріями сучасного світу, зокрема споживацтва.

«Левова частка учнів надає перевагу піклуванню держави про людей, що в цілому відтворює загальну картину в суспільстві, в громадській думці України, але при цьому зовсім невеличка частка готова пожертвувати чимось заради блага держави», — звертає увагу він. За даними опитування, усього 3,4% випускників дотримуються думки, що «люди мають іти на певні жертви заради блага держави». До речі, зовсім невеличка частка опитаних готова присвятити себе захисту Батьківщини — обрати професію військового.

Водночас сучасна молодь дедалі більше орієнтується на цінності глобального інформаційного суспільства, вона вміє добувати й використовувати інформацію, надає перевагу самоосвіті через новітні технології, перебуває в курсі основних подій. І саме це, як стверджують соціологи, впливає на формування основної ціннісної системи сучасного підлітка: здобуті знання він екстраполює на той світоглядний фундамент, що вже заклали його батьки й вчителі.

Про світоглядну роздвоєність та результати опитування ми поговорили зі школярами та нещодавніми випускниками.

КОМЕНТАРI

Олександр ФІНАГЕЄВ, випускник 11-го класу:

— Я цікавлюся тим, що відбувається в країні, стежу за суспільно-політичними подіями, тому що, як я вважаю, молодь, тобто ми, — це майбутнє країни. А щоб це майбутнє побудувати, потрібно вже сьогодні стежити за всіма важливими для держави подіями.

У майбутньому я планую покладатися на власні сили та ініціативу, втім, працюючи на благо держави. Для мене запорукою успіху є добра освіта й працьовитість. Це залежить від мене, а не від держави. Хоча держава повинна забезпечити нам гарну освіту. В свою чергу, я маю чимось жертвувати не лише заради держави, а й задля себе. У нашому світі, як мені здається, є неписаний закон рівноцінного обміну: щось даєш ти, і щось дається тобі.

Є люди, які вірять, що своїми знаннями і силами можна чогось досягти, і я теж так вважаю, але значна кількість молоді знає, що в нашому світі велику роль відіграють гроші і впливові родичі. Треба визнати, для цього теж є підстави.

Катерина КОЛГАН, випускниця 9-го класу:

— Хотілося б, щоб держава допомагала молоді: щоб були робочі місця для молодих спеціалістів і нормальна заробітна плата, щоб були якісь соціальні гарантії. І у своїй роботі, відповідно, я б не пішла проти держави, я б працювала на неї. Більшість моїх знайомих вважають, що сьогодні потрібно мати багатих батьків чи хороші зв’язки, щоб вдало влаштуватися на роботу. Але, на мою думку, держава у певному сенсі вже дає можливість досягти успіху і звичайним людям: наприклад, запровадила ЗНО, щоб без хабарів вступати в університети. У нас в країні завжди все вирішували гроші, але сьогодні ця ситуація начебто змінюється.

Людмила ПАНАСЮК, студентка I курсу спеціальності «Журналістика» НаУ «ОА»:

— На жаль, підлітки не розуміють, для того щоб держава колись піклувалась про тебе, спочатку варто потурбуватись про неї. А це вже недопрацювання їх батьків та педагогів. Мабуть, не так пояснили, не так виховали. Юним українцям досить важко орієнтуватись самостійно в інформаційному просторі. Їм потрібна підтримка, настанови, пояснення. Батьки занадто рано відпускають їх у «вільне плавання», на «велику дорогу». Це, здавалося б, хороше рішення (мовляв, діти стануть самостійними), але, як на мене, воно має негативний вплив у глобальному масштабі на всю країну.

Дуже шкода, що в кінець списку пріоритетів старшокласників потрапили загальнолюдські цінності. Це свідчить про деморалізацію суспільства. А впливові родичі та хитрість, які виводять на перший план і визнають їх верховенство, — це свідчить про те, що корупцію, мабуть, вдасться подолати ще нескоро. Те, чого недодали вдома або в школі, має компенсувати вищий навчальний заклад. Будемо сподіватися, що з набуттям певного життєвого досвіду молодим поколінням ситуація зміниться.