Новий уряд: тестування зовнішнє та внутрішнє

Перефразовуючи популярну рекламу, мрії — у вас, реалізація — у них. Час пішов. Усе зробили швидко і чітко. Буквально за три години була сформована коаліція, призначений новий Кабінет Міністрів на чолі з прем’єр-міністром Миколою Азаровим і новий глава СБУ Валерій Хорошковський.

Свою промову Микола Янович старанно читав українською мовою. Головний меседж — країна доведена до критичної межі, за якою величезна прірва, і вибратися з неї буде вкрай складно. Очікується друга хвиля кризи і до неї потрібно підготуватися. Добре, що до уряду прийшла команда справжніх фахівців, професіоналів своєї справи, які розуміють, що потрібно робити. Він запевнив, що вже 11 квітня внесе на розгляд Ради держбюджет-2010. А також пообіцяв, що перш ніж вживати «круті заходи», пояснить народові їхню неминучість.

За призначення Азарова віддали свої голоси 242 народних обранці. Микола Янович ледь не підстрибцем кинувся до Януковича, який його розцілував і подарував букет троянд. У залі тривали бурхливі овації. Хтось навіть крикнув «браво». І дійсно, цей момент став тріумфом Партії регіонів і особисто Президента — він таки провів свою кандидатуру. Легітимно чи ні — це інше питання...

Далі все пішло як по маслу. Наступним пунктом стало звільнення з посади глави СБУ Валентина Наливайченка (230 голосів «за») і призначення на цю посаду Валерія Хорошковського (238 голосів «за»).

Але головною інтригою виявилося призначення міністрів. Почнемо з того, що депутатам до початку засідання роздали матеріали на міністра оборони Кузьмука і міністра закордонних справ Порошенка. Але в результаті ці посади посіли інші люди. Тобто за півгодини поміняли кандидатури! «У народі це називають «кидок». Це у регіоналів традиція. Вони кидають усіх — і своїх у тому числі», — пожартував у розмові з «Днем» бютівець Остап Семерак.

Серед міністрів виявилося досить багато прізвищ з шлейфом одіозності. Але, мабуть, найбільш шокуючим стало призначення «історика» Дмитра Табачника міністром освіти і науки. Екс-керівник адміністрації Кучми неодноразово заявляв про необхідність захисту канонічного православ’я, створення антифашистського руху України і запровадження подвійного громадянства. Утім, на новій посаді у Дмитра Володимировича з’явився шанс реабілітуватися і позбавитися іміджу українофоба. До речі, дуже цікаво подивитися, як Табачник працюватиме в одному уряді з Колесніковим, який свого часу обізвав його «дешевим клоуном».

Ще одне цікаве призначення — це міністр економіки Василь Цушко. Примітно, що лише позавчора, в середу, Генеральна прокуратура закрила проти Цушка кримінальну справу, порушену у зв’язку з інцидентом довкола захоплення будівлі Генеральної прокуратури в 2007 році.

— Тут є два аспекти. Перший — людський. Моральний обов’язок Партії регіонів і Януковича щодо Цушка був абсолютно очевидний, — сказала в розмові з «Днем» Інна Богословська. — Чи справиться він на посаді міністра економіки? Це питання, тому що я не знаю, чим він займався ці два роки, які були для нього важким випробуванням.

Також у новому уряді вражає кількість віце-прем’єрів — 7 чоловік! Що вони робитимуть? Як між ними розподіляться повноваження? Один із віце-прем’єрів Володимир Семиноженко запевнив кореспондента «Дня», що «роботи так багато, що вистачить навіть для такої кількості віце-прем’єрів». Але все-таки така кількість віце-прем’єрів погано кореспондується із заявою Сергія Льовочкіна про зменшення апарату чиновників на 20%. Тут, скоріше, збільшення на 30%.

Які головні висновки можна зробити по завершенню формування нової влади?

По-перше, в Партії регіонів сьогодні править бал так звана група Фірташа. До складу уряду ввійшли лише дві людини Ахметова — віце-прем’єр Колесніков і міністр молоді та спорту Раввіль Сафіуллін. Зате тепер ніхто не зможе звинуватити Віктора Федоровича в тому, що він є «маріонеткою» в руках Ріната Леонідовича.

По-друге, закінчилося протистояння президент — прем’єр. Обоє однодумці. А це означає, що не буде дуалізму в ухваленні рішень вищими інститутами влади. До того ж найближчими днями завдяки спільним зусиллям Президента і Кабміну завершиться формування чіткої вертикалі влади. Ідеться про призначення губернаторів.

І, нарешті, загроза дострокових парламентських виборів поки що минула. Звичайно, не назавжди, але деякий час Україна житиме без політичних потрясінь.

А як проявить себе новий уряд? Поживемо — побачимо...

КОМЕНТАРI

Євген ГОЛОВАХА, заступник директора Інституту соціології НАН України:

— Мені здається, що цей уряд тимчасовий і створений на хвилі переможної ейфорії. Чи буде він робити якісь радикальні кроки? Гадаю, ні, бо новопризначений уряд розуміє, що це непостійний керівний центр. Прикро, що у ньому немає жодної жінки. Знову ми йдемо у зворотному до європейських традицій напрямку, утворивши таку собі суворо-шовіністичну групу. Також негативною здається велика кількість заступників та віце-прем’єрів. Складається враження, що треба було розплатитися з усіма за перемогу. Незрозуміло, що буде зараз з освітою та наукою, та й в цілому важко прогнозувати реальні кроки новопризначених керівників. Позицію Дмитра Табачника всі ми знаємо, зокрема те, що вона аж ніяк не буде спрямована на об’єднання країни. Можна було знайти більш компромісну постать, бо наука та освіта — це один із найболючіших напрямів. Підійшла б навіть постать Станіслава Ніколаєнка, хоч він і соціаліст, але був більш поміркованим політиком, і він би не поспішав із радикальними рішеннями. Хоча я не впевнений, що й Табачник буде це робити. Я не певний взагалі, що це уряд професіоналів, як нам обіцяли, ніби вони врятують економіку або ту ж саму освіту й науку. Але спочатку треба подивитися на його перші кроки. Мені важко уявити, як будуть реформувати економіку ці люди, бо йдеться не тільки про вирішення нагальних питань, а й про розробку стратегічних планів. Тому треба відстежувати роботу уряду, починаючи з перших кроків. Від нього треба вимагати чіткої програми з принциповими та стратегічними положеннями. Боюсь, що цього не буде знов. Більше двох років пропрацював колишній уряд, а ми його стратегію так і не побачили. Тому громадськості треба вимагати цього від нових урядовців. Бо поки що ми говоримо про самі постаті, а більшість із них — несамостійні, і що за ними стоїть — незрозуміло. Найкращим варіантом було б, якби цей уряд дійсно пропрацював кілька місяців, на час стабілізації у країні, а потім провести позачергові вибори до Верховної Ради за Конституцією, і вже тоді мати стратегічний уряд.

Дмитро ВИДРІН, політолог:

— Ці призначення «без інтриги». У своїх публікаціях двотижневої давності я говорив, що є велика вірогідність того, що Азаров буде прем’єр-міністром, Хорошковський — на чолі СБУ. Єдиним сюрпризом для мене була посада міністра оборони. Я пов’язую таку розстановку сил із тим, що ці люди вже працювали в урядах, які забезпечували Україні високий приріст на рівні 10—11% на рік. З моєї точки зору, якщо й міняти людей, при яких ВВП впало на 20%, то тільки на тих, які здатні максимально змінити ситуацію на протилежну.

Щодо міністра освіти і науки — Дмитра Табачника. Я добре знаю цю людину, він фаховий працівник, але в нього проблеми з характером. Коли його «заносило» (ми працювали разом), я був його жорстким опонентом, навіть свого часу, протестуючи проти свавілля Дмитра Табачника, подав у відставку з посади радника президента Кучми. Йому потрібно працювати над своїм характером, надіюсь, що він уже перехворів на юнацький максималізм і не буде повторювати помилки, які робив на попередніх посадах.

Ігор ЖДАНОВ, політолог, президент Аналітичного центру «Відкрита політика»:

— Формування коаліції відбулося в антиконституційний спосіб, тому що в Основному Законі чітко сказано, що коаліція утворюється на основі фракцій. Коли до коаліції залучаються депутати на індивідуальній основі — це повторює ситуацію 2007 року, яка призвела до жорсткої політичної кризи. Сьогодні, звичайно, інша ситуація, інший Президент, який, до речі, підписав свій перший закон — антиконституційний. Далі вже все розвивалося дуже швидко.

Мені здається, що цей уряд буде технічним, адже якщо уряду прийдеться вживати серйозні антикризові заходи, то це буде мати непопулярні соціальні наслідки. Відповідальність будуть нести уряд, прем’єр, Президент. Якщо проаналізувати кадровий склад уряду, то він практично весь належить Партії регіонів. Це обмежує дії цього уряду, з одного боку; з іншого — це означає, що відбулася монополізація влади навколо новообраного Президента.

Звичайно, окремі призначення викликають просто здивування. Призначення Цушка на посаду міністра економіки — це, скоріш за все, «роздача слонів» в обмін на ситуацію 2007 року, коли пан Цушко керував нападом на Генеральну прокуратуру. Я не знаю, як в умовах такого уряду пан Тігіпко збирається реалізовувати свої виборчі обіцянки, адже його посада — це не перша посада в Кабінеті міністрів. Його діяльність буде залежати від прем’єра, Президента.

Костянтин МАТВІЄНКО, експерт корпорації стратегічного консалтингу «Гардарика»:

— Уряд Юлії Тимошенко був найбільш несистемним і некомпетентним урядом за всю історію України. Взагалі, так склалося, що кожен уряд, який приходив до влади, був менш компетентним, ніж попередній. Ця традиція склалася ще з часів відставки з посади прем’єр-міністра Євгена Марчука. Новоутворений уряд за своїм складом та фаховим рівнем є компетентнішим. Він приходить до влади в неймовірно складних обставинах в умовах політичної нестабільності. Дуже серйозною системною помилкою нового уряду є призначення такої великої кількості віце-прем’єрів. Це означає, що в уряді буде кілька центрів впливу. Програма ж уряду є банальною: нічого кардинального чи нового не прозвучало — «давайте будемо виходити з кризи!».

Великий підприємець Хорошковський не може бути керівником спецслужби, тим паче не маючи базової фахової підготовки для цього. Це політичне призначення мені видається помилковим.

Що стосується Табачника, то, з одного боку, він добре освічена людина з достатнім рівнем ерудиції, — з іншого боку, я не впевнений, що він добре знається на сучасних світових наукових трендах: фізиці, астрофізиці, біології, біохімії, хімії. А в Україні все ж таки проводилися потужні дослідження в цих галузях.

Призначення міністра культури взагалі є якимсь невиразним — незрозуміло, навіщо Україні такий керівник цього сектору?!

Володимир ФЕСЕНКО,політолог, директор Центру політичних досліджень «Пента»:

— Новостворений уряд — це уряд Януковича, а Азаров буде просто виконувати завдання від імені Президента. Я б назвав цей уряд «урядом віце-прем’єрів» — Азаровим було встановлено новий рекорд по кількості віце-прем’єрів, звичайно, після Черновецького за кількістю заступників.

Цей уряд є коаліційним не лише формально, а й за змістом та реальними інтересами. Це не стільки коаліція депутатських фракцій чи партій, скільки коаліція різного роду угрупувань всередині Партії регіонів та навколо неї (наприклад, Володимира Литвина), тому що ключові фігури цього уряду якраз і представляють інтереси цих груп.

Є декілька прізвищ в уряді абсолютно невідомих. Ми не знаємо, наприклад, особу, яка стала міністром культури. Загалом, за деякими призначеннями ПР відійшла від свого принципу «уряд професіоналів». Чому? Візьмемо за приклад Міністерство економіки, яке всі попередні роки очолювали люди, які добре знаються на питаннях макроекономіки. Так, новопризначений міністр Василь Цушко свого часу займався різними справами, зокрема, економічними, керував радгоспом, проте він не є фахівцем в макроекономіці. Або міністр транспорту Костянтин Єфименко, який у минулому керував державною компанією «Укртрансгаз», а відтак він не є фахівцем у транспортних справах. Якщо це саме той Єфименко, що фігурує в різноманітних публікаціях, то ще минулого року він був членом Блоку Юлії Тимошенко, хоча його називали близьким і до Володимира Литвина. Так що в цьому уряді повно всіляких парадоксів, а по деяких фігурах взагалі ще потрібно розібратися, що вони собою представляють.

Стосовно призначення на пост глави СБУ Хорошківського, то тут явно простежується конфлікт інтересів. Дійсно, людина, яка є мультимільйонером, очолила Службу безпеки, не маючи для того спеціальних знань. Крім того, Хорошківський є медіамагнатом, а відтак ризики маніпуляцій дуже збільшуються. Поєднання медійних та безпекових ресурсів виглядає навіть небезпечно.

По Табачнику ніякого сюрпризу не відбулося. Проте зрозуміло, що ця фігура сприймається опозицією та націонал-демократами образливо, без критики не обійдеться. Чому саме Табачник? Янукович не Ющенко, а тому він цінує і зберігає свої кадри. За цим же принципом повернули в уряд Володимира Семиноженка, тим паче що він був одним із засновників Партії регіонів. Табачник же був в усіх урядах Януковича, тому останній його шанує і зберігає.

ДОВІДКА «Дня»

Микола Янович Азаров — член фракції Партії регіонів. Після обрання Віктора Януковича Президентом України виконував обов’язки голови Партії регіонів.

Микола Азаров народився в Калузі (Росія) в 1947 році. 1971 року закінчив Московський держуніверситет ім. М.Ломоносова за фахом «геолог-геофізик». Доктор геолого-мінералогічних наук (1986 рік), професор (1991 рік), член-кореспондент НАН України (1997 рік).

У 1971—1976 рр. працював на комбінаті «Тулауголь». У 1976—1984 рр. завідував лабораторією, відділом Підмосковного науково-дослідного й проектно-конструкторського вугільного інституту.

У 1984—1995 рр. Микола Азаров — заступник директора, директор Українського державного науково-дослідного й проектно-конструкторського інституту гірничої геології, геомеханіки й маркшейдерської справи Мінвуглепрому України.

У 1994—1998 рр. — народний депутат України II скликання, голова бюджетного комітету парламенту.

З 1996 по 2002 рр. очолював Державну податкову адміністрацію України.

З листопада 2002 по лютий 2005 рр. Микола Азаров займає пост першого віце-прем’єра, міністра фінансів України в першому уряді Віктора Януковича. Очолював низку урядових комісій та координаційних рад.

Після обрання до парламенту навесні 2006 років очолював комітет з питань бюджету. 4 серпня 2006 року вдруге прийшов у Кабмін Віктора Януковича й знову став першим віце-прем’єром, міністром фінансів.

З листопада 2007 року — народний депутат України VI скликання від Партії регіонів. Був міністром фінансів у тіньовому (опозиційному) уряді Віктора Януковича.

ВИВОДИТИ КРАЇНУ З КРИЗИ БУДУТЬ

Андрій КЛЮЄВ — перший віце-прем’єр-міністр.

Віце-прем’єр-міністри Сергій ТІГІПКО, Борис КОЛЕСНИКОВ, Володимир СЕМИНОЖЕНКО, Володимир СИВКОВИЧ, Віктор СЛАУТА, Віктор ТИХОНОВ.

Міністерства очолили:

Віктор БОЙКО — міністр охорони навколишнього середовища;

Юрій БОЙКО — міністр ПЕК;

Костянтин ЄФИМЕНКО — міністр транспорту та зв’язку;

Дмитро КОЛЕСНИКОВ — міністр промислової політики;

Михайло КУЛИНЯКА — міністр культури та туризму;

Олександр ЛАВРИНОВИЧ — міністр юстиції;

Зиновій МИТНИК — міністр охорони здоров’я;

Анатолій МОГИЛЬОВ — міністр внутрішніх справ;

Василь НАДРАГА — міністр праці та соцполітики;

Олександр ПОПОВ — міністр ЖКГ;

Михайло ПРИСЯЖНЮК — міністр аграрної політики;

Раввіль САФІУЛЛІН — міністр молоді та спорту;

Дмитро ТАБАЧНИК — міністр освіти;

Василь ЦУШКО — міністр економіки;

Федір ЯРОШЕНКО — міністр фінансів;

Володимир ЯЦУБА — міністр будівництва та регіонального розвитку;

Юрій ЯЩЕНКО — міністр вугільної промисловості;

Нестор ШУФРИЧ — міністр надзвичайних ситуацій;

Анатолій ТОЛСТОУХОВ — міністр Кабінету Міністрів України;

Костянтин ГРИЩЕНКО — міністр закордонних справ;

Михайло ЄЖЕЛЬ — міністр оборони.