Олена Вітриченко: "Для настрою головне відкинути все зайве"
До грудня, коли "День" та інформагентство УНІАН визначатимуть традиційну "Чудову сімку" кращих вітчизняних спортсменів року, ще далеко. Хоча ми вже готові назвати одне ім'я кандидата: одеська "грація" Олена Вітриченко - дворазова чемпіонка Європи-97 із художньої гімнастики. Днями з нею зустрівся кореспондент "Дня".
- Олено, зізнаємося, ми не раз у минулому чекали перших місць, гідних вас. Але вони "обходили стороною".
- Вважаю, що й на попередніх змаганнях виступала не гірше. Навіть дивно було: у командних виступах - перші місця та "десятки", а як тільки справа дійде до особистого багатоборства - у кращому разі, в чільному квартеті, а то й в шістці... Та дивуватися загалом не варто. У нашому виді судді вирішують, хто і чому саме був кращим на килимі.
- А як ви оцінюєте останні виступи своїх головних конкуренток?
- Клас кращих гімнасток континенту останнім часом вирівнявся. Вирішують все соті й тисячні. Єдина малопомітна похибка може стати вирішальною в розподілі місць. Якщо переходити на особистості, то була здивована помилками росіянки Яни Батиршиної, від якої чекали більшого. Дуже рада за білоруську гімнастку Таню Огризко, яка стала другою в абсолютній першості. Кон'юнктура, безумовно, впливає. Неросійським гімнасткам трохи важче виступати на міжнародній арені. Принаймні поки...
- І що ж допомагає долати ці перешкоди?
- Гадаю, допомогло перемогти насамперед уміння перетерпіти, сконцентруватися на виступі, відкинувши все зайве. Для настрою це завжди було найкориснішим.
- Ці якості формувалися в професіональному спорті чи ще з дитинства?
- Як і більшісь дівчат, я розпочала займатися художньою гімнастикою змалечку, у 4-річному віці. А десь у 8-9 років виграла щорічний міжнародний турнір у Харкові в наймолодшій категорії. Згодом зрозуміла, що моє захоплення гімнастикою переросло в бажання досягати успіхів, вигравати турніри.
- Олено, від спортивних питань перейдемо, з вашого дозволу, до анкетних...
- Зрозуміло. Записуйте: улюблений і єдиний тренер - мама, улюблені міста світу - Париж, Барселона та Київ. Квіти - троянди та орхідеї, дуже люблю готувати, особливо страви української кухні. Серед свят виділяю Новий рік, тому що він асоціюється в мене з початком нового життя. А взагалі більшість свят проходять непомітно, дуже багато змагань...
- Так. Бачу, що доводилося спілкуватися з кореспондентами. А щодо уподобань?
- Зі шкільних років намагалася придумати собі заняття, яке можна було б назвати словом "хобі". Проте не залишається часу. Ті шматочки вільного часу, які все-таки вдається "викроїти", проводжу з книгами, або слухаю музику. А ще люблю керувати автомобілем.
- Відомо, що багато гімнасток поєднали своє життя з відомими футболістами. Мова про сім'ї Дерюгіної - Блохіна, Сєрих - Безсонова, Васюри - Буряка. Як ви ставитесь до спортивних сімей?
- Взагалі, це особиста справа кожного, але приємно, на мою думку, мати чоловіка-однодумця, якому були б близькі твої спортивні інтереси. Проте собі, чомусь, я такого не бажаю.
- І, насамкінець, останнє: про що ви мрієте?
- Моя мрія пов'язана зі спортом - хочу стати олімпійською чемпіонкою. І хоча до чергових Ігор більше трьох років, буду прагнути цього всіма силами.
