Основний шлях експорту каспійської нафти визначено
Після того, як в Анкарі президенти Туреччини, Азербайджану, Грузії, Казахстану, Узбекистану та міністр енергетики США підписали декларацію про підтримку ще не існуючого на практиці нафтопроводу Баку — Джейхан як основного шляху експорту каспійської нафти, були розставлені, мабуть, усі останні крапки над «і».
Нафта піде до Європи через Туреччину, Грузія одержуватиме дивіденди від використання своєї території, можливо, нафтопровід продовжать до Казахстану, а Україну попросять найближчим часом не турбуватися. Бо стратегічний інтерес для Києва міг би становити лише проект Баку—Супса—Одеса — нафтопровід «Дружба», якому віднині відводиться роль лише одного з можливих додаткових шляхів, а тут конкурентами України можуть виступити Румунія та Болгарія.
Дипломати зацікавлених сторін поки що поводяться стримано: мовляв, насправді ще не все вирішено, й найбільші зацікавлені компанії — «Бритиш петролеум», «Амоко», «Екссон», «Пеннзойл», «Юнокал» — оголосять про підтримку чи відкидання шляху Баку —Джейхан 12 листопада. Але ще до цього посол Туреччини в Україні Альп Караосманоглу в інтерв’ю «Дню» казав, що нині в умовах падіння світових цін на нафту та в умовах неповної завантаженості добувних потужностей на Каспії створення більш ніж однієї експортної системи непотрібне.
Плюс президенти країн — підписантів декларації наголошують на значних податкових і тарифних пільгах для учасників проекту, плюс США відразу надають $823 тис. гранту і гарантують майбутнім учасникам проекту страхування політичних ризиків. Найбільший мінус шляху Баку — Джейхан — його вартість, яка, за інформацією АП, оцінюється в $2,5 — 4 млрд. Очевидно, з підписанням анкаринської декларації можна вважати, що головною проблемою тепер буде те, коли шлях Баку — Джейхан запрацює і чи будуватиметься нафтопровід Джейхан — Самсун, в якому планує взяти участь і Україна. Вартість проекту оцінюється приблизно у $3 млрд., шляхи його фінансування поки що не визначено.
Досі інтерес до транзиту каспійської нафти з азербайджанських та інших родовищ через Україну висловлювала лише Польща. Недавно компанію їй склала Угорщина, але це навряд чи ті ринки, заради яких міжнародні фінансові структури негайно взялися б за фінансування цього шляху. Він і досі визначається лише як перспективний, і козирями України в боротьбі за нього може бути лише повна готовність терміналу та нафтопроводу Одеса — Броди, добудова яких теж варта грошей. Хоча на сьогодні єдиною країною, яка виглядає однозначно переможеною, є Росія. Україна вважається «в резерві», — якщо вона зможе зацікавити Захід так, як це зробила Туреччина, якщо видобуток нафти на Каспії зростатиме, якщо ціни на неї не падатимуть.
№209 31.10.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету обов'язкове. © «День»
